Спільнота, що дарує літнім людям турботу: як працює благодійний фонд "Старенькі"?

Чаювання з літніми. Фото: архів фонду.

Літні люди в Україні стикаються з багатьма труднощами. Про щось — як-от нестача коштів чи вплив війни — говорять більше, а щось — як-от самотність чи потреба в підтримці — згадують менше. Однак є місце, де кожній дрібниці приділяють максимум уваги, а кожній людині віддають максимум тепла. І ти можеш стати його частиною. 

Історія благодійного фонду

Насамперед розкажи про те, коли і як з'явився благодійний фонд "Старенькі"? 

Офіційно ми зареєструвалися у 2017 році як благодійна організація, але діяльність, що згодом стала основою фонду, розпочалася ще за два роки до цього.  2015 році сильне бажання допомагати самотнім літнім звело разом незнайомих між собою людей із різних сфер діяльності. Вони об'єднались і створили проєкт, до якого долучалося багато небайдужих. Це стало певною несподіванкою, адже допомога літнім — це зазвичай досить непопулярна тема.

Проте нам вдалося створити навколо цієї теми щиру спільноту підтримки.

У 2017 році команда з п'яти жінок створила офіційний благодійний фонд "Старенькі". Спираючись на власні ресурси та на створену спільноту, продовжували почате — розвозити продуктові набори та відвідувати самотніх літніх. І це не просто доставка. Для наших волонтерів та самих літніх людей — цінні моменти турботи й спілкування. Кожна зустріч — це не лише матеріальна підтримка, а й можливість поговорити, обмінятися кількома словами, відчути тепло. Це дуже важлива частина нашої діяльності. 

З часом ми розширили напрями роботи. А з початком повномасштабного вторгнення до теми допомоги людям старшого віку прикули увагу і суспільство, і міжнародні організації. Адже, за статистикою, саме ця категорія часто залишається поза гуманітарною підтримкою. Наш фонд став одним із тих, до кого зверталися міжнародні партнери — як із ресурсами, так і за порадами, як ефективніше допомагати.

Згодом ми усвідомили, що вже маємо глибоку експертизу у сфері становища українців старшого віку — їхніх потреб і викликів. Та вирішили додатково цілеспрямовано вивчати це питання: аналізували міжнародний досвід, українське законодавство, посилювали власні знання. Тепер до нас часто звертаються дослідницькі та міжнародні структури. Ми робимо все, щоб привернути увагу суспільства до літніх людей і ділитися тим, що знаємо.

Коли ти долучилася до роботи фонду?

Я приєдналася до фонду у 2023 році — вже в період повномасштабного вторгнення, коли у фонді почали активно посилювати власну експертизу. Спочатку я прийшла працювати адвокаційною менеджеркою. Це означає Моя робота полягала у поширенні інформації про людей старшого віку, участі у підготовці державних документів, спрямованих на покращення їхнього життя, зокрема у розробці державної стратегії активного довголіття.

Тобто я долучилася на етапі, коли фонд уже мав міцну основу. Працюючи в теплій, дружній команді, поступово розширила свої обов'язки й зараз обіймаю посаду програмної директорки. Це ширше коло завдань, але адвокація й надалі залишається одним із головних напрямів моєї роботи.

Звертаючись до твоєї сфери — адвокація — розкажи про найпоширеніші труднощі в житті літніх людей в Україні. 

Це питання ми постійно вивчаємо. Є кілька дуже якісних досліджень про ситуацію людей старшого віку в Україні, проведених міжнародною організацією HelpAge International, і саме на їхні результати ми спираємося.

Найбільша проблема — це матеріальне становище. Розмір пенсій часто не покриває навіть базових потреб. Багатьом людям потрібна додаткова фінансова чи продуктова підтримка, адже вони змушені економити буквально на всьому — на їжі, щоб мати змогу купити ліки чи оплатити комунальні послуги. Це несправедливо, тому діяльність нашої організації та подібних до нас — справді дуже на часі.

Друга проблема, менш помітна, але не менш серйозна — це самотність. Багато людей старшого віку живуть самі, особливо жінки. Частково тому, що вони зазвичай живуть довше за чоловіків. Уже через 7–10 років після виходу на пенсію майже половина жінок літнього віку залишаються без пари, що, звісно, впливає на їхній психологічний стан.

