Геть від Москви! За яким часом живе Україна й що про це каже історія
Годинник на Майдані Незалежності. Фото: Вікісховище/Ralf Roletschek
11 червня 1990 року Верховна Рада УРСР запровадила новий лік часу. Відтоді київський час на годину відрізняється від московського. Та українців на окупованих територіях нині змушують жити за російською традицією.
Географічно Україну перетинають три часові пояси. Близько 85% території держави розташовується в другому, незначна частина Закарпаття — в першому, а Луганська область, майже вся Донецька, а також східні частини Харківської та Запорізької — у третьому.
Розміщення України підходить для використання єдиного часового поясу. Отож по всій території держави діє київський час — він входить до східноєвропейського (UTC+2). Окрім України, за ним живе Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Румунія, Греція, Фінляндія, деякі країни Північної Африки та Близького Сходу.
Нині київський час регулює постанова Кабміну від 13 травня 1996 року. За документом, щороку ми переводимо годинники на літній час — в останню неділю березня о 3 годині на 1 годину вперед. Та на зимовий час — в останню неділю жовтня о 4 годині на 1 годину назад.
Натомість Росія поділена на 11 часових поясів — у кожному з них використовують різний час. Основним є московський (MSK) — за ним живе ще й Білорусь. Після анексії Криму та тимчасової окупації східних областей України рф протизаконно скасувала там наш час і нав'язала свій. З російською часовою зоною у вільній Україні збігається лише літній час.
Історичний час України
Споконвіку й за доби Російської імперії українці послуговувалися середнім сонячним часом у побуті. Однак московська влада вже тоді втручалася в хід наших годинників. Який саме час використовувався в губерніях на території України до 1918 року — невідомо. Залізниці працювали за часом UTC+2 — він переважно відповідав розташуванню наших територій, що входили до складу Російської імперії.
Уперше поясний час на українських землях ввели 1 квітня 1893 року: тоді до складу колишньої Австро-Угорщини входили Галичина, Закарпаття й Буковина. Найраніший схід сонця у Львові був о 3:15, захід — о 15:23, а найпізніший — о 7:22 та о 19:36.
В Українській Народній Республіці з 1 березня 1918 року запровадили середньоєвропейський час UTC +1, тобто на одну годину менше від нинішнього зимового. Рада народних міністрів УНР мотивувала це тим, що треба розірвати старі примусові зв'язки з Московщиною та об'єднатися з Європою. UTC+1 використовувався до 1921 року, коли УНР припинила своє існування.
Після захоплення більшовиками України тут почав діяти московський час, що відповідає сучасному російському поясу. Втім, у ніч на 2 травня 1924 року в радянській Україні запровадили пояс UTC+2, тотожний до київського зимового часу. У Києві сонце найраніше сходило о 3:46, а найпізніше — о 7:59, заходило ж — о 15:54 і 20:14 відповідно. В такому ритмі українці жили шість років.
16 червня 1930 року Раднарком СРСР звелів перевести годинники на годину вперед, запровадивши так званий "декретний" час по всій території Радянського Союзу. Відтоді Україна постійно використовувала час третього (московського) поясу — UTC+3. Узимку він був на годину більший за теперішній.
У період німецької окупації Україна жила за берлінським (середньоєвропейський часом). Після перемоги над Третім Рейхом в УРСР знову діяв "декретний" час (UTC+3).
11 червня 1990 року Верховна Рада УРСР установила новий порядок обчислення часу. Так 1 липня 1990 року український час прирівняли до поясного. З огляду на політику суверенізації, літній час в Україні не запроваджували. Та з 1992 року українці знову регулярно переводять годинники.
За часів Віктора Януковича влада намагалася повернути московський час. 20 вересня 2011 року Верховна Рада ухвалила постанову, за якою фактично нав'язала постійний час UTC+3. Та вже 18 жовтня під тиском громадськості цей документ скасували.
Після так званого референдуму в Криму сепаратисти силоміць перевели півострів на московський час із 30 березня 2014 року. Цю практику перейняли й фейкові угруповання "ДНР/ЛНР" на тимчасово окупованих територіях. Поневолені частини України після 2022 року також змушені жити за російською традицією.
Як бачимо, для безпеки України важливі всі нюанси, навіть часовий пояс. Плекаймо надію, що нашу перемогу ми всі зустрінемо о тій самій годині.
