Як допомогти людині з алкогольною залежністю?

Фото з ресурсу resurgencebehavioralhealth.com

Щороку в світі внаслідок шкідливого вживання алкоголю помирає 3 мільйони людей, що складає 5,3% усіх смертей. Примітно, що серед молодих людей, віком 20-39 років смертність від згубної дії алкоголю помирає приблизно 13,5% від загальної кількості смертей.

Ми вирішили розібратися в тому чому залежним так важко усвідомити наявність проблеми й перестати вживати. А також, як лікувати залежність, на яких стадіях хвороби це ще можливо, а на яких — вже ні. Про те як на рівні фізіології виникає та розвивається алкогольна залежність, про це ми розповідали в окремому матеріалі.  

Пояснити нам, чому залежному важко перестати вживати та як лікують залежності, ми запросили Вадима Мельника, голову секції залежностей УАКПТ (Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії), психолога, що спеціалізується на терапії залежностей, співзасновника Центру "СВІТИ". 

Чому залежному важко усвідомити свій стан?

При алкоголізмі, наркоманії та ігроманії виникає анозогнозія — це коли людина перестає критично оцінювати проблеми/наслідки власних дій. Вона виникає також через порушення в лобній корі. 

Межа розвитку залежності дуже тонка й часто непомітна для самої людини, що зловживає алкоголем. А це обумовлює найбільший виклик в лікуванні алкоголізму й будь-якої залежності: через порушення в роботі мозку, а саме центру усвідомленості, люди часто не розуміють, що вони залежні. Вони щиро переконані в тому, що можуть зупинитися в будь-який момент, хоча фізіологічно це вже не так.

Тож в цілому, ми не можемо звинуватити людину в тому, що вона залежна, бо вона скоріше за все цього не розуміє. Це все одно, що просити сліпого побачити. Але це ніяк не знімає відповідальності з залежних за їх дії. Однак, від непереборного бажання випити, вони здатні на непередбачувану поведінку, про яку згодом можуть навіть не згадати.

Як лікують залежності?

Способів лікування існує декілька. Серед них є ефективні та доказові, а також малоефективні та навіть згубні. До першої категорії відносять когнітивно поведінкову терапію та метод кризових інтервенцій, це обидва методи що грунтуються на психотерапії та роботі з фахівцем. Ще одним ефективним підтрмуючим методом є групи анонімних алкоголіків, де немає фахівця-терапевта чи лікаря, але є певна програма, за якою працюють залежні. Й шкідливими, однак популярними через їх одноразовість є кодування та підшивки.

Й варто наголосити, що вже на цьому етапі алкоголізм варто розглядати не як хворобу однієї людини. Адже залежні рідко звертаються по допомогу самотужки. Спочатку варто відвідати лікаря-нарколога, який призначить детоксикацію чи лікування, або допоможе обрати спосіб терапії. Часто нарколог призначає відновлення в реабілітаційному центрі.

КПТ при лікуванні алкоголізму

Когнітивно-поведінкова терапія — це науково обґрунтований та дієвий спосіб терапії залежності з психотерапевтом.

Вона відбувається у формі сократівського діалогу з фахівцем раз на тиждень. При цьому людина послідовно проходить певні модулі роботи з розладом. У першу чергу, терапевт вибудовує з пацієнтом довірливі відносини та допомагає йому сформувати мотивацію для одужання. В процесі терапії людина має навчитися аналізувати себе та свою залежність, щоб зрозуміти, що впливає на появу потягу випити, які є тригери, як вона на них реагує, які думки та почуття виникають.

В терапії клієнти можуть або одномоментно перестати вживати, або робити це поступово. 

Скільки може тривати лікування КПТ?

Коли в людини залежність — це монопроблема за умови, що вона її усвідомлює й виконує всі практики та домашні завдання. Тоді терапія розрахована на 16-20 зустрічей з терапевтом. Але це рідкісний та майже ідеалізований випадок.

Зазвичай, залежний страждає й від супутньої депресії, чи має інші розлади: тривожність, порушення адаптації, депресію тощо. Тоді до протоколу додається й інша терапія. Але, в першу чергу, залежному потрібно навчитися відмовлятись від алкоголю, зрозуміти, що спонукає до вживання, та зупинити потяг. Терапевт допомагає опанувати техніки перемикання уваги та навчає контролювати свої бажання.

Часто, коли залежний його опановує, то може продовжити терапію, щоб вирішити супутні проблеми. Або ж буває, що з різних причин, у пацієнта повертається ця звичка, й шлях одужання починається наново, після опрацювання зриву.

Мета КПТ — поступовими кроками та без зайвих стресів перезапустити фізіологічну систему винагороди залежної людини, навчити отримувати насолоду від чогось іншого, окрім речовини. Напрацювати саме навичку відмовлятись від випивки, а не допомогти знайти заміну речовині й перемикнутися на тригер іншої залежності. 

Що таке кризова інтервенція?

Це ще один обґрунтований вид психологічної терапії, де терапевт працює не лише із залежним, а також з його близьким оточенням. 

Її мета — навчити родину спілкуватися із залежним в такий спосіб, щоб спонукати його розвивати критичне ставлення до проблеми та розірвати співзалежні поведінкові цикли.

Залежність — це часто родинна проблема. Близькі можуть своєю поведінкою провокувати людину пити. В стосунках, де є проблеми з комунікацією, з роками формуються певні токсичні поведінкові цикли, які родичі не бачать, а тому вважають, що проблема лише в тій людині, яка вживає.

Класичний приклад поведінкового циклу: чоловік п'є, а дружина йому говорить, що піде від нього, якщо він не перестане пити, але не йде. Він продовжує пити, бо знає, що вона не піде. Це може тривати роками, стосунки між подружжям продовжують псуватись, але обидвоє не можуть вийти з цього циклу.

Інший приклад: виливати алкоголь, після чого залежна людина просто купує новий. Або ж людина каже, що більше не п'є й демонстративно утримується, але випиває в тиху, в туалеті чи ще десь, щоб ніхто не бачив.

Поведінкові цикли виникають, бо люди роблять одні й ті ж самі дії з надією отримати інший результат, але так не працює. Буває, що родині потрібна стороння професійна допомога, щоб зрозуміти та визнати, що прогресу їх намагань вже довгий час немає.

Ефективність кризової інтервенції може ускладнювати те, що в терапії готовий брати участь лише хтось один з родичів, хоча залучені до розвитку залежності можуть бути й колеги, і друзі. Чим більше людей погодяться на терапію, тим ефективнішим та стійкішим буде результат для залежного. Але це рідкість, коли всі з оточення знають та хочуть працювати.

Як допомагають анонімні групи алкоголіків?

Це безоплатна допомога за принципом "рівні-рівним". Хоча на таких зустрічах немає фахівця з ментального здоров'я чи нарколога, ці групи мають 12-крокову програму одужання від залежності, яку проходять учасники. Терапія також відбувається шляхом того, що на зустрічі приходять люди на різних стадіях залежності: хтось вже вилікувався чи перебуває в ремісії, а хтось лише починає процес одужання. 

Важливою є саме готовність залежного приходити на зібрання Ал-Анон, бо це зусилля та крок, щоб усвідомити та впоратися зі своєю залежністю.

Я завжди жартую, що анонімні групи настільки анонімні, що в них є сайт, є номер телефону, куди ти можеш подзвонити, спитати, в який час відбуваються зібрання, і просто прийти, — зі слів Вадима Мельника.

Чому шкідливі кодування та підшивки?

Це не доказові методи лікування.  

Кодування працює за принципом гіпнотичного навіювання страху й може тимчасово допомагати більш тривожним залежним, або тим, хто легко піддається впливу. По суті, це метод лікування, що повністю грунтується на ефекті плацебо. Відоме в  пострадянських країна кодування по Довженко було колись визнано Міністерствор охороди здоров'я СРСР тільки тому, що не потребувало додаткових витрат на медичне обладнання.

Підшивка — це підшкірне вживлення капсули з речовиною, яка при вживанні алкоголю викликає сильне отруєння всього організму. В результаті в залежного має зникати потяг, адже організм отримує новий сигнал: коли я вживаю, мені стає дуже погано.

Умовна перевага цих методів лише в тому, що вони "одноразові" та відносно дешеві й не вимагають великої кількості зусиль. Однак лікування залежності 

Чи є генетична схильність до вживання алкоголю?

