Свято Івана Купала: вогонь, вода, ворожіння та містика
Костянтин Трутовський, 1911, "Українська ніч"
Як древній бог Купайло отримав ім'я Іван, чому в ніч на Івана Купала не можна спати, з ким стрибати через ватру і як ворожити на вінках — про все це поговоримо напередодні містичного старовинного свята Івана Купала, яке 2024 року припадає на ніч проти 24 червня.
Після переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар змінилася дата більшості церковних свят. Тепер українці відзначають їх на 13 днів раніше. Залишається незмінною лише дата Великодня, яку вираховують щороку, а також тих свят, які прив'язані до Христового Воскресіння. Натомість Івана Купала має прив'язку до святкування іншої важливої церковної події — Різдва Івана Хрестителя, яке колись припадало на 7 липня, а тепер змістилося на два тижні раніше. Саме тому ми святкуватимемо Івана Купала в ніч на 24 червня.
Бити кийками за купальські ігрища
Почнемо з того, що схоже свято "вогню й води" існує у багатьох народів, хоч і має різні назви: у поляків — Sobotka, у французів — Saint Jans (святого Жана), у шведів — Midsomar, у латвійців — Ліго, у кельтів — Літа, у словенців — Kresuden (вогняний день), в албанців — Flakagait (день полум'я), у болгар — Яновден, у вірменів — Вардавар.
На нашій землі історія цього свята губиться у віках: уперше воно згадується в Іпатіївському літописі 1262 року, де йдеться про події "напередодні Івана дня на самі купалья".
Колись день Івана Купала святкували під час літнього сонцестояння. З давніх-давен люди вшановували богів сонця і води, тож ніч напередодні сонцестояння вважалася особливою: за повір'ями нечисть намагалася наробити якнайбільше шкоди людям саме в темну пору доби. Щоб відлякати злі сили, треба було влаштувати гучні гуляння біля водойм та розпалювати багаття. Учасники ритуалів вдягали святковий одяг, збиралися навколо вогнища й проводили різноманітні обряди.
З введенням християнства для полегшення сприйняття нової релігії частину язичницьких свят християнізували — це спіткало й Купала: його пов'язали з Різдвом Іоанна Хрестителя — так назва свята стала Івана Купала. Старі поганські обряди та традиції почали суворо переслідувати — і щодалі, то суворіше.
Наприклад, 1719 року гетьман Війська Запорозького та очільник козацької держави в Лівобережній Україні Іван Скоропадський видав указ "О вечерницах, кулачных боях, сборищах под Ивана Купала и проч.", який надавав право фізично карати (в'язати, бити киями) та відлучати від церкви всіх учасників купальських ігрищ. 1723 року Перемишльський собор у Березові заборонив танці та розваги біля купальського вогню. А 1769 року цариця Катерина II видала наказ про заборону свята.
Але всі ці табу не викоренили народне свято.
До речі, 2024 року церковні та народні свята припадають на такі дати:
- День літнього сонцестояння — 20 червня.
- Івана Купала — у ніч з 23 на 24 червня.
- Трійця — 23 червня.
- Різдво Іоанна Хрестителя — 24 червня.
Як свято стало фольклорним і мистецьким
В XIX-XX сторіччі в Києві було доволі неоднозначне ставлення до цього свята через його заборону церквою. Тож київська інтелігенція створювала щось на кшталт фольклорного фестивалю із вінками, піснями й вечірніми прогулянками біля Дніпра.
Завдяки народним обрядам з'явилися найрізноманітніші мистецькі шедеври.
В живописі — це чудові картини Івана Соколова, Генріха Семирадського, Костянтина Трутовського.
В літературі цьому святу присвячені такі твори: "Вечір проти Івана Купала" Миколи Гоголя, "На Івана на Купала" Марка Черемшини, "Ніч на Івана Купала" Архипа Тесленка, "Ніч на Івана Купала" Миколи Бажана, "Ніч під Івана Купала" Михайла Старицького, "На Івана Купала" Михайла Стельмаха, фольклористична праця Лесі Українки "Купала на Волині" тощо.
А от у навколишніх селах завжди святкували Купала як годиться — із багаттям, частуванням, горілочкою, співами й танцями, іграми, ворожінням на вінках та обов'язковим пошуком квітки папороті "на багатство".
Традиції, обряди, забобони на Купала
То хто ж такий цей Купало-Купайло? Щодо цього є різні версії, найпоширенішою з яких є та, що цим іменем називали бога сонця, якого й вшановували на день літнього сонцестояння.
А ще купалою називали ляльку (або деревце), яку "купали" — топили у воді, а потім спалювали. Навіщо? Задля очищення за допомогою вогню та води — це давня форма магічних дій.
Загалом, купальські традиції по всій Україні були більш-менш однакові.
