Тюнінг для життя: як фонд CRAF збирає кейсеваки та бронює техніку для ЗСУ

Алік Мухін. Фото надане CRAF

Багато років Алік Мухін присвятив створенню унікальних машин для автоперегонів. А з початком повномасштабного вторгнення заснував благодійний фонд CRAF та змінив вектор на тюнінг техніки, що рятує життя військових. 

"ТиКиїв" поспілкувався з Аліком про шлях до створення фонду, особливості камуфлювання та бронювання техніки, а також про обладнання кейсеваків, які необхідні для евакуації поранених з фронту.

Про роботу фонду

Я знаю, що до початку повномасштабного вторгнення ти займався виробництвом авто для перегонів. Що привело тебе до створення благодійного фонду CRAF?

Моє життя до початку повномасштабної війни було зосереджене навколо улюбленої справи. Я б навіть назвав це не роботою, а хобі, від якого я щодня отримував задоволення, і яке приносило гроші.

Ми робили круті проєкти, завжди експериментували, мали агресивний підхід і бачення автомобіля. Мені не цікаво було робити так, як усі, аргументуючи це тим, "що це працює". Ми завжди ставили для себе планку вище. Завдяки такому підходу й зробили собі ім'я.

Об'єктивно, у нас були й факапи, як у всіх, причому значущі. Але вони були пов'язані не з нашим інженерним чи конструкторським підходом, а більше з менеджерською роботою.

Був період, коли ми "злетіли в космос" за кількістю запитів. Люди хотіли, щоб ми або побудували машину для автоспорту в максимально короткі терміни, або зробили якийсь дуже крутий кастомний проєкт. Роботи стало занадто багато для тієї кількості людей, яка в нас була. Якраз у той період ми почали велике розширення потужностей.

У 2011 році я починав зі звичайного радянського гаража. А у 2016-му ми мали вже понад тисячу квадратних метрів для виробництва. 

Завжди підтримували клієнтів, які приходили з нестандартними запитами, бо це було цікаво. Ми їздили Європою, супроводжували пілотів, я й сам брав участь у змаганнях. 

На початку 2022 року ми мали амбітні плани та тільки-но підписали договір про інвестицію у розмірі 500 тисяч доларів. Мали будувати свій особистий автоспортивний хаб. Проєкти "неслися", ми готувалися до сезону, було багато замовлень. Я займався пошуком землі. А потім прийшло 24 лютого. І все. На цьому все одномоментно закінчилося.

Ми не брали "паузу, щоб повернутися", як деякі бізнеси. Ми почали готуватися до вторгнення ще за тиждень, бо мали передчуття. 

Наша база розташовувалась у Коцюбинському. Поруч — Ірпінь, Гостомель і далі останній виїзд на Київ. 24 ввечері у нас над базою літали ворожі винищувачі, вдень — вертольоти. Це була дивна історія, бо ти не розумієш, що робити. Ховатися? Чи будуть по тобі відкривати вогонь, чи ні? 

Я буквально на тиждень виїхав з Києва, щоб вивезти близьких людей, і повернувся. Я вже фактично знав, чим ми займатимемося — це буде стовідсотково мілітарна історія. 

У той тиждень ми з моїм другом пішли в один військкомат. Там були величезні черги, тому пішли до іншого, в якому нам дали завдання просто охороняти школу, впускати людей під час тривоги. Ми пару днів там побули, і я зрозумів, що діла не буде. Після цього я ухвалив рішення повертатися та працювати з авто для військових. 

З твоїм бекграундом у роботі з автомобілями, з чого саме почали?

Усе почалося абсолютно випадково. У березні мені дали інкасаторський "Спринтер" — броньований, але білий. Робив його для друзів-військових і зрозумів, що в такому вигляді він буде надто помітним.

Я згадав про свого давнього знайомого ще з автоспорту — це легендарний художник, який колись робив графіті навіть для Формули-1. Подзвонив йому: "Друже, треба терміново закамуфлювати машину". Ми взяли балончики і буквально вдвох розмалювали той "Спринтер". 

Далі все пішло "черезтинним радіо" — один знайомий, другий, третій. Уже в квітні ми щодня фарбували близько 10–12 машин, черга стояла безперервно. Паралельно тривала реєстрація фонду — документи ми подали ще в березні, але через війну все затягнулося. І от 13 квітня, у мій день народження, ми отримали підтвердження: фонд CRAF офіційно зареєстрований.

Броня, яка нічого не важить

Чому так важливо камуфлювати військову техніку та зброю? Як ви це робите?

Камуфляж — це броня, яка нічого не важить. Він не зупиняє кулю, але дає час: ускладнює або унеможливлює ідентифікацію машинии ворогом. А час — це життя, шанс на евакуацію або маневр.