Саме для таких людей ми проводимо соціальні зустрічі — наприклад, чаювання, де вони можуть поспілкуватися, вийти з дому, відчути свою потрібність і залученість до життя громади.

Самотність — це глобальна проблема, але в Україні вона особливо гостра.

Ще одна складність — житло. Багато літніх людей були змушені покинути свої домівки або взагалі їх втратили. І нині часто мешкають у непридатних умовах, які зовсім не відповідають їхнім потребам. Це дуже болісне питання.

І, звичайно, усі літні люди в Україні відчули сильний психологічний тиск через війну. Багато хто скаржиться на тривогу, стрес, погіршення самопочуття. Це те, що зараз переживає, без перебільшення, кожен.

Як працюють "Старенькі"?

Перейдімо до основних напрямів роботи фонду. Пряма допомога: що це, як працює, хто може долучитися? 

Пряма допомога — це наш основний напрям, з якого ми починали та який постійно розвиваємо. Зараз маємо різні види наборів, якими підтримуємо літніх людей: не лише продуктові, а й гігієнічні. Окрім того, через відключення електроенергії, ми почали надавати й спеціальні теплі набори. Тобто наша допомога має широку палітру, і ми завжди враховуємо як потреби самих людей, так і можливості наших партнерів.

Цей напрям важливий не лише тому, що це матеріальна підтримка, а й тому, що він створює простір для спілкування, турботи, живого контакту. У Києві, наприклад, можна долучитися до нашої роботи як волонтер — допомагати на фасуваннях або брати участь у розвезенні наборів. Під час розвезення волонтери відвідують 10–15 людей разом із соціальним працівником.

Це займає лише кілька годин, але дає можливість побачити, як живуть літні люди в Україні, і зрозуміти, що ми справді можемо поступово змінювати цю реальність.

Стати волонтером дуже просто — зареєструватися можна навіть через застосунок "Київ Цифровий" у розділі "Благодійність". Там є наш фонд, і кожен може задонатити свій час. Ми щиро радіємо, що завдяки цьому до нас приходить багато нових волонтерів. Це справді надихає.

Соціальні події: що це, як працює, хто може долучитися? 

Другим напрямом нашої роботи, що виник як природна відповідь на проблему самотності, є "чаювання". Це соціальні зустрічі, де беруть участь люди старшого та молодшого покоління. Молодь долучається як волонтери, організовуючи майстер-класи, невеликі концерти, різноманітні активності.

Під час таких чаювань відбувається справжній діалог поколінь. Старші бачать, яка в нас активна, щира й творча молодь, а молоді люди відкривають для себе, що літні можуть бути неймовірно енергійними, відкритими та з чудовим почуттям гумору.

Коли бачиш пані 70+ чи 80+, які випромінюють тепло, мають гарний вигляд і щиро посміхаються, — це справді надихає.

Наші чаювання — це не одностороння акція допомоги, а зустріч двох сторін, після якої кожен іде з новим розумінням: хто такі старші люди в Україні та наскільки вони важливі для нашого суспільства.

Смаколики під час зустрічей — теж частина залучення громади. Ми звертаємось до кав'ярень, пекарень, підприємців, які охоче пригощають наших учасниць домашньою випічкою, цікавими десертами чи пирогами. Це створює особливу атмосферу турботи й радості.

Ми дуже вдячні всім партнерам — не лише в Києві, а й у різних громадах України. Наприклад, в Опішні на Полтавщині місцева молодь підхопила нашу ініціативу, і тепер там теж проходять власні "чаювання". Це, мабуть, найкращий доказ того, що такі зустрічі справді об'єднують покоління.

Адвокація: що це, як працює, хто може долучитися? 

Адвокація — це дуже широке поняття, але в найпростішому розумінні — це інформаційні кампанії. Наприклад, як наша щорічна ініціатива "Жовтень для літніх людей". Ми прагнемо привертати увагу суспільства до старших людей, показувати їхні історії, виходити з ними в медіа, розповідати, як вони живуть сьогодні.

Крім того, ми активно беремо участь у різних форумах і конференціях — в Україні та за кордоном. Там говоримо про становище літніх людей, їхні проблеми та можливості. Це важлива частина нашої адвокаційної роботи, адже ми постійно наголошуємо: старші люди — це не лише ті, кому потрібна допомога. Багато з них, щонайменше третина, продовжують працювати, хочуть залишатися активними та залученими до суспільного життя.

Після початку повномасштабного вторгнення демографічна ситуація змінилася: частина молодших людей виїхала, і тепер старше покоління має шанс знову реалізувати себе. Роботодавці починають це помічати — розширюють вікові межі для кандидатів, залучають людей старшого віку та відзначають їхню відповідальність, сумлінність, пунктуальність. Багато хто з них охоче навчається нового. Тож, попри складні обставини, для старших українців відкривається другий шанс бути потрібними та можливість брати участь у відбудові країни.

Також ми намагаємося долучатися до розробки державної стратегії активного довголіття. Міністерство соціальної політики вже кілька років говорить про її створення, зараз формується робоча група, і ми подали свою кандидатуру. Сподіваємось, що робота нарешті розпочнеться, адже така стратегія надзвичайно потрібна — щоб держава, громадський сектор і бізнес мали спільне бачення того, як підтримувати й залучати людей старшого віку.

Нині у фонду чимало партнерів, що надзвичайно тішить. Як відбувається комунікація з ними? І чи активно вони долучаються? 

Найчастіше до нас організації звертаються самі. Дуже рідко буває, що ми ініціюємо контакт — хіба коли маємо якусь особливо цікаву ідею чи нову ініціативу й шукаємо партнерів.

Зазвичай бізнес сам приходить і пропонує різні форми підтримки. Ми запрошуємо представників компаній долучитися до розвезень — часто співробітники їздять разом із нашими волонтерами, щоб особисто побачити, кому допомагають. Іноді підприємства організовують чаювання у себе в офісі або на базі територіальних центрів у Києві. Такі зустрічі завжди теплі, з подарунками, сюрпризами та щирим спілкуванням.

За час роботи фонду відбулося багато змін — чи є ще труднощі, з якими ви стикаєтеся під час роботи?

Почну з хорошого — з того, що дійсно змінюється. Останнім часом ми бачимо, як зростає інтерес молоді до теми старших людей. Дуже багато студентів, університетів, молодіжних організацій звертаються до нас, хочуть спробувати себе у волонтерстві й дізнатися більше про наш досвід.

Якщо раніше середній вік наших волонтерів був ближчим до середнього покоління, то зараз до нас активно долучається саме молодь. Формат "чаювань" особливо подобається молодіжним спільнотам — він живий, відкритий і теплий. Часто до нас звертаються молодіжні ради громад, і ми проводимо спільні зустрічі. Це справді приємна тенденція, яка дає відчуття змін і надії.

Що стосується труднощів, то вони теж є. Як і багато інших благодійних фондів, ми помічаємо, що хвиля активної підтримки, яка була на початку повномасштабного вторгнення, зараз трохи спала. Донатів стало менше, і ми шукаємо нові способи залучати людей, підтримувати інтерес і довіру до нашої роботи.

Чому важливо не лише допомагати, а й створювати спільноту? Що це дає літнім людям? 

Поняття спільноти для нас дуже широке. Ми формуємо його і всередині нашої волонтерської команди, і серед найстарших людей. Для волонтерів важливо відчувати, що вони — не просто окремі учасники розвезень, а частина великого кола однодумців. Це підтримує і їх, і всю нашу команду. Ми регулярно проводимо тематичні зустрічі, навчання, обмінюємося досвідом — це допомагає залишатися залученими й натхненними.

Для людей старшого віку спільнота проявляється по-іншому — це волонтери, яких вони вже знають, які приходять на чаювання, приїжджають із продуктовими наборами, просто спілкуються. Це створює відчуття стабільності, турботи й довіри.

Власне, це і є наша місія — формувати суспільство, дружнє до людей старшого віку.

Коли літня людина відчуває, що тут її чекають, цінують і поважають, — це одразу впливає і на настрій, і на самооцінку. Бо, на жаль, явище ейджизму все ще присутнє. Часто люди самі обмежують себе, говорячи: "Я вже не маю цього робити", "Мені не личить". Але це — внутрішні бар'єри, які ми намагаємося зруйнувати, показуючи приклади активного, наповненого життя.

Найкраще це видно під час наших міжпоколінних чаювань, коли старші бачать, що молодь щиро зацікавлена, хоче спілкуватися, ділитися теплом, проводити майстер-класи чи просто поговорити по-душевному. Ці зустрічі надихають усіх. Багато наших учасниць ходять на екскурсії, відвідують театри, ведуть активне життя. Вони показують нам приклад, що старість може бути цікавою, яскравою і натхненною — і ми дуже цінуємо можливість бути поруч і бачити це.

Озираючись на роки роботи, чи є відгук від стареньких, який запам'ятався найбільше? Або ж історія чи враження? 

Мені важко назвати якийсь один відгук, бо кожна зустріч залишає щось особливе. Але найцінніше — це коли старші учасниці та учасники кажуть, що після чаювання у них піднявся настрій, що стало легше на душі. У цей непростий час для них це справді відчутна підтримка. Вони розповідають, що почуваються краще, з'являється енергія, бажання спілкуватися, діяти.

Особливо зворушливо чути, коли кажуть: "Так гарно підняли настрій, а то вже було якось сумно". Бо часто люди старшого віку рідко виходять з дому, а тут з'являється нагода побути серед інших, відчути живе спілкування, доброту, увагу.

Наше завдання — створити простір для цього. А далі вже вони самі наповнюють його позитивною енергією, світлом, щирістю. Це справжній обмін — вони заряджають і нас, і одне одного. І що важливо, вони говорять не про матеріальні речі. Не про смаколики, а про відчуття тепла, прийняття, радості. І саме це — найцінніше, те, заради чого ми все це робимо.

Долучайся вже зараз!

Розкажи більше про кампанію "Жовтень для літніх людей 2025". 

Так, цей жовтень для нас особливий. Наша команда ще з літа готувала велику інформаційну кампанію, адже 1 жовтня в усьому світі відзначають Міжнародний день людей старшого віку. Але одного дня, звісно, замало, щоб привернути увагу до старших людей, тому ми вирішили, що це має бути цілий місяць — "Жовтень для літніх". Кампанія складається з трьох основних частин.

Перша — флешмоб у соціальних мережах.
Ми закликаємо всіх українців ділитися історіями — про своїх бабусь і дідусів, знайомих, сусідів, тобто про людей старшого віку, які надихають, зворушують, викликають повагу. Нам важливо, щоб у публічному просторі було більше таких історій, бо про старших людей, на жаль, говорять нечасто. 

Друга частина — це чаювання. У межах кампанії ми проводимо понад десять таких зустрічей у різних містах України, і цей список постійно зростає. До нас долучаються бізнес-партнери, волонтери, громади. Ми дуже радіємо, бо для літніх людей це справжнє свято — нагода поспілкуватися, відчути увагу, побути в колі щирих людей.

Ми хочемо наголосити: довголіття — це досягнення, це перевага. Не всі доживають до старшого віку, і це варто цінувати, а не сприймати як тягар.

І третя частина — розширення уявлень школярів про роль старших людей у суспільстві, про їхній внесок і цінність. Ми розробили навчально-методичні матеріали для тематичного уроку шкільного волонтерства, який запроваджує "Українська волонтерська служба". Він має назву "Бачу, поважаю, залучаю — урок про повагу до літніх людей і їх потреб для школярів 8-11 класів".

Деякі школи навіть планують свої "чаювання" — запросити бабусь і дідусів учнів, поспілкуватися, поділитися історіями. Бо, погодьтеся, батьки часто ходять на збори, а от бабусі й дідусі — не завжди, хоча їхній досвід і любов до дітей та внуків безцінні.

Ми сподіваємося, що завдяки цій кампанії отримаємо ще більше історій, більше зустрічей, більше людяності. Бо школярі — це покоління, яке може формувати нове, тепліше ставлення до старших людей, розуміти й цінувати їх по-справжньому.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter