Відомі та невідомі: що варто знати про мозаїки Києва

Фото: facebook.com/dimasnormas

Київські мозаїки — унікальні, оригінальні та яскраві. Чи то створені стародавніми майстрами, чи то самобутніми художниками XX століття, вони є одним із найяскравіших проявів українського мистецтва. Щоб розповісти про всі монументальні мозаїки столиці, потрібна ціла книга. Тому розпочинаємо серію публікацій, в яких знайомитимемо тебе з найцікавішими... 

"Вітер" Алли Горської

• ДЕ? Колишній ресторан "Вітряк", просп. Академіка Глушкова, 11

Яскраве мозаїчне панно на фасаді колишнього ресторану "Вітряк" — єдина вціліла монументальна робота Алли Горської у Києві та чи не єдина, що взагалі залишилась в Україні. Інші були або знищені ще за радянських часів, або не пережили кризу 1990-х років та сучасну російську агресію. 

Ресторан "Вітряк" побудували наприкінці 1960-х років за проєктом архітектора Анатолія Добровольського. У нього були ще два "брати" — ресторани "Курені" та "Полтава", але до наших днів вони не дожили. Художнім оформленням усіх них займалися Алла Горська, її чоловік Віктор Зарецький і живописець-монументаліст Борис Плаксій. На фасаді "Вітряка" вони створили монументальне панно "Вітер" зі смальти, скла, мармуру й кераміки. В мозаїці митці вирішили поєднати в сучасній стилізації народну архітектуру та розпис. А особливу увагу приділили яскравій колористиці, яка контрастувала із сірою радянською буденністю.

Мозаїки "Золотих воріт"

• ДЕ? Платформа станції метро "Золоті ворота"

Світ київської підземки теж сповнений скарбів — мозаїчні панно, різноколірні вітражі, майоліку та інші художні елементи можна знайти ледь не на кожній станції. Найцікавіші мозаїки, звісно ж, прикрашають "Золоті ворота" — не дарма ця станція свого часу не раз потрапляла до списків найкрасивіших у світі. Але вона могла бути геть іншою, якби не певне нахабство київських архітекторів.

За оригінальним проєктом "Золоті ворота" мали стати типовою радянською станцією метро 1980-х років. Та головному архітектору Києва Миколі Жарікову затверджений проєкт не сподобався, і він "проштовхнув" свою ідею — оформити станцію у давньоруському стилі. Стіни та арки виклали мозаїками, які зображували князів, архангелів, київські храми та давньоруські орнаменти. На кожну з мозаїк пішло понад три тисячі шматочків смальти, а загалом їх на станції — не менше пів мільйона. 

Художники Григорій Корінь та Володимир Федько працювали у будиночку на подвір'ї "Київпроєкту" — мозаїки викладали в спеціальних металевих формах, які вже потім монтували на станції. Оскільки оформлення станції було ризиковим та не вписувалось у радянську ідеологію, мозаїки майже нікому не показували. Та, побачивши їх у день відкриття, високе партійне начальство залишилося у захваті. 

 "Ковалі сучасності"

• ДЕ? Інститут ядерних досліджень НАНУ, просп. Науки, 47 

Творчий (і сімейний) тандем Галини Зубченко та Григорія Пришедька відзначився серією монументальних мозаїчних панно на будівлях науково-дослідних інститутів і спортивних закладів Києва. "Ковалі сучасності" на Інституті ядерних досліджень — одна з найвпізнаваніших їхніх робіт.  Панно 1974 року, присвячене фізикам-ядерникам, зображує їх в образі сучасних прометеїв, які підкорюють силу атомної енергії. Мозаїка вийшла динамічною і барвистою та сильно контрастує з сірою "коробкою" інституту.

Мозаїки Софійського собору

• ДЕ? Софійський собор, вул. Володимирська, 24

Справжнє стародавнє мозаїчне мистецтво можна побачити в одній з найвизначніших пам’яток Києва — Софійському соборі. Інтер’єр тисячолітнього храму прикрашають біблійні образи, деякі з яких були створені під час будівництва храму у XI столітті. Загалом до наших часів дійшли 260 м² мозаїк та 3000 м² фресок Софії, при цьому нові виявляють і досі. Особливо цінним витвором мозаїчного мистецтва вважається зображення Оранти на золотому тлі, яка має різний вигляд з різних точок собору.

Ярослав Мудрий, що будував храм, хотів відтворити у ньому велич собору Святої Софії у Константинополі — як зовні, так і всередині. Тож до Києва запросили досвідчених візантійських майстрів та привезли дорогу кольорову смальту. Мозаїки Софійського собору — не тільки майстерно виконані та дуже детальні, а й мають неймовірно широку палітру кольорів. Наприклад, зелений колір на них має 34 відтінків, золотий — 25, а синій — 21. 

Панно на Берестейському проспекті

• ДЕ? Берестейський проспект, 17-27

Серія з шести мозаїчних панно на торцях будинків була створена у 1967-1979 роках четвіркою найвідоміших авторів, які стояли біля витоків монументального мистецтва України у другій половині ХХ ст., — Валерієм Ламахом, Ернестом Котковим, Іваном Литовченком й Володимиром Прядкою. Панно будинків уздовж тоді ще Брест-Литовського проспекту мали показати різні етапи розвитку української культури. 

І ось тут оригінальний задум "зламався", бо обидві пари художників створили доволі різні як за стилем, так і за темою композиції. В результаті на одному будинку зображений давньоруський орнамент, на іншому — сталевари та слюсарі, на третьому —  космічна абстракція з київськими каштанами й так далі. Однак усі шість панно мають все одно ефектний та цікавий вигляд.

У 2019 році згідно з законом про декомунізацію, КМДА розпорядилася скласти переліки будівель комунальної власності, на яких зображено тоталітарну символіку. До списку помилково занесли мозаїки на житлових будинках №17 і 19. Народний художник України Володимир Прядка, співавтор мозаїк, звернувся до київської влади на їхній захист. У листі монументаліст зазначив, що мозаїки на Берестейському проспекті здійснені як один проєкт "Історія Києва" та присвячені трипільській і давньоруській культурі. А заборонені серп і молот дійсно там зображені, але на торці будинку №25. Зрештою всі мозаїки вирішили залишити та охороняти як культурну спадщину. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter