Гонкурівська премія: книги найвідоміших лауреатів, перекладені на українську
Гонкурівська премія (Prix Goncourt) — найстаріша та одна з найпрестижніших літературних нагород у Франції, яку щорічно присуджують за найкращий прозовий твір, написаний французькою мовою. Вона вручається з 1903 року рішенням Гонкурівської академії та названа на честь братів Жуля та Едмона де Гонкурів — видатних письменників XIX століття.
Цікаво, що грошова винагорода премії становить лише 10 євро. Однак вона значно підвищує популярність автора, сприяє зростанню продажів книжок і відкриває можливості для перекладів на інші мови.
23 жовтня журі оголосило фіналістів премії, а ім’я переможця буде названо 4 листопада.
У цьогорічний шортлист Гонкурівської премії з літератури увійшли романи Сандрін Колетт "Мадлен на світанку", Камель Дауд "Гурії", Гаель Фей "Жакаранда" та Елен Годі "Архіпелаги".
Жоден із творів, на жаль, поки що не перекладено на українську. Але ми дібрали 5 творів видатних Гонкурівських лауреатів, які можна придбати й прочитати українською мовою.
1919 рік: Марсель Пруст, "У затінку дівчат-квіток"
Другий роман із циклу "У пошуках втраченого часу" французького письменника Марселя Пруста був вперше опублікований у Франції в 1919 році.
Роман "У затінку дівчат-квіток" отримав схвальні відгуки критиків і користувався успіхом серед читачів. Ця захоплива історія про кохання, інтелектуальні прозріння та епоху, яку, за словами Андре Моруа, характеризує "сумне зачарування приреченості", принесла Прусту широке визнання. Проза Пруста, поряд із творами Джойса, стала ключовою в розвитку світової літератури, і донині нових авторів часто порівнюють зі "стилем Пруста".
1975 рік: Ромен Гарі (Еміль Ажар), "Життя попереду"
Одна з найпроникливіших, відвертих, драматичних і зворушливих книг другої половини ХХ століття. Десятирічний Мохамед, якого всі кличуть Момо, живе в паризькому районі Бельвіль, де мешкають араби, чорношкірі африканці та євреї. Він виховується в притулку, який утримує мадам Роза — колишня ув'язнена табору Аушвіц. Більшість матерів дітей, яких доглядає Роза, — це повії, які платять невеликі суми за утримання своїх дітей. Момо змушений самостійно боротися за виживання, а коли мадам Роза стає безпомічною, він допомагає їй і залишається поруч до її останніх днів.
Хоча Гонкурівська премія може бути присуджена автору лише раз у житті, Ромен Гарі став єдиним письменником, який отримав її двічі: вперше у 1956 році, а вдруге — у 1975 році під псевдонімом Еміля Ажара.
Симона де Бовуар, "Ошукана жінка"
Віра Агеєва пише про "Другу стать" Симони де Бовуар, як "це знамените Євангеліє європейського фемінізму, одна з найбільш знакових книжок усього ХХ століття.
Поява "Другої статі" у перші роки незалежності мала величезне значення для перепрочитання історії вітчизняної культури. Саме за де Бовуар ми тоді пізнавали українське суспільство як суспільство патріархальне. Це вона навчила ставити незручні запитання щодо речей, які доти видавалися очевидними".
Гонкура Симона де Бовуар отримала за роман "Мандарини", але тут ми наводимо іншу її книгу — "Ошукана жінка": у цьому оповіданні-монолозі головна героїня вивчає та роздумує над власним становищем у суспільстві, роллю жінки, її сприйняттям світу і власного "Я". Героїня роздумує над своїми взаєминами з чоловіками, статевою ідентичністю, самореалізацією і стосунками між статями.
2006 рік: Джонатан Літтел, "Благоволительки"
Історичний роман, написаний від імені вигаданого персонажа Максиміліана Ауе — колишнього офіцера СС, рядового виконавця нацистської програми "остаточного розв'язання єврейського питання". Ауе — інтелектуал, заглиблений у вивчення філософії, класичної літератури, музики, та холоднокровний вбивця. Дія книги відбувається на Східному фронті (Україна, Північний Кавказ, Сталінград), в Польщі, Німеччині, Угорщині та Франції під час Другої світової війни та Голокосту. Розстріли в Бабиному Яру, знищення євреїв у Кам'янці-Подільському, Харкові, застосування газвагенів та газових камер показані через оптику організатора і виконавця завдання.
Ця книга стала європейською класикою, її перекладено більш ніж 35 мовами. Роман викликав бурхливу дискусію, широко обговорювався в газетах, журналах, наукових публікаціях та на семінарах. П'єр Нора — французький історик, автор концепції "місць пам'яті" — назвав його "видатним літературним та історичним явищем". Англійська The Times внесла "Благоволительок" у перелік п'яти найвизначніших художніх творів про Другу світову війну.
2010 рік: Мішель Уельбек, "Карта і територія"
Серед романів відомого українському читачу Мішеля Уельбека це, ймовірно, найдосконаліший, безумовно, найіронічніший і, безсумнівно, найглибший, попри те, що кожна його книга — бестселер.
"Карта і територія" — це драма сучасного світу, з якого поступово витісняється людина. Поруч із вигаданим героєм, художником Джедом Мартеном, Уельбек зобразив і самого себе, вперше відкривши для читача своє життя. Історія Джеда — його кохання, творчості, стосунків із батьком — могла б бути історією самого автора.