До виходу "Нового світанку": 7 аніме, які варто подивитися
Кадр з аніме "Новий світанок". Фото надане KyivMusicFilm
З 5 листопада в українському прокаті йде аніме "Новий світанок". Це повнометражний дебют японського режисера Йошітоші Шіномії про родинну спадщину, загадковий феєрверк і спробу врятувати справу, якій понад 300 років.
З нагоди виходу новинки спеціально для "ТиКиїв" дистриб'ютор KyivMusicFilm зібрав сім аніме, які по-різному демонструють художні можливості японської анімації. Серед них і два фільми режисера Макото Шінкая, над якими працював Йошітоші Шіномія до того, як узявся за власний повний метр.
Що треба знати про "Новий світанок"
За сюжетом аніме, родина Обіната понад три століття виготовляє феєрверки у маленькому прибережному містечку. Тепер їхню фабрику мають закрити й знести заради будівництва автомагістралі. Молодший син родини Кейтаро вже кілька років живе у покинутій фабриці та самотужки створює феєрверки. Він намагається розгадати таємницю Шухарі — міфічного феєрверка, задуманого його батьком перед загадковим зникненням.
Світова прем'єра "Нового світанку" відбулася на цьогорічному Берлінському кінофестивалі, де він став єдиним анімаційним фільмом в основному конкурсі. Згодом стрічка отримала приз журі секції Contrechamp на Міжнародному фестивалі анімаційного кіно в Ансі.
За освітою Йошітоші Шіномія — художник традиційного японського живопису. Як кажуть у KyivMusicFilm, завдяки цьому йому вдається поєднувати ручні техніки з винахідливою лоу-фай анімацією, створюючи виразний візуальний світ, далекий від звичної цифрової естетики аніме. До режисури Шіномія працював як художник та аніматор, зокрема над фільмами "Сад слів" і "Твоє ім'я" Макото Шінкая та "У цьому куточку світу" Сунао Катабуті.
"Казка про принцесу Каґую" (2013), Ісао Такахата
Мабуть, один із найнетиповіших за візуальним стилем фільмів Studio Ghibli, створений за мотивами давньої японської казки.
Замість звичної деталізованої анімації Ісао Такахата обирає вільні лінії й акварельні кольори, а сама манера малювання натхнена традиційними японськими сувоями. Зображення ніби оживає просто на очах, а в моменти сильних емоцій героїні малюнок стає ще експресивнішим — майже виходить за межі кадру.
"Гра розуму" (2004), Масаакі Юаса
Це аніме неможливо сплутати з будь-яким іншим. Масаакі Юаса постійно змінює візуальну мову фільму, поєднуючи мальовану анімацію, комп'ютерну графіку та ігрові знімання. Реалістичні обличчя змінюються карикатурними образами, пласкі малюнки — об'ємними просторами, а звичні правила перспективи й руху втрачають значення. У результаті ніколи не знаєш, що побачиш у наступному кадрі.
"Вовченята Аме та Юкі" (2012), Мамору Хосода
Один із найтепліших фільмів Мамору Хосоди. Візуально стрічка цікава тим, як поєднує мальованих персонажів із комп'ютерною графікою та ретельно промальованими природними ландшафтами. Зміна пір року, рух трави, снігопади й дощі тут не просто створюють тло для подій, а допомагають відчути плин часу та зміни в житті героїв. До речі, саме під час роботи над цим аніме режисер заснував власну Studio Chizu.
"Сад слів" (2013), Макото Шінкай
Тиха історія про самотність і пошук близькості, а водночас один із найвиразніших прикладів візуального стилю Макото Шінкая, відомого увагою до деталей і майже фотографічною точністю зображення.
Режисер хотів зберегти красу повсякденного Токіо, тому створював фони на основі тисяч власних фотографій, перемальовуючи їх і поєднуючи ручну анімацію з комп'ютерною графікою. Особливої уваги заслуговують сцени дощу: краплі на листі, мокрі доріжки, відблиски та приглушені кольори створюють відчуття присутності. Над фонами для цього фільму працював Йошітоші Шіномія, автор "Нового світанку".
"Твоє ім'я" (2016), Макото Шінкай
Аніме про двох підлітків, які загадковим чином міняються тілами, що стало міжнародним феноменом і принесло Макото Шінкаю світове визнання.
Вражає не лише сам сюжет, а й те, як режисер працює із зображенням: майже фотореалістичні вулиці Токіо контрастують із насиченими зеленими краєвидами. Уважно промальовані повсякденні деталі, мінливе світло, небо та хмари перетворюють звичайні місця на частину великої романтичної історії.
"Мандрівний замок" (2004), Хаяо Міядзакі
Аніме, яке хочеться передивлятися хоча б заради того, щоб роздивитися всі деталі.
Хаяо Міядзакі почав роботу над ним з ескізів самого замку — химерної споруди, яка гуркоче, димить і пересувається з кумедною незграбністю. Аніматори промалювали десятки його рухомих деталей, завдяки чому замок відчувається майже живим.
"Токійські хрещені", (2003), Сатоші Кон
Це неймовірно тепле й дотепне аніме про трьох бездомних у Токіо, які напередодні Різдва знаходять покинуте немовля.
Сатоші Кон уважний до деталей і переконливо відтворює зимове місто, його вулиці, нетрі й неонові вивіски. А динамічні сцени та виразна пластика персонажів додають історії особливого ритму. Тут і смішно, і зворушливо, і красиво. Ідеальний варіант для тих, хто шукає альтернативне різдвяне кіно.
