Троє захисників, які мають складні випадки ампутацій, отримають сучасне протезування в США
Фото: ffu.foundation
Протезування військових з ампутованими кінцівками вище за коліно чи ліктьовий суглоб — нагальна проблема. Розповідаємо, як фонд Future for Ukraine допомагає її розв'язати!
Через інтенсивні бої на передовій наші захисники часто не мають змоги отримати вчасну медичну допомогу при пораненнях та перебувають по 10 і навіть 20 годин із накладеними турнікетами, очікуючи на евакуацію. Це призводить до вимушеної високої ампутації кінцівок.
Вартість протезування таких складних випадків, а також необхідної фізичної реабілітації після встановлення протеза, може сягати до 140 тисяч доларів!
Фонд Future for Ukraine безоплатно забезпечує українських військових протезуванням, подальшою реабілітацією та бере на себе всі витрати щодо
оформлення документів, логістики та проживання пацієнтів за кордоном. Програма протезування реалізується коштом гранту від "Фундації Пфайзер".
Уже 23 військових з високими ампутаціями кінцівок змогли повернутися до активного життя завдяки сучасним біонічним протезам.
Наразі у поїздку на протезування та реабілітацію до клініки Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) у Сільвер-Спринг у США, вирушають ще троє українців — Олександр Голганов, Олег Кушко та Володимир Вахняк. Усі чоловіки родом із Галичини. До російсько-української повномасштабної війни вони жили звичайним життям, будували плани на майбутнє. Хоча важкі травми суттєво вплинули на життя наших героїв, вони все ж сподіваються, що сучасне протезування допоможе їм повернути втрачену мобільність.
Військові поділилися своїми історіями життя та поранення, аби на власному прикладі показати іншим бійцям, які також пережили ампутацію, що головне — не здаватися! Завдяки якісним протезам можна повернутися до повноцінного життя!
Олександр Голганов, 50 років
До повномасштабного вторгнення Олександр разом із дружиною та трьома дітьми жив у Кривому Розі. Понад 11 років працював на шахті "Ювілейна", пізніше з дружиною започаткували власну справу — організацію свят, мали квітковий магазин, кав'ярню. У грудні 2022 року Олександра Голганова мобілізували на службу до 3-го механізованого батальйону ЗСУ.
18 вересня 2023 року військовий виконував бойове завдання поблизу села Андріївка Донецької області, де зазнав тяжкої мінно-вибухової травми, в результаті якої втратив праву ногу.
Зранку нас почали накривати артилерією, дронами, всім підряд. О 8:10 вкид з дрона прилетів позаду мене, уламки прилетіли мені в правий бік. На евакуацію довелося чекати 10 годин, тому ногу не врятували — почалася незворотна ішемія, —
пригадує Олександр день, коли отримав поранення.
Олександр понад усе мріє ходити та переконаний: якщо йому випав шанс жити — треба ним скористатися.
Олег Кушко, 23 роки
Олег родом із Львівщини. До великої війни працював на будівництві та в кузні. За часів АТО перебував на службі в 80-й десантній окремій штурмовій бригаді, проте участі в бойових діях не брав через юний вік. Коли почалося повномасштабне вторгнення, хлопець приєднався до ТрО свого селища Суховоля. Незабаром, Олег дізнався про важке поранення старшого брата на фронті та, не вагаючись, купив квитки до Львова і вже за три дні став до служби в лавах новоствореного 33-го батальйону.
Потім військовий перевівся до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади на Донеччину, де отримав перше осколкове поранення, але після лікування швидко повернувся у стрій. 28 червня 2023 року Олег, прикриваючи групу під час штурму поблизу Роздолівки на Донеччині, наступив на протипіхотну міну.
Мені відірвало пальці на правій нозі. Наклав собі турнікет, зрозумів, що "легкий", і почав потрохи повзти. Потім знову стався вибух. Я підняв голову і побачив, що ліва нога лежить в декількох метрах від мене. Побратим швидко наклав мені турнікети на обидві ноги, забандажував мене та витяг до групи евакуації, — пригадує Олег день, коли отримав поранення.
Військовий переніс понад 30 операцій, проте другу ногу врятувати не вдалося.
Після протезування Олег мріє купити собі будиночок на краю села, облаштувати його під свої потреби та створити сім'ю. А ще сподівається на більше розуміння та підтримку суспільства ветеранів з ампутаціями.
Володимир Вахняк, 38 років
Володимир родом із Львівської області. До повномасштабної війни займався фармацевтикою. У вересні 2023 року був мобілізований на службу до 95-ї
окремої бригади десантно-штурмових військ ЗСУ. Планував стати бойовим медиком, але довелося вести бій — обороняти Україну.
22 грудня Володимир отримав уламкове поранення від ворожої гранати, тримаючи оборону на Куп'янському напрямку.
Ми четвертий день тримали позицію, було дуже складно, велися важкі бої під постійним обстрілом. Коли уламками гранати мені пошкодило кістку та артерію на лівій нозі, я не розгубився та наклав турнікет, щоб не стекти кров'ю. На "евак" я потрапив за
5 годин. А через 11 годин вже був на операційному столі в Харкові, де мені ампутували ногу, — розповідає військовий про своє поранення.
З моменту поранення Володимира пройшло близько шести місяців. За цей час чоловік одружився зі своєю коханою та планує створити велику родину. Володимир сподівається, що протез допоможе йому повернутися до повноцінного життя, працювати та вільно ходити на двох ногах.
Наразі в Україні все більше з'являється програм протезування та реабілітаційної підтримки для військових, які пережили ампутацію. Чимало фондів адвокатує теми адаптації ветеранів з протезами у цивільне життя.
Так, до прикладу, фонд Future for Ukraine, нещодавно провів благодійний забіг на ВДНГ за участі військових з протезами та зірок шоубізу, щоб довести, що з протезом можна не лише жити повноцінно, а навіть і бігти.
Подивитися відео про забіг можна на YouTube каналі фонду. Підтримати донатом програму протезування та реабілітації українських бійців за кордоном, можна за посиланням на кейс збору.
Читай також: "Дощ — не перепона! Як пройшов забіг Go to the Future на підтримку військових з ампутаціями"