Так, але немає чіткого доведеного генетичного механізму розвитку залежності. Вона виникає як наслідок сукупності біологічних, психологічних, соціальних та економічних факторів, які впливають на те, що людина починає вживати.

Діти, що зростали в родинах із залежними батьками більш схильні до вживання, на думку вчених. Але їх залежність будуть обумовлювати й такі чинники як: бідність, соціальні фактори та потрясіння, а також наявність психічних травм.

Часто трапляється й так, що діти залежних батьків навпаки вкрай негативно ставляться до алкоголю, адже пам'ятають як було в усіх сенсах важко жити з залежним родичем. Для терапії наслідків їх дитинства є окремі терапевтичні групи, що мають назву "Дорослі діти алкоголіків". Вони поширені так само, як й групи анонімних алкоголіків. 

Психічні захворювання є окремим фактором ризику для розвитку залежностей, оскільки алкоголь послабляє емоційний дистрес. Тож людина може не помітити, як починає вживати частіше й стає залежною.

Важливо розуміти, що немає жодної безпечної дози алкоголю, допустимої до вживання. Це нещодавно визнала ВООЗ. 

Потенційно, залежним від алкоголю може стати будь-хто. Ми ніколи не знаємо, як конкретна людина з її фізіологічними особливостями сприйме якусь дозу алкоголю.

Ця здатність також залежить від класу ферментів алкогольдегідрогенази (АДГ), що відповідають за окиснення спиртів та їх виведення з організму. А ось "потужність" АДГ вже можна генетично визначити: в когось їх більше, в когось менше. Саме через низьку діяльність АДГ деякі нації, переважно азійські, мають низьку толерантність до алкоголю: швидко п'яніють та схильні до алкогольних отруєнь.  

Культура вживання в Україні

В Україні існує культура заохочування до алкоголю, навіть є цілі традиції довкола вживання: на весіллі, на христинах, на дні народження — всі свята раніше й зараз не обходяться без алкоголю. Якщо ти просто зайшов до когось в гості, то добрий господар має поставити тобі чарку. Бо якщо він цього не зробить, це значить, що він тебе не поважає. 

У масовій культурі та медіа алкоголізм переважно зображається як щось смішне, незграбне та для маргіналів, з висміюванням поведінки п'яниць. Статистика ж свідчить про інше. За певними оцінками, кожен 10-й українець має схильність до вживання алкоголю, тобто має залежність першої стадії. 

Україна кілька разів займала перше місце в рейтингах серед країн за поширеністю дитячого алкоголізму. За опитуванням Центру громадського здоров'я, 85,7% підлітків у 2021 році підтвердили, що вживали алкоголь хоча б один раз упродовж свого життя.

Анна Лембке, американська лікарка-психіатр, керівниця Стенфордської клініки подвійної діагностики наркоманії при Стенфордському університеті в книзі "Дофамінове покоління" зазначила:

Один з найбільших чинників ризику потрапити в залежність від будь-якого наркотику — легкий доступ до нього. 

Яке питання кожному варто поставити самому собі?

Не буває вживання без наслідків. Особливо, враховуючи той факт, що хворі не усвідомлюють проблему.

Близьким також доведеться пройти не легкий шлях, адже їм потрібно змотивувати на лікування та побудувати нові кордони у взаємодії. За словами терапевтів й тих, хто цей шлях пройшов — любити залежну людину важко.

Часто алкоголіки самі відсторонюються через те, що їх не розуміють. Тож оточенню варто транслювати наступний меседж: "Я люблю тебе, але не люблю твою залежність".

Проте буває й так, що не допомагати й не рятувати — це теж рішення, й людина завжди має право обрати себе, замість порятунку іншої людини.

Не буває колишніх залежних. Алкоголь матиме вплив на них, навіть після лікування. І завжди є вірогідність, що потяг та деструктивна поведінка повернуться.

Тому питання, яке варто задати кожній людині, що вживає:

Навіщо я п'ю?

Щоб зняти стрес, щоб відчути полегшення, щоб розслабитися, бо мені бракує сміливості наважитись на певну дію, бо п'ють всі навколо мене, чи тому, що так заведено?

Чи можеш ти обґрунтувати відповідь для себе?

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter