Від мормонів до церкви на Троєщині: що всередині п'яти сучасних храмів у спальних районах Києва

Фото: troitskiy-hram.kiev.ua

Краєзнавець Кирило Степанець підготував п'ять коротких описів сучасних храмів Києва з незвичайною архітектурою та історією. У фокусі — не традиційний центр міста, а саме житлові масиви, де мешкає багато людей. Утім, мало хто звертає увагу на архітектурні й історичні особливості цих споруд.

Сподіваємося, що цей матеріал допоможе розширити уявлення киян про місто та додасть цікавих фактів про їхні райони.

Храм мормонів "Святих останніх днів Ісуса Христа" на Борщагівці

• ДЕ? Вул. Яблунева 1, Софіївська Борщагівка

Багато хто з водіїв, які торують Кільцевою дорогою в районі Борщагівки, звертали увагу на цю величну будівлю, схожу на мавзолей. Натомість мало хто знає, що насправді приховано всередині. Це — єдиний на весь пострадянський простір храм мормонів — "Церква Святих останніх днів Ісуса Христа".

Мормони — це закрита релігійна спільнота, що здебільшого поширена у США. Штат Юта та його столиця Солт-Лейк-Сіті є найбільшим осередком мормонів у світі. Спільнота цікава тим, що вони постійно готуються до кінця світу.

Саме через цей факт з'явилася інформація про закритий бетонний бункер, розташований під київським храмом. Правда це чи ні — достеменно невідомо, але з вулиці видно великий насипний пагорб із отворами, схожими на люки. Потрапити всередину храму можна, лише ставши мормоном, — що саме по собі підігріває цікавість.

Члени спільноти чутки про бункер із припасами заперечують. Водночас нам вдалося отримати коментар від людини, яка, за її словами, брала участь у будівництві.

Я його будував, цей бункер. Компанія "Штрабаг" його споруджувала. Нічого особливого, але зроблено мегаякісно. Ну, так, є підземні комунікації між корпусами, — розповів пан Борис.

Київський храм мормонів зводили у 2007–2010 роках. Його висота разом зі шпилем сягає 42 метрів. Верхівку споруди прикрашає статуя ангела Моронія з сурмою. Архітектором цього монументального проєкту став киянин за походженням Віктор Яценко, а допомагав йому — американець Хано Люшин. Фасад облицьовано португальським гранітом, що надає будівлі урочистого вигляду. До початку повномасштабної війни храм підсвічували в темну пору доби.

Свято-Троїцький собор на Троєщині

• ДЕ? Вул. Митрополита Сабодана, 2-Б

Одним із перших в новітній історії Києва було спорудження великого православного собору між житловим масивом Вигурівщина-Троєщина та рештками однойменного села. Масив будували ще в 1980-х, і він був одним із найбільших у колишньому Радянському Союзі. Проте тут майже не було релігійних споруд — лише невелика церква, облаштована у старій сільській хаті. Поруч, на штучному насипному пагорбі, в 1996 році й розпочалося спорудження грандіозного храму у стилі українського бароко.

Місткість собору передбачає одночасне перебування понад 1100 вірян! Поруч спорудили не менш величну дзвіницю, стилістично пов'язану із храмом.

Цікаво, що кошти на будівництво надходили від меценатів, зокрема від засновників відомого речового ринку "Троєщина". Авторами проєкту став колектив інституту "Київпроект" на чолі з відомим архітектором Вадимом Гречиною.

Всередині храму є величезний іконостас заввишки 15 метрів, вкритий позолотою. Загальна площа святині, що налічує 44 ікони, становить майже 53 квадратні метри. У бічних притворах розташовані ще два менші іконостаси. Окрім того, тут є окремі раки з частками мощей святих.

Під основною спорудою розміщений "теплий" підземний храм, присвячений святому Димитрію Солунському. Там також розташована проскурня для випікання пісного хліба та приготування причастя.

Патріарший собор Воскресіння Христового на Микільській Слобідці

• ДЕ? Вул. Микільсько-Слобідська, 5

Грандіозний храм добре видно з високих пагорбів правобережного Києва. Він яскраво вирізняється на тлі багатоповерхової одноманітної забудови навколишніх районів. Це — Патріарший собор Української греко-католицької церкви, одна з головних святинь парафії у країні. 

Храм спорудив архітектор Микола Левчук. Його будівництву передувала досить довга й цікава історія. Ще з кінця 1960-х у Києві точилися розмови про перенесення урядово-громадського центру з пагорбів Печерська на низини Лівого берега. Через півтора десятка років у районі станції метро "Лівобережна" почалося проєктування цього центру. Планували спорудити комплекс готелів, будівель міністерств, концертних залів, бібліотек тощо. На архітектурному конкурсі, оголошеному для цього проєкту, переміг саме Микола Левчук.

У межах розбудови стартувало будівництво кількох споруд, але спочатку все заморозила Чорнобильська катастрофа, а згодом всі процеси остаточно зупинив розпад СРСР. Тривалий час територія центру, який так і не був реалізований, залишалася порожньою, позбавленою корінної сільської забудови.

Проте у 2002 році на замовлення Української греко-католицької церкви (УКГЦ) той самий Микола Левчук замість концертної зали проєктує храм. Ще на стадії проєктування споруда отримала премію Національної спілки архітекторів. Будівництво тривало 12 років.

Склепіння храму тримається на потужному металевому каркасі. Висота будівлі — 60 метрів. Усередині — простора зала, витримана в білих тонах. Купол собору не має окремої опори, що дозволяє значно збільшити місткість святині. Інтер'єр — лаконічний і стриманий, з майстерно організованим природним освітленням. У храмі періодично проводять концерти живої музики за участі класичних інструментів.

Свято-Миколаївський храм "Пам'яті Жертв Чорнобиля" на Татарці

• ДЕ? Вул. Нагірна, 1 

Після однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства — аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року — розпочалося термінове будівництво тимчасового укриття над зруйнованим реактором. Масивну бетонну конструкцію зводили в украй стислі строки, щоб якнайшвидше "загнати назад" ядерного монстра, який виривався з пошкодженої станції.

Об'єкт "Укриття" завершили в листопаді того ж року. З часом ця похмура захисна споруда стала символом ядерної катастрофи. Фото "Укриття", або, як його ще називали, саркофага, облетіли весь світ.

Втім, мало хто знає, що в Києві існує меморіальний храм, архітектурно стилізований під саркофаг ЧАЕС. Його будівництво розпочалося у 1991-му, однак через брак коштів завершити роботи вдалося лише через двадцять років. Автором проєкту став знаний київський архітектор і академік Микола Жаріков — автор забудови масиву Оболонь, станції метро "Золоті ворота", пам'ятника гетьману Сагайдачному на Контрактовій площі та багатьох інших об'єктів.

Після спроби рейдерського захоплення храму представниками московського патріархату, будівля залишалася зачиненою аж до 2015 року. Сьогодні парафія належить Православній церкві України.

Інтер'єр — лаконічний, без надмірного оздоблення. Іконостас пофарбований у білий, гармонійно поєднуючись з основним тоном храму. Прорізи в підніжжі церковного купола нагадують бетонні контрфорси об'єкта "Укриття".

У 2016 році саркофаг над ЧАЕС накрили новою конструкцією, яка отримала назву "Арка", — стара споруда відійшла в минуле. Натомість храм на Татарці продовжує зберігати пам'ять про героїзм ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. У 2023-му будівля зазнала часткових ушкоджень внаслідок російського обстрілу.

Приватний храм на даху багатоповерхівки на Оболоні

• ДЕ? Просп. Івасюка, 4

На початку 2000-х на Оболонській набережній розпочалося зведення елітного житлового комплексу, який отримав назву "Оболонські Липки". За задумом його автора, архітектора Валентина Ісаака, новий квартал мав бути духовно захищений двома великими храмами: з південного боку — церквою Різдва Христового, а з північного — Свято-Покровським собором.

Та місцевому мешканцю, за чутками — бізнесмену з Дніпра, цього здалося замало. На верхівці пентхауса однієї з багатоповерхівок він збудував, можливо, перший у світі православний храм на даху житлового будинку. Подейкують, що церква присвячена загиблій дочці фундатора.

Тут регулярно служить чинний священник, про відвідувати храм може лише власник. В Оболонській районній адміністрації зазначають, що надбудову зведено незаконно і з порушенням норм пожежної безпеки.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter