Відомі та невідомі: що варто знати про мозаїки Києва. Частина 2
Фото: facebook.com/topkyiv
Продовжуємо розповідь про київські мозаїки. Ми вже розказували про єдине у столиці монументальне панно Анни Горської, мозаїки Софії Київської та найкрасивішу станцію столичної підземки. Цього разу згадаємо ще п'ять яскравих прикладів мозаїчного мистецтва.
Вулиці та дороги Києва на автовокзалі
- ДЕ? Інтер'єр Київського центрального автовокзалу, Деміївська площа, 3
Стіни головного автовокзалу столиці (однієї з перших будівель доби модернізму в місті) зсередини прикрашає велика композиція, що складається з близько десяти мозаїчних панно. Її автори — творче подружжя видатних київських митців, Ади Рибачук і Володимира Мельниченка. Над мозаїкою вони працювали у 1960–1961 роках, і це був їхній перший спільний проєкт з Авраамом Мілецьким — одним з архітекторів будівлі вокзалу. На панно, яке митці присвятили урбаністично-транспортній темі, зображені київські пейзажі, дороги, автомобілі з автобусами та будинки, що зводяться. В оформленні панно поєднали мозаїку, керамічну плитку та кольорові цементи.
У 2015 році почалася реконструкція Центрального автовокзалу, і кияни занепокоїлися долею мозаїчних панно, які на той час вже перебували в ненайкращому стані. Проте всі композиції зберегли, а пізніше, у 2021-му, їх відреставрували, залучивши волонтерів. Зокрема, над відновленням мозаїк працював фонд Ади Рибачук і Володимира Мельниченка, який опікується творчим спадком цих митців.
Засновники Києва на театрі ляльок
- ДЕ? Київський театр ляльок на лівому березі Дніпра, вул. Миропільська, 1
Монументальна композиція "Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь" прикрашає фасад Київського театру ляльок на лівому березі Дніпра, розташованого біля станції метро "Чернігівська". Щоправда, коли мозаїку в 1970 році створював український художник-монументаліст Григорій Довженко, у цій будівлі ще працював дитячий кінотеатр "Ровесник". А ляльковий театр сюди переїхав вже за часів незалежності, в 1997 році.
У своїй роботі Довженко зобразив не звичних для того часу піонерів та пролетаріїв, а звернувся до історичних мотивів Київської Русі. Героями панно стали легендарні (буквально, бо навколо цих реальних історичних постатей легенд не менше, ніж відомих фактів) засновники Києва, а його стиль повторює старовинну мозаїчну традицію. При створенні мозаїки автор використав биту керамічну плитку та смальту — улюблений оздоблювальний матеріал давньоукраїнських майстрів.
Фантастичні звірі в дитячому палаці
- ДЕ? Вул. Івана Мазепи, 13
Ще одну знакову роботу Ади Рибачук і Володимира Мельниченка можна знайти всередині Київського палацу дітей та юнацтва на Печерську. Оформити будівлю тоді ще Палацу піонерів і школярів їм у 1960-х запропонував Авраам Мілецький після роботи над Центральним автовокзалом. Художники одразу відкинули піонерську тематику та вирішили використати у цьому проєкті мотиви українського народного мистецтва. Мозаїчні панно із зображенням химерних звірів та людських фігур були натхненні роботами Марії Примаченко, Ганни Собачко, Параски Власенко та інших майстрів. Окрім мозаїки, для оздоблення приміщень також використали майоліку, бетон та карбування.
Попри те, що проєкт палацу відзначили Державною премією СРСР, Ада Рибачук і Володимир Мельниченко не отримали грошову винагороду за свою роботу. Річ у тім, що Авраам Мілецький, як й у випадку з автовокзалом, не включив їх до списку авторів. А пояснював це тим, що митці мали репутацію бунтарів, і через це винагороду могли скасувати всім, хто брав участь у проєкті.
На площі перед палацом створили фонтан "Сонце, Зорі та Сузір'я", оформлений рельєфними мозаїками, також авторства Рибачук і Мельниченко. Фонтан пропрацював менш ніж 20 років, і вже у 1980-х його відключили. Так, поступово руйнуючись, він простояв до 2017-го, поки київська влада не доручила відреставрувати мозаїки перед палацом. І у 2019 році, після сорокарічної перерви, відновлений фонтан знову запрацював.
XX століття у стилі кубізму
- ДЕ? Інститут громадського здоров'я, вул. Гетьмана Павла Полуботка, 50
У 1970-1980-х роках набули популярності вже не тільки пласкі мозаїки, а й об'ємні мозаїчні рельєфи. Одним із найкращих творів цього напряму мистецтвознавці вважають композицію "XX століття" художника-монументаліста Володимира Бовкуна. Ця мозаїка прикрашає фасад будівлі Інституту громадського здоров'я, зведеної у 1980 році на лівому березі, — неподалік від театру ляльок, про який ми писали вище.
Монументальний у прямому сенсі цього слова витвір Бовкуна чимось нагадує роботи Пабло Пікассо у стилі кубізму. Рельєф зображує масивні фігури людей, птахів та інших тварин, геометричні фігури та ще бозна-що. Роздивлятися цю мозаїку та намагатися розгадати її можна довго.
Символ перемоги, але не у війні
- ДЕ? Національний інститут раку, вул. Юлії Здановської, 33/43
Зазвичай слово "перемога" у повоєнному СРСР асоціювалось із Другою світовою війною. Та епічне панно з такою назвою на фасаді Національного інституту раку присвячене не військовим звитягам радянської армії, а перемозі над онкологічними захворюваннями. Художники Галина Зубченко та Григорій Пришедько працювали над мозаїкою у 1970-1971 роках, викладаючи її смальтою та керамікою, що не втратили своїх яскравих кольорів і сьогодні.
Об'єктами мозаїки стали медики, які за допомогою сили науки перемагають підступний рак. Вони тут зображені у героїчних позах, наче зійшли зі сторінок коміксів. А їхній монструозний супротивник нагадує чи то хижу рослину, чи змія із зубастою пащею.