Коли ми починали, робили багато "пальцем у небо". Та ми визначили дві головні задачі — техніка не має бути яскравою і не повинна блікувати. Лакований метал дає відблиски, які видно за кілометри, тому працюємо лише з матовою фарбою. Підбираємо палітру під місцевість — поле, посадка, міська забудова — зазвичай 3–5 відтінків, щоб об'єкт "зливався" з фоном.

Спочатку все робили вручну. Фарбували балончиками, використовували тюль із базару та експериментували з візерунками. Але це повільно й нестабільно, тож перейшли на трафарети. Зупинилися на патерні, близькому до камуфляжу мультикам, бо він ефективно "руйнує" силует у різних умовах. Після цього налагодили постачання фарби й виробничий ланцюг: весняні — зелені, осінні — темніші (наш "чорнозем"), зимові — сіро-білі варіанти, а для авіації — окремі рішення.

Є й практичні нюанси. З часом та досвідом зрозуміли, що треба додавати помітні мітки — щоб свої не губили зброю в траві. У нас був випадок, коли бійці не могли знайти зброю в лісі. Були й позитивні історії з технікою. Хлопці вивозили бійців на бусах, ховалися в лісі, над ними літали дрони, але ураження не було, бо їх було складно ідентифікувати.

Камуфляж — не панацея, особливо на "гарячому" полі бою, де ландшафт швидко змінюється. Але для зброї та для більшості техніки це простий, швидкий і дієвий спосіб підвищити шанси на виживання.

Хочу ще зазначити, що ми завжди вчились і питали військових, як вони це бачать, тому наш камуфляж працював і працює досі.

А як ви бронюєте техніку? Які матеріали та технології використовуєте?

Процес бронювання починається з технічного завдання — або від замовника, або з нашого типового переліку версій бронювання. Для захисту ми використовуємо найкращу доступну балістичну сталь. Це ефективне, але дороге рішення, у нього ми свідомо інвестуємо, коли потрібен надійний захист.

Розвиток цього напряму став логічним етапом нашої роботи. У 2022-му FPV-дрони ще не були так масово поширені, але у 2023-му загроза від них зросла — і ми почали бронювати машини на масовому рівні. Історія почалася з проєкту для бригади "Азов". 

Ми зібрали кошти на понад десять Humvee — оптимальний варіант за співвідношенням ціни, надійності та обслуговування — і в процесі доставки вирішили бронювати їх перед відправленням до зони бойових дій.

Наш фонд звернувся до кількох профільних компаній, але нам назвали космічні суми за бронювання і ще більш космічні терміни. Оскільки ми самі тісно пов'язані з автомобілями, для мене це не бу якимось надскладним завданням.

Коли перший Humvee приїхав до нас, ми організували весь цикл: від оцінки завдання до виконання роботи. Весь процес від прийому до повернення машини в експлуатацію зайняв близько 45 днів — для першої такої операції це був короткий термін. Цей Humvee й нині працює, з ним все гаразд. По машині було декілька влучань, але, на щастя, всі вижили й ніхто не постраждав.

Після цього ми кілька разів удосконалювали підхід. Зрозуміли, з якими матеріалами працювати, знайшли надійних партнерів та налагодили процес. Зараз, маючи цей досвід, бронюємо й інші моделі — зокрема "Крузаки" (Toyota Land Cruiser 78) — і робимо це системно.

Як комплектують кейсеваки

Ви постійно організовуєте збори на кейсеваки та їхнє обладнання. Як швидко вдається закривати ці потреби? Як долучаєте волонтерів до командних зборів?

Від початку повномасштабного вторгнення ми робили багато різноманітних зборів на різні потреби, і кожен наступний завжди йде важче. Сьогодні темпи дуже повільні. 

Невеликі збори можуть тривати декілька місяців, хоча ще на початку минулого року можна було зібрати мільйон гривень за декілька днів. Основний напрям залучення волонтерів до командних зборів — звісно, соцмережі, де активна наша постійна аудиторія та їхні друзі. Також ми маємо команду постійних волонтерів — спільноту, що залучається до кожного нашого збору.

Кейсеваки необхідні для надважливих місій порятунку життів військових. Розкажи про особливості їхнього комплектування. 

В умовах сучасної війни кейсевак має бути броньованим — хоча б мінімально захищеним від вогневого ураження, особливо FPV-дронів. Це досі абсолютно недооцінена тема, як і камуфлювання. До повномасштабної війни мало хто замислювався над цим.

У старих американських фільмах ми звикли бачити, що пораненого забирає вертоліт, прикриває авіація, танк виїжджає і всіх рятує. У реальності так не працює. Без підготовленого транспорту та обладнання врятувати всіх неможливо.

На початку війни поранених часто вивозили на звичайних пікапах чи цивільних машинах. Через переохолодження, нерівні дороги та відсутність умов для стабілізації багато людей гинули навіть із неважкими травмами.

Перші кейсеваки ми робили ще у 2022 році на базі Patrol, Land Cruiser, Pathfinder або пікапів. Ми утеплювали салон, ставили автономний обігрівач і світло, щоб машина була теплою і можна було працювати всередині.

Кейсевак обов'язково комплектується ношами та додатковим освітленням, рівною алюмінієвою або гумовою підлогою, сидінням для медика, медичним обладнанням: монітором пацієнта, кисневим концентратором, підігрівачем інфузій, органайзерами для ліків, інвертором для автономного живлення, "Старлінком" і засобами РЕБ.

За рік ми вийшли на практично серійне виробництво, але зіткнулися з проблемами. По-перше, це здебільшого старі автомобілі. Ми більше часу витрачали на їхній ремонт та обслуговування, ніж на саме переобладнання.

По-друге — і це величезна проблема — "зоопарк" автомобілів. Тобто повна відсутність уніфікації. Уявіть: у підрозділі три різні евакуаційні машини, і якщо одна виходить з ладу, на неї немає підмінного фонду запчастин. Вона просто стоїть як пам'ятник. Крім того, якщо екіпаж медиків пересідає на іншу машину, він має витратити час, щоб пристосуватися до роботи на новій платформі. Це суцільні проблеми.

Коли ми самостійно проводили збір на кейсевак, пріоритет надавався трьом речам: максимально свіже авто, максимально просте (мінімум електрики) і головне — уніфікація. Якщо ми робимо 10 машин, то це 10 машин на однаковій платформі. Це дає склад запчастин, а екіпаж, пересідаючи на іншу машину, не витрачає часу на перенавчання.

Ми почали з Patrol для "Азову", потім перейшли на 150-ті "Крузаки", але зараз ідеальна платформа — Toyota Land Cruiser 78. У них простий дизельний двигун, який легко ремонтувати, проста підвіска та великий салон для роботи медиків.

Це ідеальна колісна платформа. Єдиний мінус — це дорого. Такий "Крузак" коштує 50 тисяч доларів. Але я всім, з ким спілкуюсь, рекомендую: краще замість трьох старих Patrol купити один 78-й. Він прослужить довше, буде економнішим і дасть більше користі, ніж три старі машини, які після кожного виїзду по місяцю стоятимуть на рембазі.

Скільки в середньому зараз коштує повністю обладнати один такий автомобіль-кейсевак?

Повний комплекс переобладнання автомобіля нині коштує 1,2–1,4 млн грн. Але треба розуміти, що входить у цю суму. Це повне бронювання автомобіля, модернізація підвіски, спеціалізовані медичні ноші, а також дуже дороге обладнання.

Об'єктивно, такий максимальний набір потрібен не кожному, і, відповідно, цю суму можна в рази зменшити.

Однак якщо ми говоримо про хороший, стандартний комплекс, необхідний для роботи з важкопораненими, який до того ж має на борту РЕБ, засоби зв'язку та автономне живлення, — то так, ціна буде саме такою.

Які зараз головні результати вашої роботи?

За цей рік ми виготовили 12 броньованих кейсеваків та 8 броньованих Humnvee. Наша основна мета — розробка та виготовлення власної броньованої техніки для забезпечення українських військових якісним та захищеним транспортом у необхідній кількості.

За весь час роботи фонду точну кількість я не скажу, бо після певної цифри просто перестаєш рахувати. Але зафіксована цифра, яка була на початку 2024 року, це: 3500 одиниць автомобільної техніки, включно з важкою бронею — танки, БТР, БМП, MaxxPro, 2500 одиниць зброї — від стрілецької до кулеметів та гранатометних установок. Також близько сотні кейсеваків.

Наприкінці минулого року ми ухвалили стратегічне рішення: помаленьку відходити від камуфлювання та бронювання старих Humvee і переходити на розробку власної бронетехніки на власному шасі, яке ми будемо виготовляти. Відповідно, ми зменшили обсяги цих робіт.

З квітня цього року ми закрили підрозділ камуфлювання. Людей, які там працювали, перевели на інші посади. З Humvee історія та сама: у нас в роботі є певна кількість одиниць, які треба завершити, і ми теж ставимо цю історію на паузу.

Єдине, що поки залишається незмінним, — це кейсеваки. Ми чітко розуміємо, як його зробити, як забронювати та в які терміни. Умовно кажучи, на місяць ми можемо робити чотири кейсеваки.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter