Історія нашого Герба: як тризуб став символом Української державності
Фото: Getty Images
19 лютого 1992 року українська Верховна Рада офіційно визнала давньоруський тризуб як Малий Державний Герб України. З того часу він став в один ряд з офіційними символами нашої державності — прапором, гімном та Конституцією.
У цьому матеріалі згадуємо про понад тисячолітню історію українського тризуба — від герба князів Київської Русі до періоду забуття завдовжки у 800 років та відродження за часів УНР та незалежності.
Щорічно Україна відзначає День Герба саме 19 лютого, та це свято так й не було проголошено державним. Неодноразово виникали різні ініціативи з приводу зміни дати на іншу та офіційного її визнання. Одним із запропонованих варіантів було 25 лютого, як згадка про часи УНР, коли Центральна рада затвердила тризуб своїм символом.
Ситуація так і не змінилась, тож 19 лютого лишається, хоч остаточно й непроголошеним, але днем нашого Герба. Ще одною цікаво колізією є відсутність офіційного Великого герба. Останній раз депутати ВРУ намагались проголосувати за його затвердження у 2021 році, але ця спроба була невдалою через відсутність консенсусу у законотворців.
Але торкнемося історії тризуба, яка налічує вже понад 1000 років. Однією з головних таємниць цього стародавнього українського символа є відсутність його прямого тлумачення. Існує понад 40 різноманітних версій, що насправді символізує наш тризуб.
Найпоширеніша — мисливський сокіл (яструб), що йде в піке на ворога. Водночас існують й інші версії. Одна з найцікавіших — припущення, що в знакові зашифроване слово "Воля" як уособлення однієї з головних чеснот і прагнень українців. Також це міг бути морський якір — символ подорожей та торгівлі або ж символ язичницького Триглава, який потім замінили християнською Троїцею.
Якщо вірити в нумерологію, то число "три" є символічним і для нашої столиці — Києва. Його заснували три брати, місто складалося з трьох частин (Гора, Печерськ, Поділ), а в укріплену горішню частину вели три брами. З огляду на таку символіку, поява тризуба як знака та печатки київських князів видається невипадковою.
Появу тризуба як знака української державності пов'язують з династією Рюриковичей. Якщо вірити Іоакимивському літопису, київський князь Аскольд був рідним сином самого Рюрика. З цього виходить, що запровадження тризуба могло розпочатися ще у IX столітті. Однак Нестор Літописець у "Повісті временних літ" подає Аскольда та Діра як рюриковських дружинників.
Хай там як, але обидва вони були дотичні до цієї династії, а часи їхнього правління на наших землях стають відправною хронологічною точкою в усіх літописах.
Багато дослідників вважають, що в ті часи поширювався тільки двозуб. Водночас зображення, схожі на тризуб, знаходили на українських землях на пам'ятках культури, датованих I століттям нашої ери.
Найпоширенішого впливу тризуб досяг за часів правління Володимира Великого — хрестителя Руси. Це підтверджено численними археологічними знахідками.
Сьогодні російські пропагандисти, та псевдоісторики намагаються пов'язати історію тризуба з Тамгою — символом Хазарського каганату. Проте варто пам'ятати, що батько князя Володимира, Святослав Хоробрий, розгромив хазар. Переможець не став би запозичувати символіку народу, що зазнав поразки.
Археологи знаходили зображення тризуба на монетах (срібних та золотих), кераміці, будівельних матеріалах, могилах, ювелірних прикрасах, печатках, зброї та на багатьох інших знахідках того періоду.
Після падінням династії Рюриковичей тризуб витіснили інші, суто територіальні символи. Так, у Києві ним став очільник небесного воїнства Архангел Михаїл, у Львові, відповідно, — Лев.
Майже на 800 років тризуб зникає з нашої історії. І лише на початку ХХ століття, під час так званої будівельної лихоманки у Києві, коли центр міста щільно забудовувався, деякі споруди почали прикрашати схожою символікою.
Наприклад, великими тризубами прикрасив будівлю свого риборозплідника видатний український ентомолог Лев Шелюжко. Ця споруда збереглася на вул. Січових Стрільців, 45А. Сам власник садиби, через переслідування радянською владою, був вимушений виїхати за кордон і помер у Німеччині. Його ім'я й досі широко шанується у вченому світі.
Повернутися до витоків символізму у державотворенні українці змогли пам'ятного 1917 року — з початком відновлення незалежності та революції. На печатках Генерального Секретаріату Української Народної Республіки знову з'являється тризуб. Ним завіряли всі офіційні документи.
Виготовленням печатки з тризубцем займався головний писар УНР Христюк Павло. До цього були долучені й передові вчені того часу, зокрема видатний український археолог Микола Біляшівський, який виявив у процесі багаторічних розкопок величезну кількість княжої символіки часів Володимира Великого.
У листопаді 1917 року Третім Універсалом була проголошена УНР, тож відповідно постало питання створення власного герба. Для цього Центральна Рада створила комітет з розробки герба. Очолив його голова УЦР Михайло Грушевський, який наполягав, щоб у державній символіці було відображене знаряддя праці простих селян — основної частини населення молодої республіки. За словами Грушевського, це мав бути великий орний плуг, зроблений із золота, на тлі синього неба.
Щоправда, комісія не підтримала його ідеї та вирішила шукати символізму в глибокому корінні України-Русі. Саме тоді знову згадали про князівський тризуб. Вже на початку наступного року видатний художник Георгій Нарбут використав його в оформленні державної банкноти номіналом 100 карбованців.
25 лютого 1918 року Центральна рада затвердила герб, намальований Василем Кричевським — ще одним знаменитим ілюстратором зі знаменитої родини художників. З різними деталями він так чи інакше зберігався й під час Гетьманату, а також Директорії.
Після остаточної окупації України СРСР тризуб потрапив під заборону, а за його зберігання в будь-якому вигляді загрожувало щонайменше тривале ув'язнення. Водночас тризуб активно використовували радянські спецслужби в сфабрикованій справі Спілки визволення України як ознаку приналежності до націоналістичних кіл.
Водночас за кордоном тризуб став одним із символів Організації українських націоналістів. Після проголошення незалежності Карпатської України в 1939 році, уряд Августина Волошина визнав символами держави тризуб, синьо-жовтий прапор та гімн "Ще не вмерла Україна".
Стародавній символ знову з'явився в Києві у 1941 році з першими похідними групами ОУН. Після того як Гітлер придушив спроби відновлення української державності, з тризубом йшли на смерть націоналісти. Відомо, що перед розстрілом у Бабиному Яру поетеса Олена Теліга намалювала на стінах камери Гестапо на вул. Володимирській тризуб кров'ю. Його поширювали в підпіллі на листівках та прокламаціях із закликом до народу воїни УПА.
Після поразки "воїнів без держави", за часів хрущовської відлиги, їхню справу підхопила патріотична українська молодь. У розсекречених архівах КДБ збереглося чимало документів схожого змісту:
14 грудня 1967 року в Управління КДБ по Львівській області передано листівку, виявлену у місті Львові в кабіні телефона-автомата біля оперного театру, такого змісту: "Молодь — студенти України. Боріться за свої українські права. Любіть свою рідну Україну. Хай живе Україна". На лицьовому й зворотному боці листівки намальований націоналістичний знак тризуб. Вжито заходів до розшуку автора листівки.
Щоби не отримати строк, патріоти інколи йшли на хитрощі. Видатний український художник Федір Тетянич замаскував тризуб у великій монументальній інсталяції на в'їзді до території колгоспу ім. Щорса у рідному селі Княжичі під Києвом.
За часів Брежнєва за наявність речей або документів з тризубом могли запроторити до психіатричної лікарні. Але вже наприкінці 1980-х представники Народного руху України запровадили новий жест, що символізував тризуб — три пальці, підняті вверх. Його використовували під час масових протестів, мітингів та Революції на граніті. До спогадного 1992 року лишалося зовсім недовго.
Ну а після початку російської агресії проти України, спочатку у 2014-му, а потім і у 2022 році, наш тризуб став всесвітньо відомим символом боротьби за свободу та справедливість.
