Лідер гурту O.Torvald Женя Галич: "Я навчився відчувати емоції без допінгів"

Фото: пресслужба гурту O.Torvald

Наприкінці травня гурт O.Torvald дав великий концерт у Києві. На ньому прозвучали як пісні колективу, так і композиції із сольних проєктів його учасників.

"ТиКиїв" зустрівся з лідером гурту Женею Галичем і розпитав про цей творчий експеримент. Особисте також не залишилося поза увагою!

Женю, нещодавній концерт O.Torvald став фактично не тільки виступом гурту, а й презентацією власних проєктів його учасників. У тебе ніколи не було ревнощів до них і побоювань, що люди підуть у сольне плавання?

Я обожнюю O.Torvald! І скажу одразу: гурт нікуди не зникає. Ми просто свідомо домовилися, що кожен із нас запустить свій сольний проєкт, запише треки, спробує себе в чомусь новому. І Женя Галич як один з учасників гурту теж пішов цим шляхом. При цьому ми продовжуємо грати разом, у нас все добре, ніхто не розпадається — панікувати не варто.

Ба більше: я реально фанат хлопців. Слухаю без упину гурт нашого барабанника — Drug. Проєкт нашого гітариста, Dendee, в мене на повторі, мій син його теж дуже любить. А "Навіщо" — проєкт Миколи Райди та Євгена Ільїна — це клас! І я щиро пишаюся кожним.

Ревнощі? Абсолютно ні!

До речі, цього року гурту виповнюється 20 років. Вже є плани на святкування? Воно взагалі буде?

Чесно? Ще не думав про це. Але, напевно, вже варто. Бо 20 років — це звучить якось… нереально. Тому поки не впевнені щодо святкування, та побачимо.

Як, на твій погляд, гурт і його творчість змінилися за цей період? А особливо за час повномасштабної війни...

O.Torvald подорослішав. І не тільки гурт — ми всі подорослішали. Війна змінює — це факт.

Альбоми "Втома", "Демони", "Стерти лютий" — відображення нашого стану. Ми транслюємо те, що болить. І я вірю, що більшість українців зараз відчуває те саме.

Ти неодноразово казав, що назва O.Torvald тобі не до душі. Чому ж вона саме така?

Ну, я ж називав гурт 20 років тому. Ви самі нагадали!

Чи змінився я з того часу? Однозначно. Але ця назва — відображення мене тодішнього. І хай так і буде. Хоча назва — жах! (Сміється.) 

2023 року у вас вийшов мініальбом "Голосові", який містить реальні голосові повідомлення військових із фронту. Як виникла така ідея? Де ви брали ці повідомлення?

Я перебував у війську, і голосові повідомлення були нашим зв'язком із життям. Тоді комбат запропонував використати наші повідомлення в альбомі — й голосові стали піснями…

Голос коханої, друга, рідної людини — це дуже цінно. Ми хотіли передати це через музику. 

Спільна магія

Працюючи над альбомом "Втома", ви всім гуртом цілий місяць жили разом у твоєму будинку. Як це вплинуло на ваші стосунки?

У якийсь момент ми трохи загубили зв'язок. Але коли опинились разом у будинку, я згадав: це мої люди. Ми снідали разом, писали, говорили, просто були поряд. І це було кайфово!

Після того я навіть сумував: не було кого просто так обійняти. Ми знову стали ближчими. Це було дуже важливо!

Час від часу ходять чутки про те, що O.Torvald на межі розпаду. Для них колись існували реальні підстави?

Такі думки були, бо у стані депресії не хочеться нічого. А зараз я навіть не думаю про це. І коли чую ці чутки, стає реально дивно.

Ти розповідав, що тексти для пісень ви з учасниками гурту пишете разом. Як це технічно відбувається?

Часто все починається з якоїсь фрази або мелодії. Ми починаємо грати, накидувати, і раптом щось народжується.

Це відбувається дуже органічно: ми ніби входимо в якийсь спільний стан, ловимо хвилю, і починається магія.

А у вас є план, що треба до такого-то числа написати стільки-то пісень, чи чекаєте на "музу"?

Я не чекаю: мене муза майже не покидає. Можу написати кілька треків за день, і це кайф! Як каже наш барабанник Діма: "Пісні самі нас знаходять!"

Це просто моє. Воно постійно зі мною.

Відверто про особисте

Нещодавно ти не побоявся розповісти про свій досвід залежностей і вихід із них. Як ти на це наважився? І чи є щось, чого ти ніколи не розкажеш?

Наважитись було не складно, важко було зізнатись у цьому самому собі. Мені дуже допомогла психотерапія — без неї я б не впорався.

А щодо того, чи є щось, чого не розкажу… напевно, є, але я про це не розкажу. (Сміється.)

Але кажуть, що мало кинути "вживати" — важливо не почати знову. Ти пильнуєш це?

Чесно кажучи, бажання повернутись до допінгів навіть не виникає: я навчився відчувати емоції без них. Вони стали чистими, яскравими. Я заряджений, енергійний, і нічого зайвого мені не потрібно.

А як щодо депресії — вона вже не підкочує?

Я навчився з цим жити. Бувають різні думки, але це вже не депресія. У мене є енергія жити, і це головне. Бо знаю, як це, коли навіть із ліжка не можеш підвестись  — і це страшно.

Ти захопився спортом — чим саме займаєшся?

Ходжу в зал щоранку. Спочатку змушував себе, а зараз, якщо не потренувався, день вже не той.

Тренування — це про вивільнення зайвого. Я в цей момент ні про що не думаю. І відчувати тіло в тонусі – кайф! Прокидаються не тільки м'язи, а й мозок, настрій, життя.

Цьогоріч тобі виповнився 41 рік. А пригадай, які були відчуття у твої 40?

Нормальні. Звичайні навіть (Усміхається.)

Відчуваєш, що подорослішав?

Зараз я точно відчуваю себе дорослим чоловіком. Раніше було багато підлітковості, емоційності, втечі від відповідальності. Зараз усе інакше. Це не про вік — це про досвід. І я себе вивчаю щодня.

Ти не соромишся висловлюватися про творчість колег — багато ворогів у шоубізнесі собі нажив через це?

Я цим абсолютно не переймаюсь. Якщо мені щось не подобається — я скажу. І якщо подобається — теж скажу. Я просто чесно кажу, як відчуваю. Люди чомусь вважають правду образою… а це не так. Зараз для мене всі класні, всіх люблю — крім "узкіх": вони обмежені.

А друзів серед колег у тебе багато?

Ой, так! Я дуже люблю людей. Обожнюю українську культуру, музику, наших митців — вони неймовірні! І я щасливий дружити з ними. Тіну дуже люблю. От би нам із нею фіт зробити (Усміхається.)

Війна та люди

Ще на початку війни ти вступив до лав ЗСУ — зараз ти все ще чинний військовий?

А хіба можна перестати бути військовим?

Я вступив до ЗСУ в березні 2022 року і досі роблю все для своїх хлопців, і є разом із ними. Але тепер ми — ветерани війни. Так сталося. Мені прикро, але маємо, що маємо.

У вас є план на випадок, якщо когось з O.Torvald мобілізують?

Не хочу відповідати за хлопців — це має бути їхнє особисте рішення. Я впевнений, що все буде так, як має бути. Деякі з них давно мобілізовані, і я ними пишаюся. Захочуть — розкажуть. Але вони — мої брати, і вже точно ніхто з них морозитись не став би.

Твоя родина вже три роки перебуває за кордоном — часто спілкуєшся з дітьми?

Зараз я живу з Данилом. А з Євою — вона за кордоном з дружиною — ми спілкуємось щодня. Вона вже доросла — 11 років, дуже ніжна, глибока. Часто приїжджає. Я її обожнюю!

А Данило (йому 8) — це взагалі феномен! Його люблять усі. Він емоційний, розумний, швидкий, любить музику. І просто поговорити з ним увечері або разом приготувати сніданок — це кайф!

Як відстань вплинула на ваші стосунки з дружиною?

Це складно. Але ми навчилися справлятись — кожен по-своєму. І ми працюємо над цим. Бо стосунки — це робота. І вона того варта.

Ти можеш уявити себе без O.Torvald? А O.Torvald без тебе?

Ну, якщо бачили: "O.Torvald = Женя Галич", а "Женя Галич ≠ O.Torvald".

Але чесно — так, я можу уявити себе без O.Torvald. Бо мій сольний проєкт — це інше. Я дуже різний у цих проєктах. Але і без O.Torvald себе бачити не хочу. Все можна поєднувати.

O.Torvald — це легенда. Я його люблю. Але й себе показати мені важливо.

Про що мрієш сьогодні найбільше, окрім перемоги?

Щоб моя родина була поруч.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter