"Кожен фільм є особливим": програмер Богдан Жук — про кінофестиваль "Молодість", актуальні стрічки з усього світу й сучасне українське кіно

Програмер Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість" Богдан Жук. Фото: Ростислав Ріпка

24 жовтня розпочався 55-й Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість". Він триває до 1 листопада в кінотеатрі "Жовтень" і Будинку кіно. Загалом у програмі — 127 фільмів із 50 країн. Серед них — конкурсні та позаконкурсні новинки, ігрові та документальні роботи, повні й короткі метри, а також класика.

Про що 55-та "Молодість" для вас як представника команди фестивалю та для майбутніх глядачів?

55-та "Молодість", як і будь-яка попередня, — передусім про молоде та дебютне кіно. І в конкурсних, і в позаконкурсних програмах ми, як завжди, висвітлюємо багато дебютів. Також демонструємо фільми режисерів, які все ще перебувають на ранніх етапах кар'єри й торують свою дорогу. "Молодість" такою є завжди, і ця — не виняток.

Для мене як представника команди "Молодості" нинішній фестиваль — це вагомий етап. Ми змогли зробити його попри надзвичайно складні умови, в яких він готувався та відбуватиметься. Адже дронові та ракетні атаки навряд чи кудись дінуться. Так само впливає ширший контекст війни.

Водночас це захід, який ми, безумовно, зробили б у будь-яких умовах. Пишаюся нашою командою та всіма, хто з нами працює. Це велетенська робота, яку виконує невеликий колектив. Ну, а давнє гасло "Молодості" "Всупереч об'єктивним обставинам" щороку стає дедалі актуальнішим.

Сподіваюся, фестиваль дасть глядачам багато простору для роздумів, рефлексій, емоцій, відчуттів. А також зможе бути терапевтичним для багатьох.

Через фільми нашої програми ми говоримо про все найактуальніше, що відбувається в Україні та світі. Намагаємося збирати найцікавіші зразки світового кіно в контексті мистецьких пошуків і представленої тематики. Це роботи, які показують те, чим живуть люди сьогодні, й містять роздуми про минуле, сучасність і майбутнє.

Які особливості цьогорічного фестивалю та його підготовки? Як вона взагалі відбувалася в нинішніх умовах?

Проходила важко. Двоє людей із нашої команди торік стали військовослужбовцями. На щастя, вони продовжують працювати над фестивалем, але зрозуміло, що зі значно меншою залученістю, ніж раніше. Тому для решти команди все стало складніше.

Звичайно, впливають усі непередбачувані обставини. Бо коли ти під обстрілами й не спиш усю ніч, то, напевно, тобі треба хоч трохи відпочити, щоб мати змогу працювати наступні кілька днів. Так само позначається на всій підготовці, коли залучаємо людину до програмної роботи, а потім у неї пошкоджується квартира й вона на певний час випадає з процесу. І це лише один із прикладів того, як ми змушені працювати.

Звісно, ми не є якимись винятковими, бо так нині працюють усі в Україні, зокрема в Києві. Та все одно робимо потужну програму. "Молодість" залишається наймасштабнішим українським кінофестивалем.

Також "Молодість" дає багато можливостей для нашої кіноіндустрії. По-перше, тим, хто працює в цій галузі, важливо бачити, чим живе сучасний світовий кінематограф, щоб розуміти, про що та як говорять. По-друге, крім показів фільмів у нас є індустрійні події. Вони спрямовані більше на молодих кінематографістів, які роблять свої перші кроки у сфері, але також корисні для більш зрілих і досвідчених митців.

Важко говорити про особливості цьогорічного фестивалю, коли кожен фільм є особливим. Ми відбираємо кіно не просто, щоб заповнити програму. Додаємо саме ті стрічки, яке хочемо представити глядачу. Це і є головна особливість.

Як ви формували програму, де знаходили щось нове та що найбільше дивувало?

Не можу сказати, що багато дивувало. Коли дивишся сотні фільмів щороку, то важко насправді дивуватися. Але час від часу це трапляється. Приємно, коли мене вражає якесь кіно, бо несподіване й непередбачуване. Такого теж чимало в нашій програмі.

Наш основний відбір відбувається через платформу FilmFreeway. Там ми отримуємо приблизно дві тисячі заявок щороку, й цього разу так само, а може, й більше. Багато вартих уваги й часто недооцінених фільмів подають саме через FilmFreeway. Люблю відкривати там новинки, які потім включаємо до програми. Також маємо заявки від sales-агенцій і закордонних дистриб'юторів.

Окрім того, дивимося стрічки на інших фестивалях. Нині нам менше вдається подорожувати, але принаймні намагаємося. Відвідуємо Берлінале та Канни, бо це ключові події у світовій кіноіндустрії, які не можна пропускати. Там збираємо чимало робіт.

Попри все різноманіття фільмів, які теми все ж таки домінують на цій "Молодості"?

Найяскравіше молоде кіно — здебільшого саме про те, що вже пережили його творці. Тобто засноване на власному досвіді. З огляду на те, що це переважно молоді режисери, то йдеться про досвід дорослішання, пошуку себе, зіткнення із суспільством і соціальними нормами. А також про пошук близькості, бо самотність — одна з всезагальних і всеохопних тем.

Водночас є чимало не таких очевидних тем для молодого кіно. Це, зокрема, дослідження історичних контекстів — рефлексії про минуле та осмислення колоніального спадку. Наприклад, у фільмі "Бен'Імана" Марі-Клемантін Дусабежамбо йдеться про геноцид тутсі в Руанді та його наслідки для сучасного суспільства. А "Спогади Ірану" Пеґаг Аганґарані розповідають про останні майже 50 років історії країни крізь призму особистої історії режисерки та її близьких.

Дія стрічки "Боягуз" Лукаса Донта розгортається під час Першої світової, але відчувається як актуальна історія, бо будь-яка війна має багато спільного — смерть, страждання, руйнування та знищення особистостей. З іншого боку, "Наза" Юваля Абрахама та Рахель Шор — це кіно про події сьогодення, а саме про ізраїльсько-палестинську війну.

У фокусі фестивалю також українське кіно. Які у вас спостереження щодо учасників програм і тенденцій загалом?

Створювати кіно важче, а фільмів, зокрема дебютних, виходить менше — це загальна тенденція в українському кіно. Можливо, вона зміниться, адже конкурс "Тисячовесна" дав надію всій кіноіндустрії та культурній спільноті на те, що буде певна державна фінансова підтримка. Але поки що не можемо говорити про те, що в Україні знімають багато дебютів.

Безумовно, документалістики більше, ніж ігрових фільмів. Але загалом стрічок відчутно менше, бо їх стало складніше робити. Це чудово видно на прикладі драми "Камуфляж" Микити Гібаленка, яка увійшла до нашого міжнародного конкурсу. Стрічка українського режисера з українськими акторами, але повністю німецький продакшн. Це досить показова ситуація, адже є тенденція знімання за кордоном. Особливо вона стосується українців, які виїхали й, можливо, вступили на навчання в якісь кіношколи в Європі та працюють уже там. 

Таку тенденцію можна частково простежити й у національному конкурсі, хоча він ширший. Тобто частина фільмів знята за кордоном, але є й багато місцевих стрічок. А загалом складається насправді яскрава картина. У цьому конкурсі 23 документальні та ігрові короткі метри, й вони дуже різні — від студентського кіно до робіт досвідчених авторів. Звісно, все ж таки більше саме молодого кіно, що й має репрезентувати "Молодість" загалом.

Як краще спланувати свій розклад переглядів на "Молодості"? Що порадите для максимально цікавого та продуктивного відвідування фестивалю?

Я радив би глядачам спочатку дослідити програму, щоб зрозуміти, що їм може бути цікаво. Сьогодні всі звикли до того, що є Netflix та інші стримінги, а також якісь очевидні варіанти того, що можна подивитися в кіно. Але іноді треба докласти якихось зусиль. До того ж у нашій масштабній кураторській роботі ми свідомо противимося тому, щоб робити очевидний, найпростіший вибір.

Зрозуміло, що якщо вам цікаві так звані вершки, то варто йти на фільми програми "Фестиваль фестивалів". Дебюти можна подивитися передусім у міжнародному конкурсі, а документалістику — насамперед у документальному конкурсі.

Якщо цікавить експериментальне, радикальне, несподіване кіно, то треба йти на стрічки секції Forma. Тоді як "Опівнічний сеанс" — це добірка жанрового кіно, але так само нестандартного й незвичного, бо тут ми теж не шукаємо легких шляхів. Ну а Teen Screen — це картини для підлітків і сімейної аудиторії.

Класику світового кіно можна знайти у програмі "Століття", до якої увійшли яскраві, хоча й не надто відомі фільми. Крім того, у "Спеціальних подіях" є українська класика. Це нова реставрація "Криниці для спраглих" Юрія Іллєнка та добірка "Об'єднання "Дебют", яка містить три дебютні короткі метри відомих режисерів Андрія Дончика, Олега Чорного та Сергія Лисенка.

Взагалі бажано спробувати подивитися щось із кожної з наших програм. Таким чином, можливо, у вас складеться гарна картина того, чим живе сучасне світове кіно. Принаймні ми намагалися представити його якнайкраще. Зрештою, довіряю глядачам, які, сподіваюся, самі оберуть, на що їм треба потрапити. Бо насправді можна назвати 127 стрічок, які варто не пропустити.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter