"Встигнути прочитати якомога більше хороших книжок": блогери — про свої читацькі звички, досвіди та мрії

Книжкові блогери розповідають про свої читацькі звички, досвіди та мрії. Колаж: "ТиКиїв"

Корисні звички та ритуали, які можуть покращити досвід читання. Особливі читацькі досвіди, які можна описати як найбільш загадкові. Головні мрії, пов'язані з книжками.

Про все це розповідають блогери, які увійшли до журі Премії книжкових блогерів фестивалю "Книжкова країна". Спеціально для "ТиКиїв" вони поділилися власними спогадами, думками та порадами про читання.

Влад Рудніцький, автор блогу "Той, хто не любив читати"

Про загадкові читацькі досвіди

Найбільшою загадкою для мене досі залишається те, як я взагалі полюбив читати. У школі й ранньому підлітковому віці для мене це було радше якоюсь каторгою чи навіть покаранням. Не знаю, з чим саме це було пов’язано: зі шкільною програмою, яка на той момент, як мені здається, була не надто вдалою для мене, чи з тим, що в моїй сім’ї майже ніхто не читав.

Тому коли мене запитують, як почав читати і в який момент це полюбив, досі не маю чіткої відповіді. Просто одного разу мене ніби осяяло: зрозумів, що хочу читати.

Про читацькі звички та ритуали

Нині в мене є справжні читацькі звички та ритуали. Наприклад, щоб прочитати всю літературу до книжкової премії, я влаштував собі цілий читацький челендж, у якому відстежую кількість прочитаних сторінок. Разом із підписниками ми щодня читаємо, ділимося результатами та обговорюємо твори. Для мене це і додаткова мотивація читати більше, і спосіб заохотити до читання інших.

Ще один улюблений прийом — поставити таймер, повністю вимкнути телефон, а бажано взагалі залишити його в іншій кімнаті, та просто годину читати, ні на що не відволікаючись. Це дуже допомагає з концентрацією, дозволяє трохи відпочити від телефона й набагато глибше зануритися в історію.

А ще я люблю ставити на заставку картинки, пов’язані з книжкою, яку читаю. Це можуть бути арти з персонажами або зображення моменту з твору. Тоді достатньо просто поглянути на телефон — і подумки знову повертаєшся в цю історію. Мені це допомагає ще сильніше зануритися в атмосферу книжки. Раджу спробувати.

Про читацькі мрії

Я захоплююся людьми, які здатні прочитувати величезні обсяги за короткий час і не втрачати розуміння прочитаного. Для мене це якийсь хард-левел.

Моя основна читацька мрія — навчитися читати значно швидше й водночас добре розуміти та запам’ятовувати текст. Просто щоб у цьому житті встигнути прочитати якомога більше хороших книжок.

Анастасія Іщенко, авторка блогу "Книжковий восьминіг"

Про загадкові читацькі досвіди

Мабуть, один із найзагадковіших читацьких досвідів — це те, як правильні книжки знаходять мене саме в потрібний момент.

Абсолютно випадково я почала читати "Моя бабуся просить їй вибачити" Фредріка Бакмана саме тоді, коли й сама проживала втрату; "Кімнати Естер" Марії Олекси — коли мені потрібно було навчитися прощати; а "Непокірні" Емілії Гарт — коли не вистачало фундаментального відчуття спокою та сестринства. Це просто якась книжкова магія, не інакше.

Про читацькі звички та ритуали

Я досить імпульсивна читачка, тому мені не дуже потрібні ритуали — достатньо лише бажання читати.

Утім, найбільше люблю читати в дорозі. Є в цьому своя особлива естетика. Тут мені на допомогу приходять навушники з музикою та Kindle. Але читаю я частіше, ніж кудись їжджу, тому здебільшого доводиться задовольнятися затишними читаннями вдома.

Якщо говорити про ідеальний час та атмосферу, то це, звісно ж, дощова й похмура осінь — можна навіть із мжичкою, — гаряче какао чи чай, пухнастий плед і жовтувате світло торшера.

А порадила б читати так, як зручно саме тобі. Я, наприклад, повелася на всю цю книжкову естетику (вона мені досі неймовірно подобається) й намагалася користуватися стікерами та закладинками. Але згодом зрозуміла, що це просто не моя історія і мені так некомфортно.

Ну і якщо вже збираєшся читати, відкладай телефон подалі. Бо не встигнеш озирнутися — книжка нечитана, а ти вже кілька годин гортаєш стрічку соцмереж.

Про читацькі мрії

Читацькі мрії в мене три. Перша й найважливіша — щоб українські книжки не знищувала росія.

Окрім цього, звісно, хотілося б, щоб українська література активніше виходила на світові ринки, перекладалася іншими мовами та друкувалася мільйонними накладами.

Ну і маленька особиста мрія — зібрати величезну колекцію книжок українських авторок та авторів з автографами.

Євгенія Яцюк, авторка телеграм-каналу "Це ніхто не буде читати"

Про загадкові читацькі досвіди

Найзагадковіші читацькі досвіди стаються нині, коли я перечитую улюблені книжки через багато років. Уперше читала їх ще в університеті, коли сама тільки формувалася як особистість. Відтоді я змінилася — відповідно, будь-який текст неминуче сприймається інакше.

Тож для мене завжди залишається загадкою: чи відчую я те саме до своєї старої улюбленої книжки, чи з роками змінилася не тільки я, а й моє ставлення до неї?

Про читацькі звички та ритуали

Моя головна звичка — читати одразу кілька книжок. У мене майже ніколи немає однієї "у процесі": зазвичай це паперова, електронна та аудіокнижка. Аудіокнижку я можу слухати де завгодно — в автомобілі, на тренуванні чи поки завантажую посудомийну машину. З паперовою чи електронною зазвичай усамітнююся ввечері, коли закінчила роботу та всі справи.

У теплий сезон люблю читати на вулиці — це може бути і гарна тераса закладу, і альтанка чи лавка у дворі ЖК. Взимку запалюю свічки — вважаю їх найзатишнішим атрибутом зимового вечора.

Також люблю планувати собі книжки, які читатиму наступного місяця. Це не залізний план, а радше напрям. Якщо його немає, можу в моменті загубитися й не розуміти, що хочу читати далі, бо книжок у мене дуже багато. Таке планування допомагає не витрачати час на вибір.

Мабуть, саме цю звичку я б і порадила. Не обов’язково складати жорсткий список для прочитання, але варто мати приблизний план на місяць з урахуванням свого настрою. Особливо якщо в тебе, як і в мене, книжок більше, ніж часу на них. Це трохи дивно, але іноді щоб більше читати, треба менше часу витрачати на питання, що читати далі.

Про читацькі мрії

Моя головна читацька мрія, думаю, схожа на мрії багатьох, особливо на тлі останніх новин. Щоб українське книговидання невпинно розвивалося та мало для цього якомога більше позитивних сприянь. А видавцям щоб не доводилося працювати, постійно думаючи про загрози для своїх команд, приміщень і накладів.

Книжки — важлива частина нашої культури. Тому хочеться, щоб українською виходило дедалі більше різноманітних творів: і наших авторів, і якісних перекладів світової літератури. Щоб з’являлося більше видавництв, письменників, перекладачів і, звичайно, читачів. Щоб українська книжка була доступною, помітною і природною частиною нашого повсякденного життя.

А з більш особистого — хочу ніколи не дійти до ситуації, коли мені нема чого читати. Хоча поки що ця загроза мені точно не світить.

Ольга Теребинська, редакторка соціальних медіа "Книжкова країна"

Про загадкові читацькі досвіди

Для мене досі загадка, як у моєму житті ще у шкільному віці з’явилася "Подорож у Тандадрику" Вітауте Жилінскайте, а за нею — "Щоденник страченої" Марії Матіос. І як ці дві настільки різні книжки зрештою привели мене до любові до читання.

Про читацькі звички та ритуали

Я зазвичай читаю вранці за кавою. Нещодавно вирішила для себе, що читатиму по 50 сторінок на день: можна більше, але не менше.

Насправді читати можна буквально коли завгодно — головне, щоб книжка була під рукою. Залежно від швидкості можна ставити собі різні цілі: 20, 30 сторінок чи стільки, скільки тобі комфортно.

Про читацькі мрії

Хочу, щоб деякі книжки можна було просто завантажувати в голову зі стрічок. Як у повісті Айзека Азімова "Фах".

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter