"Ми маємо самі формувати наратив про наших героїв": Наталія Васюра — про Анну Стен і книгу, присвячену її історії
Наталія Васюра. Колаж: "ТиКиїв"
Цієї весни у видавництві Stretovych вийшла книга "Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду". Це розповідь про акторку, що підкорила світовий кінематограф на початку ХХ століття, але так і не стала втіленням класичної американської мрії — натомість зберегла свою ідентичність.
Про написання книги, знайомство з історією Анни та риси, що вразили в ній найбільше, "ТиКиїв" поговорив з авторкою тексту, журналісткою Наталією Васюрою.
Насамперед хочу розпитати про дослідження життєпису Анни Стен. Коли ти вперше почула про неї? І що спонукало тебе глибше зануритися в її історію?
Моє перше знайомство з Анною відбулося досить давно — 16 років тому. Я працювала на телебаченні, ми знімали програму в Одесі, і під час цього відрядження я потрапила на фестиваль "Німі ночі". Тоді фото Анни Стен прикрасило фестивальні запрошення — це виглядало надзвичайно красиво. І саме тоді я побачила фільм "Вбивця Дмитрій Карамазов" — німецьку стрічку, що фактично зробила Анну європейською кінозіркою.
Поворотним моментом стала виставка "ВУФКУ. Lost&Found", яку у 2019 році організував Довженко-Центр. Я загалом вважаю, що за всі роки незалежності це був один із найкращих прикладів того, як українські інституції мають працювати не лише з відродженням спадщини, а й з комунікацією про це відродження. Це була дуже грамотна робота.
На той момент я була редакторкою культури журналу L'Officiel і готувала матеріал про українських акторок часів Всеукраїнського фотокіноуправління. І мене здивувало, що про Анну Стен фактично неможливо знайти точні відомості: від року її народження й місця навчання до загальної логіки її життєвих рішень, адже її життя кардинально змінювалося кожні кілька років. І це при тому, що вона стала настільки відомою зіркою в Європі та США. Саме тоді мене й зацікавив цей нонсенс.
А кілька років тому я взялася за ширше дослідження біографій українок, які прославилися за кордоном у міжвоєнний період.
У процесі я буквально пірнула в історію Анни й швидко зрозуміла, що вона настільки неординарна й багатошарова, що однозначно потребує окремого дослідження й окремої розповіді.
Чи був момент або конкретний факт із її біографії, після якого ти зрозуміла: "Я точно напишу про неї книгу"?
Відверто кажучи, моменту, коли я саме вирішила писати книгу, не пригадаю. Я просто занурилася в дослідження і крок за кроком, день за днем почала розмотувати цей величезний клубок.
Але добре пам'ятаю інше — коли зрозуміла, що ця історія потребує серйозного вивчення і має бути розказана. Це сталося, коли я знайшла кілька важливих інтерв'ю. Одне Анна дала вже фактично після завершення кар'єри, коли їй було під шістдесят, а друге — у 1935 році, після розірвання її голлівудського контракту.
Ці інтерв'ю мене вразили. Я понад десять років пропрацювала у fashion-виданнях і з перших рядків можу зрозуміти, як журналіст брав інтерв'ю, як довго тривав діалог, чи герой був розкутий під час розмови. І в цьому випадку за словами я побачила надзвичайно серйозну жінку, яка дуже вимогливо ставиться до себе і до своєї професії, має всередині сильний стрижень. Це було важливе відкриття — не на фактологічному, а на глибшому, емоційному рівні.
Розкажи нашим читачам більше про Анну Стен. Що важливо знати про неї перед прочитанням книги?
Думаю, у цьому разі спеціальної підготовки не потрібно, адже в книзі я розповідаю все, що вдалося знайти: від історії її предків до того, як змінювалося уявлення про Анну Стен у 1970-1980-х роках (посміхається).
Але насправді важливо розуміти інше: Анна була українкою, народилася і жила в Києві, проживала життя, дуже схоже на те, яким жили наші прабабусі й прадідусі. Свою основну освіту вона здобула саме тут, а далі — завдяки наполегливості — досягла великих кар'єрних висот у світі.
Водночас обставини її життя часто складалися несприятливо, і це точно не конвенційна історія успіху з американських фільмів із лінійним сюжетом.
Ще один важливий момент — образ Анни Стен сьогодні оповитий великою кількістю міфів. Тож навіть для тих, хто, умовно, читав про неї у Вікіпедії, книга відкриє багато спростувань та абсолютно нової інформації.
Як гадаєш, чому ім'я Анни й досі залишається маловідомим на теренах України?
Тут спрацювало багато чинників, але ключовий — радянській владі не були потрібні історії успіху з-за кордону. Анна стала європейською та американською зіркою у 1930-ті роки, коли в Україні розгортався один із найжорсткіших періодів терору проти культури.
Більшовики буквально розстрілювали письменників, режисерів, акторів і художників. Суспільство, яке вони тримали в страху, не мало знати, що десь там українці здобувають популярність і визнання.
Який факт із її життя вразив тебе найбільше? Що ти зазвичай розповідаєш тим, хто чує про неї вперше?
Знаєте, мене вразили не стільки факти, як риси її характеру. Анна була доволі скромною, дуже сумлінною і серйозною — такою собі слухняною ученицею, особливо в молодості.
Водночас вона вміла наполягати на своєму й не піддаватися тиску. Це доволі цікаве поєднання, яке, фактично, визначило всю її долю.
Поділися процесом створення книги: від роботи над текстом до появи готового примірника в руках читача. Яким був цей шлях?
Він був однозначно непростим і часом нагадував не стільки дослідницьку роботу, скільки детектив. Я дуже ретельно працювала з пресою різних років — іноді навіть невелика фраза в регіональній газеті давала інформацію, яка згодом ставала тим самим відсутнім шматком пазла і дозволяла побачити ширшу картину.
Переходь за посиланням, щоб дізнатися про можливість передзамовлення книги з підписом авторки.
Виклик полягав і в тому, щоб розповісти читачеві про історичні обставини, в яких жила героїня, адже вони постійно змінювалися. Окрему увагу я приділила київському періоду, оскільки саме він був визначальним для її формування.
Тому, можливо, читач зустріне на цих сторінках багато інших імен. Але, як на мене, надзвичайно важливо розуміти, в якому контексті зростала Анна і який вплив це мало на її подальше життя.
Як історія Анни Стен резонує із сучасною українською культурою та ідентичністю?
Як я вже говорила, це не ідеальна історія успіху, але водночас вона дає кілька важливих уроків.
Головний із них — ми маємо самі формувати наратив про наших героїв. Інакше про них розкажуть інші, і ми не встигнемо озирнутися, як з'явиться черговий міф, що спотворює дійсність.
Водночас такі історії допомагають позбутися відчуття меншовартості, яке десятиліттями нав'язувалося нам окупантами.
Ще один важливий момент: протягом останніх ста років Україна дала світу надзвичайно велику кількість талановитих людей. І це не перебільшення — я продовжую досліджувати цю тему і щодня роблю нові відкриття. Навіть у цій книжці видно, скільки українців були залучені до світового кінопроцесу.
Також я сподіваюся, що українці, які зараз перебувають за кордоном, на прикладі цієї історії побачать, як легко в очах іноземця стати "росіянином", коли ти говориш російською і залишаєшся в російському інформаційному полі.
І наостанок: чому книгу "Анна Стен. Невідома історія першої української зірки Голлівуду" варто прочитати навіть тим, хто далекий від теми кіно або вперше чує це ім'я?
Насправді ця книжка — не про кіно (посміхається). Це історія про нас із вами. Про українців. Про те, в яких умовах ми жили, через що проходили та чому змогли зберегти свою самість.
Про те, що ми талановиті й сильні, але ще маємо навчитися розповідати світу про себе.
