Організатори фестивалю Laboratorium Spring: про створення київського рейву, що дає відчуття спільноти

Фото: Laboratorium

24 та 25 травня один з улюблених рейвів киян — Laboratorium — трансформувався в повноцінний фестиваль сучасної культури та актуального мистецтва. Цього разу на гостей чекали три сцени, 26 музикантів та 11 митців. За 6 років існування проєкт пережив численні випробування: від пандемії до війни, але встояв. 

"Коли війна забирає у людей радість, ми хотіли її повернути. Laboratorium — це місце, де музика та мистецтво надихають, а люди відчувають зв'язок одне з одним. Ми неймовірно пишаємось, що змогли зібрати стільки талановитих артистів та художників, щоб популяризувати українську сучасну культуру та мистецтво, котре сприяє згуртованості й емоційному відновленню", — розповідають організатори Міша Спалах та Катя Кама.

У часи війни Laboratorium продовжував свою соціальну місію. Фестиваль активно підтримував військових і благодійні ініціативи, спрямовуючи значну частину коштів на допомогу ЗСУ та фонди, що працюють заради відновлення України. "ТиКиїв" поговорив з організаторами проєкту про те, як створити подібний фестиваль і органічно поєднати музику з візуальним мистецтвом.

Як виникла ідея Laboratorium Spring? Яке головне послання закладене у фестиваль цього року?

Ідея Laboratorium Spring — це результат природної трансформації. Ми починали з маленьких подій у 2019 році, і щоразу, коли заходили в новий простір, ставили собі запитання: як зробити щось глибше, сильніше, більш резонансне?

Фестиваль навесні став логічним кроком: ми хотіли відкрити нову форму вираження, яка виходить за межі рейву. Це не просто два дні музики — це два дні емоційної регенерації, мистецтва, тіла, світла, дотиків, думок.

Цьогоріч ми вкладаємо у фестиваль послання відновлення та єдності. У час, коли країна живе в напрузі та боротьбі, надзвичайно важливо створити простір, де люди можуть відчути життя не як виживання, а як творення. Ми не тікаємо від реальності — ми проживаємо її разом: через музику, через мистецтво, через танець, через спільність. І це — про внутрішню свободу, яка не залежить від обставин. Це наш головний меседж: життя триває, любов триває, мистецтво — також.

Чому ви обрали саме поєднання електронної музики та сучасного мистецтва?

Ми ніколи не сприймали музику лише як звук, а мистецтво — лише як візуальний об'єкт. Для нас це єдина мова, що розкривається в різних формах. Електронна музика має в собі силу ритуалу, тіла, повторення, енергії. Вона веде, розгойдує, трансформує. А сучасне мистецтво — це спосіб створити середовище, у якому ця енергія резонує на інших рівнях: через світло, інсталяцію, текстуру, об'єм, колір.

Нам завжди хотілося, щоб відвідувач не просто слухав, а повністю занурювався. Щоб простір грав разом із музикою. Щоб сцена не була декорацією, а жила, рухалась, змінювалась, реагувала. Тому з самого початку ми почали вплітати в події світлові рішення, візуальні роботи, артоб'єкти, залучати художників, організовувати лекції.

Laboratorium Spring — це розвиток цієї ідеї. Тут не існує окремо сцени, музики, візуалу, перформансу. Усе — частина одного організму, що дихає разом із людьми, які в ньому перебувають.

Чим цей фестиваль відрізняється від попередніх ваших проєктів або інших подій на київській сцені?

Laboratorium Spring — це не просто ще один івент. Це наша найбільша трансформація. Ми відійшли від формату нічної події та створили повноцінний дводенний фестиваль, у якому музика, мистецтво, середовище та ком'юніті існують не поруч, а як єдине ціле.

Вперше ми працюємо одразу з трьома сценами. Кожна з них має свою концепцію, звук, архітектуру й характер.

• Laba Stage — технологічна, масивна, кінетична.
• Solar Stage — артоб'єкт, створений разом із командою "Круто тут", де навіть форма сцени є символом.
• Fracture Stage — інтимна, мінімалістична, сфокусована на чистоті звучання.

На київській сцені є багато сильних подій. Але ми не прагнемо конкурувати — ми творимо свою територію. Вона базується на чесності, безпечності, довірі, сміливості до змін. І тому ми вважаємо: Laboratorium Spring — це не просто фестиваль. Це культурна подія, що відбувається у воєнний час і заявляє: ми тут, ми живі, ми разом.

Як формувався лайн-ап? За яким принципом ви обирали музикантів?

Ми обираємо артистів інтуїтивно — на відчуття. Для нас важливо, яку енергію несе людина, як вона працює з публікою, яку історію розповідає через свій сет. Ми слухаємо, уявляємо артиста на сцені, в конкретному слоті, у конкретному контексті: як він звучатиме в просторі, який вигляд матиме перед людьми.

Ми витрачаємо багато часу на обговорення кожного лайн-апу — це не просто список імен. Це дихання фестивалю. Ми складаємо його як музику: з ритмом, паузами, піками, кульмінаціями. Нам важливо, щоб усе звучало як цілісна історія, а не просто як набір виступів.

Ще один принцип, якого ми дотримуємося на кожному івенті, — знайомити публіку з новими іменами. Ми віримо, що функція фестивалю — не тільки запрошувати відомих артистів, а й відкривати тих, хто починає свій шлях. Відкриття — це одна з найсильніших емоцій.

Які українські артисти беруть участь і що ви хотіли підкреслити їхньою присутністю?

Особливо зараз, під час війни, з'явилося багато нових імен. Це люди щирі, сміливі, сильні. Вони творять попри все.

Ми не "надаємо простір", ми його розділяємо. Бо українська сцена має свою силу, глибину, сміливість експериментувати. І коли багато закордонних артистів не можуть приїхати, саме наші залишаються, тримають ритм, творять реальність. Вони голос, енергія й серце фестивалю. Laboratorium має звучати українською душею.

Цього разу в лайн-апі:

• BURNING WOMAN (LIVE)
• DANNY DIER
• DJ MINDFREAK (aka Detcom)
• DOLGIY & SIDORKIN (LIVE)
• ETERNITY
• FILENKO
• JEZUSMAN
• KICHI KAZUKO
• KRISTINA
• LOSTLOJIC
• LAST DESK
• MONOTRONIQUE
• NATIVE OUTSIDER (LIVE)
• NFNR (LIVE)
• RUDNI
• SEBA KORECKY
• SPALAH
• SYMONENKO (LIVE)
• THE AGAINST (LIVE)
• VLAD SUPPISH (LIVE)
• LETOVCHENKO (LIVE)

Як розроблялися візуальна й мистецька частини фестивалю?

Ми ставимося до візуальної частини з такою ж серйозністю, як і до музики. Кожен елемент простору — це не просто декор, а продовження ідеї, ритму. Ще задовго до початку ми малюємо в уяві структуру сцен, світлові композиції, кольорову палітру, атмосферу — і вже потім звертаємося до конкретних команд для реалізації.

Цього року над візуалом працюють ті, кому ми довіряємо беззаперечно. NH Studio створили унікальні світлові рішення для Laba Stage, де конструкція трансформується під музику, а геометрія сцени формує внутрішній простір — відчуття, ніби ти всередині інструмента. Solar Stage — це взагалі артоб'єкт від "Круто тут": сцена, яка є скульптурою. Дика форма каменю у дзеркальному квадраті — про взаємодію природи й технологій, хаосу й порядку.

Ми також працюємо з художниками, фотографами, перформерами. Важливо, щоб усе мистецтво на фестивалі було не відірваним, а глибоко інтегрованим у простір. Щоб публіка не просто бачила інсталяцію, а входила в неї тілом, увагою, емоцією.

Чи створювались роботи спеціально для події?

Так, і для нас це принципово. Ми не просто збираємо готові об'єкти, а працюємо з митцями над тим, щоб створити щось унікальне. Наприклад, сцену Solar ми розробляли разом із "Круто тут" буквально з нуля — це не просто сцена, а скульптура з власною філософією. У декораціях Laba Stage — конструкції, що змінюються під музику. Деякі перформанси створені спеціально під ритм сетів конкретних артистів. А ще є візуальні елементи, які публіка вперше побачить саме на фестивалі — вони не анонсовані й не повторяться.

Ми віримо, що фестиваль — це завжди більше, ніж просто подія. Це момент, у якому народжується новий сенс. І коли робота створюється спеціально для цього моменту — вона завжди глибша, точніша й чесніша.

Як ви уявляєте взаємодію публіки з інсталяціями та перформансами?

Ми хочемо, щоб люди не просто дивилися на мистецтво, а взаємодіяли з ним, входили в нього, ставали його частиною. Усе, що ми створюємо на фестивалі — від сцен до перформансів — задумано так, щоб викликати реакцію: тілесну, емоційну, інтуїтивну.

Інсталяції не будуть стояти окремо в зоні "галереї". Вони в самому серці простору. Між ними танцюють, біля них відпочивають, поруч проходять діалоги, народжуються фото, відбувається життя.

Ми дуже хочемо, щоб гість фестивалю був не споживачем контенту, а співтворцем атмосфери. Щоб хтось випадково став частиною перформансу. Щоб світло на сцені здавалося подихом. Щоб музика перетікала у простір так, як вода в тіло. І саме це для нас справжнє мистецтво.

Чому місце проведення тримається в таємниці?

Це частина нашої філософії ще з самого початку. Коли ми лише починали організовувати івенти, нам було важливо зберегти відчуття андерграунду, пригоди, залученості. І ми побачили: коли локація залишається невідомою до останнього моменту — це створює магію. Людина купує не просто квиток на подію, а квиток у невідоме. Це починає працювати ще до того, як вона приїжджає — вмикається інтуїція, передчуття, очікування.

Окрім того, в умовах війни секретність — це ще й елемент безпеки. Ми не публікуємо точну адресу у відкритому доступі, щоб убезпечити як людей, так і саму подію. Кожен отримує координати за 24 години до старту — тільки ті, хто справді є частиною процесу.

Який досвід ви прагнете подарувати відвідувачам?

Ми створюємо досвід, де кожен обирає свою глибину: хтось хоче повного занурення в танець, хтось — спокійної прогулянки між інсталяціями, хтось — емоційної розмови з незнайомцем на світанку. Усе це — частини однієї цілісної подорожі.

Це простір без тиску, без агресії, без порожньої масовості. Ми не створюємо шоу — ми створюємо середовище, у якому кожен не глядач, а учасник. Це має бути досвід, що залишиться з людиною надовго. Не просто як спогад, а як внутрішня зміна. Як крок до себе.

Хто ваша аудиторія? Чи змінилася вона з часом?

Змінилася дуже — і це прекрасно. Коли ми починали, приходили здебільшого друзі, знайомі, студенти. Але з кожною новою подією аудиторія ставала ширшою, дорослішала, і найцікавіше — змінювалась не лише кількісно, а і якісно.

Зараз серед гостей — і молодь 18+, і люди, яким далеко за 30. Є митці, айтішники, студенти, волонтери, військові, психотерапевти, викладачі. Дуже різні, але всіх їх об'єднує не бажання "просто потусити", а потреба потрапити в простір, який емоційно резонує. Бо їм близькі наші цінності: свобода, повага, відкритість, самовираження без страху.

Ми бачимо, що багато людей повертаються знову і знову. У нас є справжнє ядро спільноти, яке не пропускає жодної події. І водночас на кожному івенті з'являються нові обличчя — це означає, що фестиваль дихає, розвивається, не стоїть на місці.

Для нас це найцінніше — бачити, як аудиторія з року в рік стає глибшою, усвідомленішою, чутливішою. І як ця спільнота вже сама починає впливати на атмосферу. Laboratorium — це вже не тільки ми з Катею. Це всі, хто танцює поруч, дивиться ті самі інсталяції, ділиться почуттями, бере участь.

Як фестиваль відображає культурний або соціальний контекст сьогодення?

Ми не існуємо у вакуумі. Laboratorium відбувається в умовах війни — і це не просто фон, а частина реальності, яку ми щодня проживаємо разом з усією країною. Але замість того, щоб відмовлятися від культури чи занурюватися в суцільну тривогу, ми обрали інший шлях — створювати простір, де можна зцілюватися, дихати, відчувати, бути разом. Фестиваль — це не втеча від реальності. Це спосіб її трансформувати. Через музику, через мистецтво, через обійми й танець. Це територія життя — в прямому сенсі. Там, де є люди, які творять, об'єднуються, діляться любов'ю, — залишається надія.

Ми також інтегрували у фестиваль прямий зв'язок із тим, що відбувається: частину прибутку передаємо на допомогу ЗСУ. Це наш спосіб сказати: ми тут, ми вдячні, ми не байдужі. Крім того, ми відчуваємо, що зараз дуже важливо показати світові: українська культура не тільки вистояла — вона розвивається, експериментує, створює щось нове. І те, що іноземні артисти приїжджають до нас, що люди підтримують нас — це вже відповідь.

У цьогорічній артпрограмі Laboratorium Spring ми вперше представимо виставку воєнного фотографа Віталія Юрасова. Його роботи — це не просто зображення війни, а потужні візуальні свідчення сили та стійкості українських захисників. Віталій працював на передовій, документуючи життя військових у найгарячіших точках — таких як Ізюм, Балаклія, Лиман — а також під час обміну полоненими та на острові Зміїний. Його фотографії публікували BBC, Forbes та інші міжнародні медіа.

Ми включили цю виставку, щоб нагадати: війна триває. Навіть коли ми приходимо на фестиваль, щоб відволіктись, ми не можемо забувати про тих, хто боронить нашу свободу. Ці світлини — не про біль, а про гідність, силу та надію. Вони надихають і дають упевненість у перемозі.

Яку роль відіграють такі незалежні події в культурному житті Києва?

Незалежні події — це пульс Києва. Саме вони тримають місто живим у найтяжчі моменти. Коли великі майданчики зупиняються, масові концерти скасовуються, а культура потрапляє під тиск — невеликі ініціативи, створені зсередини, продовжують звучати, світитися, об'єднувати.

Laboratorium теж виросла з цієї логіки. Ми починали як незалежна тусовка у складських приміщеннях — без спонсорів, без підтримки зверху. Все базувалося на бажанні дати спільноті щось справжнє. І таких форматів у Києві багато — від маленьких галерей до андеграундних клубів. Усі вони роблять одне — створюють культурний ґрунт. Не поверхню, а основу.

Це особливо відчутно зараз.

Ми віримо, що саме через такі проєкти й формуються нові культурні ідентичності. І хочеться, щоб у майбутньому ці незалежні голоси не лише звучали, а й визначали вектор розвитку — не тільки нічного життя, а й загалом української культури.

Чи плануєте проводити фестиваль у наступні роки?

Так, без сумнівів. Laboratorium Spring — це не разова подія. Це новий цикл, нова традиція, яку ми дуже хочемо зберегти й розвивати. Те, що ми відчули під час підготовки, рівень залучення людей, інтерес, очікування, показало нам: ця форма потрібна. Люди хочуть не просто вечірок, а глибшого досвіду, багатошарового, цілісного.

Для нас цей фестиваль як фундамент для майбутнього. Ми вже бачимо наступні етапи, думаємо про нові формати, нові сезони. І мріємо, щоб весна з Laboratorium стала щорічним ритуалом для великої кількості людей.

У якому напрямі ви плануєте розвивати проєкт: розширення масштабу, нові формати чи співпраці?

У всіх напрямках одночасно. Ми хочемо поступово зростати: більше сцен, більше днів, більші простори, але не заради кількості. Ми будемо масштабуватись обережно, зберігаючи атмосферу, глибину, той рівень уваги до деталей, який робить Laboratorium саме таким, яким його люблять.

Форматно ми відкриті до експериментів. Наприклад, open-air версія фестивалю, кемпінг, денна програма з лекціями чи майстер-класами, міжнародні колаборації. Нам цікаво об'єднуватися з європейськими проєктами, робити обміни артистами, сценами, ідеями.

І, звісно, ми хочемо ще сильніше поглибити взаємодію з українською сценою. Дати більше голосу локальним митцям, продюсерам, перформерам. Бо віримо, що наша сцена — не периферія, а центр нової культурної енергії в Європі.

Фестиваль — це не фініш. Це платформа для розвитку. І ми тільки починаємо!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter