"Покоління "Наруто" виросло та змінило образ фаната аніме": блогер Кирило Fireride
Колаж: "ТиКиїв"
Кирило Fireride — аніме-інфлюенсер і контент-кріейтор. Він — айтівець, який веде блог про аніме, ігри та книжки й зібрав навколо себе аудиторію зі схожими зацікавленнями.
Спеціально для "ТиКиїв" Кирило Fireride розповів, як останніми роками змінилося ставлення до фанатів аніме, чому це захоплення перестало асоціюватися лише з "дивними гіками" та як сам образ анімешника поступово став іншим. Також блогер порадив кілька знакових аніме, які варто подивитися, щоб зрозуміти цю культуру.
Як аніме залишалось осторонь масової уваги
Довгий час аніме сприймалося як щось дуже нішеве й закрите, виключно для гіків. У багатьох воно асоціювалося переважно з "Наруто" і просто дитячими мультиками, а не з історіями, над якими можна реально замислюватися. Це сприйняття багато в кого залишилося ще з 2000-х і 2010-х років. Але коли починаєш дивитися щось глибше, розумієш, що є багато творів про життя, психологію та філософію. Особливо це відчувається через японський підхід до сторітелінгу.
Покоління, яке виросло на японській анімації
Серед людей, які цікавляться аніме, вже немає якоїсь однієї конкретної категорії. Це лікарі, айтівці, працівники сфери послуг, бармени, татуювальники, артисти та військові. Через це змінився й сам образ анімешника, який раніше часто асоціювався лише з гіками та закритими спільнотами. Міленіали та зумери просто подорослішали разом із цими захопленнями, тому й ставлення до них поступово стало спокійнішим.
У багатьох колах такі зацікавлення вже не викликають подиву чи потреби якось виправдовувати свої смаки. Хоча багато в чому все одно вирішує середовище й люди, якими ти себе оточуєш.
Чому однакові сенси в кіно й аніме сприймають по-різному
Збій у сприйнятті насправді доволі очевидний. Анімація класично асоціюється з чимось дитячим, бо діти дивляться мультики. Через це все, що пов'язане з аніме, автоматично отримує вайб інфантильності. Тож коли дорослі люди дивляться аніме у свідомому віці, для багатьох це досі залишається чимось дитячим.
Проблема ще й у тому, що багато хто не хоче заглиблюватися в тему. Вони вже поставили ярлик: "Це мультики — отже, це для дітей". Водночас часто навіть не знають, скажімо, про роботи Хаяо Міядзакі, "Зошит смерті", аніме 18+ чи тайтли, за якими пишуть філософські й навіть наукові тексти. Через таку необізнаність аніме тривалий час залишалося чимось незрозумілим для широкої аудиторії.
Наприклад, моя подруга взагалі була поза контекстом щодо аніме, але після "Атаки титанів" повністю змінила своє ставлення до цього мистецтва. Тому тут має значення бажання спочатку розібратися, а вже потім робити висновки.
Паралель між образами айтівця та фаната аніме
Колись сфера технологій теж супроводжувалася великою кількістю стереотипів. Робота за комп'ютером у багатьох асоціювалася тільки з іграми, замкнутістю та людьми, які існують окремо від "нормального" соціального життя. Згодом це сприйняття змінилося, і тепер схожий процес поступово відбувається з фанатами аніме.
У моєму разі аніме, ігри й інтернет-культура взагалі допомогли побудувати кар'єру. Коли в мене з'явився перший комп'ютер, я повністю занурився в цей світ: проходив ігри, відкривав для себе аніме, соцмережі та Photoshop і поступово почав розбиратися, як усе це працює. По суті, саме через ці інтереси я і прийшов у сферу ІТ.
Досвід роботи в технологіях багато в чому змінив і моє власне сприйняття всіх цих стереотипів. Адже люди бачать айтівця, який дивиться аніме, веде блог, створює власний бренд фігурок і водночас не вписується в образ людини, яка "живе в комп'ютері" та не вміє комунікувати з іншими. Навпаки, весь цей досвід допоміг мені краще розуміти аудиторію, працювати з контентом і зрештою побудувати себе як інфлюенсера.
З чого варто почати, щоб зрозуміти культуру аніме
- Якщо ти хочеш швидко зануритись у світ аніме, почни з перевіреної класики. Ідеальним стартом стануть шедеври Хаяо Міядзакі, як-от "Віднесені привидами", та емоційні драми Макото Шінкая, зокрема "Твоє ім'я".
- Якщо шукаєш напружений сюжет, драйв і видовище, то вмикай "Зошит смерті", "Атаку титанів" або "Магічну битву".
- Для поціновувачів глибоких історій підійдуть темне фентезі "Сталевий алхімік" та історична епопея "Сага про Вінланд".
- Якщо душа просить ніжної романтики, обирай "Твою квітневу брехню".
- Якщо ж хочеться божевільного експерименту, то дивись психологічні трилери на кшталт "Обіцяного Неверленду" чи легендарних "Химерних пригод ДжоДжо".
Головне — не бійся пробувати різні жанри й точно знайдеш те, що зачепить саме тебе.
