Артемій Єгоров: "Я думав: якщо доведеться змінювати професію, буду фітнес-тренером"

Фото: пресслужба каналу ICTV2

На каналі ICTV2 стартував 4 сезон детективного серіалу "Розтин покаже", і головну чоловічу роль, слідчого Олега Гончара, в ньому як завжди грає 34-річний красень українського кіно Артемій Єгоров. В ексклюзивному інтерв'ю "ТиКиїв" актор розповів про цю роботу, відродження українського кіно та дуже особисте...   

Артемію, серіал "Розтин покаже" свого часу став однією з перших твоїх великих робіт перед камерою, зокрема в серіалах. Пам'ятаєш, як отримав роль Олега?

Завжди за неї буду вдячний Тарасу Дударю — він, по суті, хрещений батько "Розтину" — і його дружині Люсі Загорській (Світлана з першого сезону).
Я прийшов на кастинг, який відбувався на FILM.UA, — не пам'ятаю точно, але, здається, приходив декілька разів, що дає мені розуміння, що мене обрали не одразу.

У чому відмінності між роботою в першому сезоні "Розтину" і сьогоднішньою?

Змінились три головні герої, серіал пройшов українізацію, події з умовного міста Х перемістились до Києва. Ну, і життя триває, ми змінюємось внутрішньо, і це відображається зовнішньо. Сподіваюсь, я не став гіршим. (Сміється.)

За десятибальною шкалою: наскільки ти сьогодні впевненіший на майданчику, ніж тоді?

Під час цієї клятої війни я ні в чому не впевнений, якщо чесно, — але це філософський відступ. Насправді я вже знаю Олега дуже добре: іноді мені не треба читати сцену — я вже знаю, який буде текст. І вуаля — він прописаний саме так, як я і думав!

Твій герой змінився за ці 4 сезони?

Олег став дієвішим і перестав тупити. Ну, майже перестав. (Сміється.) І нарешті в четвертому сезоні мене нормально вдягнули.

Скрізь, де читаєш про тебе, наголошується на тому, що в тебе немає професійної акторської освіти. Але, як ми бачимо, здобути успіх у професії це тобі не завадило. Як вважаєш, профільна освіта дійсно так потрібна акторові?

У мене немає "корочки", а освіта є — я отримую її на кожному знімальному майданчику, всі мої партнери й режисери — мої вчителі. Тож відсутність "корочки" мені ніяк не заважає. Головні ролі протягом вже майже 10 років це доводять. Ба більше: я вважаю, що так залишив собі більшу самобутність — без ярликів "совєтськіх" вчителів. На сьогодні ані корочка, ані освіта не є обов'язковими атрибутами успіху. Головне — самобутність, харизма й кількість підписників в інсті. Повар Даніл та Даніель Салем — тому живі приклади.

До речі, ти ж нещодавно знявся у стрічці "Песики" разом із Лесею Нікітюк, яка теж не професійна акторка. Впізнав у ній себе, коли робив перші кроки в професії? Не намагався якось допомогти їй на майданчику?

Леся — неймовірна людина! Якщо я в кадрі викладаюсь на 100%, то Леся — на 300 %! В неї очі палають, вона переживає за процес, за результат, її шалена енергетика валить на всі сторони... Обожнюю це в людях! Є багато акторів і актрис, які давно "вмерли": їх ніщо не надихає, вони працюють виключно на шаблонах, їхні очі давно згасли — але при цьому в них є акторська освіта. А щодо допомоги: я нікому ніколи не допомагаю, особливо якщо про це не просять — бо самому ще вчитись і вчитись.

План Б

У тебе ж у житті був ще й Одеський театр ляльок — чим ти там займався?

(Сміється.) Це були дуже складні часи. Люблю згадувати їх, бо зараз це — просто приємні спогади про мій шлях. У моєму основному театрі грошей не платили, в кіно мене не брали, тож довелось майже на рік піти в Театр ляльок. Моя душа там вмирала, тож було питанням часу, коли я звідти піду. Але я вдячний цьому колективу, що прихистив мене: це допомогло втриматись на плаву.

Якщо глянути на твою фільмографію, то перші декілька років у ній були в основному епізоди, маленькі ролі. Чи не було тоді якогось відчаю через те, що все складається не так, як бажаєш? Що допомогло не здатися?

З 2012 до 2016 рр. головних ролей не було, потім вони з'явилися. Це було неминуче, бо в мене є харизма та хороша зовнішність. А не здатися допомогло чітке розуміння того, що я хочу, і тотальне відчуття того, що це неодмінно станеться.

Фільм "Сусідка", де ти зіграв у парі з Ксенією Мішиною, мав вийти в лютому 2022-го, і через повномасштабне вторгнення прем'єру відклали. Не було тоді думок, що кар'єрі кінець, і треба думати, чим далі займатися?

Звичайно, думки були різні, але в серці я знав, що зйомки будуть. Писав про це пости. Режисери, продюсери відповідали мені, що їх не буде, але я не слухав — бо знав, відчував і просто сильно цього хотів. І врешті-решт так воно і сталося. Першою стали знімати рекламу, потім взялись за недозняте до початку війни, а третім етапом стали запускати нові фільми й серіали.

У мене був і план Б: я думав, що, якщо вже змінювати професію, то мені було б не соромно працювати фітнес-тренером — я люблю тренування, плюс у мене була досить непогана форма. Тому я здобув освіту тренера. Дякувати Всесвіту, тренером я таки попрацював, але це було в серіалі "Ромео і Джульєтта з Черкас". Поганяв трошки Віру Кобзарь і Маргариту Бахтіну. (Сміється.)

Проте зараз я знімаюсь втричі менше, ніж до війни: тоді я мав графік на два роки вперед, зараз — лише на місяць.

Здається, акторів у твоєму амплуа — таких красунчиків-героїв-коханців — у нас не так багато. А є хтось, кого ти вважаєш конкурентом?

Українське кіно в цьому плані дуже непередбачуване, точніше — непередбачуваний вибір продюсерів. Читаєш сценарій і бачиш героя-коханця, тобто себе в цій ролі. (Сміється). А в підсумку на цю роль обирають актора зовсім іншого типажа, а ти виявляєшся занадто гарним для цього персонажа. Я не жартую: нещодавно мені таке сказали. Тому конкуренція точно існує, але я ніколи не розумію, хто може стати моїм конкурентом.

А як щодо театру? Як у тебе з ним складаються стосунки?

Актор і продюсер Євген Олійник запропонував мені роль у виставі "Основний інстинкт" — 6 березня їй виповнилося вже два роки, вона гастролює всією країною. Обожнюю її! Зараз граю менше, бо почалися знімання в новому сезоні серіалу СТБ "Просто Надія", тож в "Основному інстинкті" за мене віддувається Володимир Горянський. (Сміється.) Але це все-таки антреприза.

Щодо репертуарного театру — йому я кажу категоричне "ні"!

Професія актора вимагає і певних вкладень у себе, і зусиль, і різних жертв. Чи на багато жертв ти йдеш заради професії?

Вкладення й зусилля з мого боку є, але ніяких жертв — все виключно з любові. Це професія моєї дитячої мрії, яка стала реальністю. Я займаюся тим, що люблю, — які тут можуть бути жертви?!

А заради того, щоб мати такий вигляд, ти чимось жертвуєш? З огляду на фігуру, спорт у твоєму житті присутній на регулярній основі?

Ну, зараз я в непоганій, але далеко не найкращій своїй формі, бо поки просто немає заради чого. Тренування в залі — це база, основа, і тут ніяких примушувань немає. Все виключно в кайф, бо я це обожнюю.

Ти й серфінгом нещодавно зайнявся?!

Маленьке уточнення — кайтсерфінгом. Мій вчитель, коли довго не катається, каже, що в нього почалась цинга. (Сміється.) От в мене теж "цинга". Чекаю: ще пару тижнів і можна відкривати сезон. Звичайно, є ті, хто вже його відкрив, — з теплими гідрокостюмами це не проблема. Але я все ж таки почекаю, коли вода прогріється більше.

Непристойні пропозиції

Ти не приховуєш, що давно одружений (дружина Артемія — акторка Альона Тімкова — Прим. Ред.), хоча деякі твої колеги свої шлюби приховують, щоб не втратити прихильниць. Тобі таке продюсери ніколи не пропонували?

Жодного разу — ми ж не в Голлівуді. І я б на таке не пішов. Сподіваюсь, що прихильниць я не втрачаю!

Дійсно: твій статус не заважає жінкам написувати тобі в соцмережах і навіть робити різні пропозиції. А поза соцмережами ці "непристойні пропозиції" від жінок трапляються?

Іноді мені пишуть в особисті — ми з дружиною разом ці повідомлення читаємо і ставимось до них із розумінням. Це не погано: кожен шукає щастя, як може. Поза соцмережами пропозиції рідко, але бувають — доводиться пояснювати, що мені це нецікаво. Тож не витрачайте ні мій, ні свій час!

Ти колись сказав, що Альона змінила твоє життя. Як саме, якщо не секрет?

Вона змінила мене, а життя вже само підлаштувалось під мене нового. Просто я став відчувати свою силу, свій потенціал і направляти цю потужну енергію в правильне русло.

Щастя в шлюбі — це велика праця? Чи все може триматися просто на любові?

Шлюб — це не праця, шлюб — це мистецтво, це справжнє втілення краси, ніжності й любові. А якщо немає любові, я взагалі не розумію, нащо люди живуть так. Нащо ви одне одному без любові?

Ти нещодавно став писати картини — як це сталося? Тепер чекаємо на виставку робіт Артемія Єгорова?

Мені просто закортіло намалювати одну картину й отримати цей досвід — це все. На сьогодні відчуваю, що це просто не моє. Прикольно, але не більше. Хоча ми з дружиною цікавимося живописом і дуже любимо ходити в галереї.

У тебе є глобальні плани й мрії на найближчі 5-10 років?

Ні, так далеко в цьому світі, що тотально з'їхав із глузду, планувати нічого не можна, бо будеш сильно розчаровуватись. Тут би вижити хоча б. Тому — тільки короткотривалі цілі й мрії, які можна втілювати сьогодні або в недалекому майбутньому. Є відчуття, що цьому світові хана. Я завжди був гедоністом, оптимістом, але, мабуть, подорослішав. Вибачте, що так мінорно, але як є.

Цьогоріч тобі виповниться 35. Ти задоволений тим, чого досяг до свого віку? Чи щось хочеться надолужити?

Я досяг того, що планував, лише частково: війна завадила багатьом планам. Але сподіваюсь, що це тимчасово. Надолужимо, головне — щоб настав МИР!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter