Київ у кіно: Анна Мачух — про 5 фільмів 17-го ОМКФ, які варто подивитися

Кадр із фільму "Машина часу Майдан". Фото: new.oiff.com.ua

Київ у кіно може бути конкретною адресою, місцем історичної події, локацією з власними легендами або простором, у якому назавжди залишилися чиїсь спогади. Так само різною постає столиця й у прем'єрах 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю.

Спеціально для "ТиКиїв" генеральна директорка ОМКФ Анна Мачух зібрала фільми з різних програм фестивалю, в яких Київ та його історія стають частиною сюжету. Десь місто є безпосереднім місцем дії, десь — точкою, з якої починається важлива історія, а десь його образ впізнається через людей і події, з ним пов’язані.

"Справа Артиста. Сергій Лифар" (2025)

• Режисерка: Марія Головацька

Життя Сергія Лифаря, легендарного балетмейстера з Києва, оповите таємницями, зокрема щодо можливої співпраці з нацистами під час окупації Парижа. Документальний фільм досліджує його політичний вибір, вплив революції, українського коріння та освіти, розкриваючи мотиви та вчинки митця.

"Я давно вважаю Лифаря дуже цікавою постаттю для українського кіно. Він народився в Києві, але більшу частину життя провів за кордоном. Його історія багато в чому про те, як людина зберігає зв’язок із місцем, з якого вона походить. До того ж тут є багато питань, на які не так просто дати однозначну відповідь", — каже Анна Мачух.

"Хрещатик 48/2" (2026)

• Режисер: Дмитро Авдєєв

За сюжетом, підліток Юрко знаходить таємний вхід до Офісу потойбічників Києва, що існує з 482 року, та потрапляє в неймовірні пригоди. Разом із магічними істотами столиці він має зупинити давню богиню смерті з Півночі, поки світ не поглинула темрява.

"Мені подобається сама ідея київського фентезі. Ми звикли бачити в кіно наші знайомі вулиці в реалістичних історіях, а тут Київ стає частиною фантастичного світу. І вже сама назва викликає цікавість — хочеться зрозуміти, що ж там відбувається за цією адресою".

"Машина часу Майдан" (2026)

• Режисери: Володимир Тихий і Роман Любий

Поранений 21-річний солдат переноситься із сучасного поля бою в зиму Майдану, прокидаючись у грудні 2013 року посеред "Маршу мільйонів". Керуючись спогадами, він шукає молодого поета та майбутнього воїна, якому судилося загинути через десять років. Поєднуючи документальну реальність і художню метафору, стрічка розмірковує про пам’ять, свободу та силу особистого вибору.

"Майдан складно переказати через одну історію, але тут знайшли цікавий спосіб говорити про нього через зустріч минулого й теперішнього. Мені здається, це фільм, який варто дивитися саме на великому екрані, адже там багато атмосфери самого Києва".

"Летять хмари з великою швидкістю" (2025)

• Режисер: Роман Островський

Три історії — чоловіка, який втратив родину під час авіаудару в Бородянці, жінки, що назавжди покидає рідний дім у Бахмуті, та пораненого військового, який помирає дорогою до лікарні, — складаються в розповідь про втрату, стійкість і людяність.

"Це доволі особиста документалістика. Роман сам працював на війні як оператор, а потім став військовим, тому його погляд на ці історії особливо відчувається. Для мене це фільм, де за кожною історією є конкретне життя".

"Світлини з війни" (2026)

• Режисерка: Іванка-Катерина Яковина

Шість світлин, зроблених українськими та міжнародними фотожурналістами на початку повномасштабного вторгнення, стали символами війни для всього світу. Через історії їхніх авторів і людей, зображених у кадрі, фільм досліджує силу документальної фотографії як свідчення, пам’яті та інструменту боротьби за правду.

"Ми всі пам’ятаємо ці фотографії. Деякі з них бачили сотні разів. Але майже ніколи не думаємо про те, як саме вони були зроблені та що далі відбувалося з людьми в кадрі. Тому цікаво побачити історії, які стоять за цими знімками".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter