Рожевий фасад у центрі Києва: чому відкриття Namelaka знову підняло питання дизайн-коду міста
Фото: Instagram.com/placekyiv
Відкриття нової кондитерської Namelaka на Великій Васильківській викликало жваву дискусію серед киян. Причиною став не лише сам заклад, а його оформлення: перший поверх будівлі пофарбували у яскравий рожевий колір, який різко контрастує з навколишньою модерністською забудовою.
У соцмережах це рішення швидко стало предметом суперечок. Частина киян назвала фасад прикладом "візуального шуму" у центрі міста, тоді як інші, навпаки, говорили про сміливий дизайн і нову міську точку тяжіння.
Утім, дискусія довкола однієї кондитерської швидко вийшла за межі конкретного бізнесу. Реакція містян показала іншу проблему: у Києві досі немає зрозумілих правил, які б регулювали зміну фасадів будівель і вигляд комерційних просторів у міському середовищі.
Редакція "ТиКиїв" звернулася до команди закладу, однак на момент підготовки матеріалу там повідомили, що наразі не дають коментарів.
Обговорення у соцмережах
Дискусія довкола фасаду Namelaka активно продовжується. Зокрема, користувачі Threads сперечаються про те, чи доречний такий дизайн у центрі міста. Частина коментаторів вважає, що яскравий фасад лише підкреслив хаотичний вигляд будівлі й став впізнаваною точкою на мапі міста. Інші ж називають його прикладом невдалого втручання в модерністську архітектуру.
У дискусії з'являються і несподівані пропозиції. Дехто жартома радить перефарбувати весь будинок, аби він "вписувався" у новий дизайн, а інші навіть публікують створені штучним інтелектом візуалізації можливого вигляду будівлі.
Цінність модерністських будинків
Питання зміни фасадів модерністських будівель у центрі Києва не обмежується конкретним кейсом. Йдеться про ставлення міста до архітектурної спадщини, яку досі рідко сприймають як цінність.
Дизайнерка громадської організації "Спадщина" Ілона Пойда вважає, що збереження вигляду таких будівель важливе, але проблема значно ширша за окремий фасад — це прояв системної проблеми.
Будинки 1960–1970-х років — це частина історії міста. Вони можуть комусь подобатися, комусь — ні, але питання особистого смаку тут не головне.
Вона додає: "Я б хотіла запитати тих, кому подобається новий дизайн Namelaka, але не подобається модернізм: чи усвідомлюють вони, що яскравий рожевий фасад фактично зробив цей будинок домінантою та значно помітнішим у міському просторі?
Водночас я б не акцентувала лише на періоді побудови цього будинку. Проблема значно ширша, адже Київ не має ані затвердженого актуального генплану, ані дизайн-коду. Через це місто рухається шляхом примноження візуального хаосу."
У таких умовах не зберігатиметься автентичний вигляд ні будинків 1970-х, ні у споруд 1870-х. Якщо дозволено робити будь-який дизайн, прибудови чи балкони на модерністських будівлях, те саме рано чи пізно відбудеться і зі старішою забудовою — ХІХ, ХVIII століть.
"І часто це роблять без урахування архітектури будинку та контексту вулиці. Ми постійно бачимо такі приклади в місті", — каже Ілона Пойда.
На її думку, бізнеси, які відкривають заклади на перших поверхах житлових будинків, можуть адаптовувати простір під свої потреби, але варто враховувати архітектуру будівлі.
Фасади взагалі не варто змінювати, адже існує задум архітектора, і його добре було б зберігати.
Якщо говорити про дизайн закладу на першому поверсі, то, на думку дизайнерки, він мав би доповнювати будівлю й відповідати її архітектурному стилю. Наприклад, це могло б бути мінімалістичне оформлення з нейтральними кольорами й чіткими геометричними формами та матеріалами, які відповідають функціональному духу такої архітектури.
Водночас на модерністських будівлях точно не варто робити псевдоісторичні декоративні рішення. Лаконічний підхід дає багато можливостей створити фасад закладу, який поєднуватиметься з архітектурою будинку.
Загалом, додає Пойда, місту потрібні зрозумілі правила: дизайн-код і чітке бачення того, як має розвиватися міське середовище".
Чому виникають конфлікти?
За словами архітекторки та урбаністки Ірини Ої, для Києва ключовим питанням залишається не окремий фасад чи конкретний бізнес, а відсутність системної політики щодо вигляду міста.
Проблема у відсутності правил. Навіть коли вони існують, їх рідко виконують. І це стосується не лише комерції на перших поверхах, а й мешканців квартир.
"Усіх, хто критикує фасад ресторану, я б закликала звернути увагу на власні будинки: чи засклили вони балкон не за архітектурним проєктом, чи вішали кондиціонер на фасад, утеплювали його або фарбували у колір, відмінний від початкового. Ми схильні бачити проблему у кому завгодно, але колоду у своєму оці не помічаємо", — зазначає урбаністка.
Вона додає, що подібні речі є наслідком прогалин міської політики. Адже більшість людей просто не задумується, як пластикові балкони, кондиціонери чи інші зміни впливають на міський простір. Якщо додати до цього графіті та фасади, які не мили десятиліттями, то отримуємо той вигляд міста, який маємо зараз.
"Суворіші вимоги існують для пам'яток архітектури, тобто будівель з охоронним статусом. Але й там контроль часто слабкий: влада не стежить належним чином, а орендарі інколи навіть не знають про ці правила, от і маємо результат", — звертає увагу Ірина Оя.
Як зміни фасадів регулюють у європейських містах
Архітекторка зазначає, що в багатьох європейських містах зміни фасадів регулюють значно чіткіше — і ключову роль тут відіграє не лише наявність правил, а і їх виконання.
"У більшості міст правила різняться залежно від зони. У центрі вони суворіші, ближче до околиць — м'якші. Важливо, що всі знають про ці правила. Наприклад, у Києві про вимоги до вивісок майже ніхто не поінформований."
Крім того, там працює виконавча влада, яка реально контролює виконання норм і накладає відчутні штрафи. Це не тисяча гривень, а суми, які справді впливають на рішення. Інколи розмір штрафу навіть залежить від рівня доходів бізнесу.
Наприклад, у Варшаві для внесення змін до фасаду в центрі міста потрібно обов'язково отримати дозвіл. Поза центром це потрібно робити, якщо зміни охоплюють понад 10% фасаду. Водночас штрафи за зміни у фасаді без дозволу можуть становити від 500 до 1 млн злотих.
"У Відні також потрібно отримувати спеціальний дозвіл від Magistrat (MA 37). Штрафи можуть сягати 50 тисяч євро, до того ж власник має оплатити відновлення фасаду", — додає Ірина Оя.
Вона підкреслює, що подібні правила впливають навіть на рішення архітекторів під час роботи над комерційними проєктами:
"Наприклад, у нашому проєкті стоматології в Дубліні ми взагалі відмовилися від змін фасаду. Для цього потрібно було залучати локального архітектора з відповідною ліцензією, хоча всі креслення надавали ми, подавати документи на дозвіл, і в результаті вартість робіт перевищила б сам ремонт. Це був центр міста, історичний ареал".
Що могло б змінити ситуацію
На думку Ірини Ої, Києву передусім потрібна системна політика у сфері регулювання вигляду будівель.
Місту важливо створити та прийняти документ, який закриє більшість прогалин у правилах, — фактично повноцінний дизайн-код. Потрібно також реформувати Департамент охорони культурної спадщини, адже зараз очевидно, що він не справляється зі своїми функціями.
Архітекторка додає, що перед запровадженням нових правил важливо провести масштабну інформаційну кампанію для киян, яка роз'яснить ці зміни. Водночас кампанія має охоплювати різні канали комунікації. Адже комусь легше дізнатися про зміни через соціальні мережі, комусь — через зовнішню рекламу чи оголошення на зупинках, а для частини людей варто навіть друкувати інформацію в газетах.
"І не менш важливо сформувати гілку виконавчої влади так, щоб вона працювала справно і мала всі законні підстави для цього. Зараз, наприклад, припис про демонтаж елементів фасаду або незаконної вивіски потрібно вручити власнику приміщення особисто. Якщо власник за кордоном або його просто не можуть знайти, припис можуть не вручити роками — і відповідно немає підстав для демонтажу. Через це в Києві на пам'ятках архітектури іноді роками залишаються композитні фасади", — каже Ірина Оя.
Суперечка довкола Namelaka стала лише черговим епізодом у дискусії про вигляд Києва. Поки місто не матиме зрозумілого дизайн-коду та механізмів контролю за змінами фасадів, баланс між архітектурою, бізнесом і міським середовищем щоразу визначатимуть окремі рішення — і реакція містян на них.