Обрядове дерево свята — чорноклен. Утім, різновидом купальського дерева міг бути як лопух (будяк), так і великий дуб, що уособлював всесвітнє дерево, на якому "сонце сиділо птахом". Купальське дерево зрубували й приносили на місце святкування, як правило, парубки. А прикрашали його дівчата — квітами та зіллям, подекуди достиглими овочами, ягодами (черешневі віночки), колосками злакових. Іноді між гіллям обрядового деревця маскували кропиву, будяки, гілки шипшини.
Коли купальське деревце було готове, навколо нього водили хороводи, співали пісні, стрибали через багаття, влаштовували спільне частування. Потім купальське деревце розламували, топили, рідше — спалювали. А молодь розходилася лісом, шукаючи квітки папороті.
Купальська ватра вважалася чарівним засобом від хвороб і для "очищення долі". Через багаття стрибали по одному (для сили й здоров'я) або парою (тут було важливо не розчепити руки — тоді шлюб буде довгим, а якщо ще й буде багато іскор — житимуть у достатку). У вогонь кидали сорочку хворої дитини — щоб хвороба згоріла, проганяли вогнем корів — щоб давали більше молока.
Чимало обрядів на Івана Купала пов'язані з водою. У цей день (але не вночі!) купалися в річках й озерах, вмивалися росою та ходили босоніж по траві. Вода також мала силу "очищення", "оздоровлення". На водойми дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Потім і самі роздягалися й купалися, щоб "очиститись".
Ворожіння "на кохання"
- На вінку
Особливим дівочим оберегом в Україні завжди був вінок. У нього вплітають мальву, калину, цмин, деревій, незабудку, чорнобривці, барвінок, любисток, волошку, ромашку, червоний мак, хміль. Потрібно сплести вінок саме з цих дванадцяти рослин і перев'язати травою (іноді на вінку закріплюють запалену від купальського вогнища свічку — тоді ворожіння буде ще й "на долю"). Ввечері, на заході сонця, вінок опускають в озеро чи річку та "зчитують" з нього майбутнє:
✓вінок не пливе, а крутиться на одному місці — пара буде сходитися-розходитися весь рік;
✓вінок пливе швидко вдалечінь — це віщує скорий шлюб;
✓вінок потонув — цього року заміжжя не чекати;
✓свічка на вінку згасла або впала у воду — треба чекати негараздів зі здоров'ям.
- На папороті
А що робити, якщо є кілька залицяльників? Треба взяти стільки гілок папороті, скільки є претендентів на серце дівчини, на кожну зав'язати кольорову нитку, щоб позначити хлопця. На заході сонця ці гілки притискають до річкового дна й різко відпускають. Чия спливе першою, той і буде судженим.
- На воску
"Виливання воску" — одна з найстаріших традицій ворожіння. На вилитому у воду розтопленому воску можна "прочитати" все що завгодно…
Потрібно дві церковні свічки запалити від купальського вогню. Одну — загасити й розтопити у ложці та різко вилити в холодну воду. Отриману фігурку треба тримати перед свічкою, що горить, і дивитися на тінь від неї.
Кільце або корона означають швидке весілля, скриня (гаманець) — багатство, серце — міцне кохання, прапор — нежданого гостя, зірка — удачу, квітка — нового залицяльника, людина — вірного друга, хвилеподібна фігура — приємну подорож.
Містика і "жахастика" купальської ночі
…Настала ніч жаска і химородна.
Купальська ніч. Знамення і дива.
Кружляючи зіницями, голодна,
На трухлім дубі ухає сова.
Гризня і виск собачого весілля.
Жадливий крекіт любо страсних жаб.
Ряхтить світилки між куги й бугилля,
Підступна путь загрозливих приваб…
Микола Бажан
Свято Івана Купала оповите особливою містикою та легендами. Адже подейкують, що саме на Купала на землю виходять лісовики, відьми та злі духи, а ще цієї ночі чаклунки шукають трави та збирають попіл з ватри, щоб шкодити людям. У народній українській традиції воно ще має назви — Іван-травник, Копальний Іван.
То ж за повір'ями цієї ночі не можна:
- спати (щоб злі сили не застали зненацька);
- підіймати хліб або гроші із землі (бо це відьми розраховуються з потойбічними силами за чар-зілля);
- віддавати щось із дому або позичати комусь гроші (це до бідності);
- купатися вночі вагітним, дітям та літнім людям, а от омитися на світанку — на здоров'я;
- стрибати через ватру з будь-ким — треба це робити тільки з коханим.
Але не варто лякатися. Івана Купала — чарівне літнє свято, коли можна послухати пісні, подивитися на красиві обряди, поласувати варениками з черешнями та поринути в народні традиції.
Текст: Катерина Провозіна
