Поезія українських військових: 10 збірок, виданих за останні два роки
Колаж: "ТиКиїв"
Поезія не романтизує війну, а документує її у найестетичніший спосіб, який залишиться у вічності для нащадків. Про російсько-українську війну написано більше тисячі книжок, сотні з них — збірки віршів. Особливе місце займає поезія військових, адже вони безпосередньо беруть у ній участь.
У нашому матеріалі — 10 поетичних збірок військовослужбовців, що видані за останні два роки, деякі з них, на жаль, посмертно.
Павло Вишебаба, "Тільки не пиши мені про війну"
Український видавець Іван Малкович зазначає, що небагато поетів так стрімко вривалися в літературу. Декламація Вишебаби набирає мільйони переглядів у соцмережах, його вірші читають у прайм-тайм на центральних телеканалах, їх кладуть на музику та озвучують на проукраїнських мітингах по всьому світу різними мовами.
Перший тираж цієї книги вийшов наприкінці 2022 року. Наклад у 15 тисяч примірників розібрали менше ніж за 15 днів. А це вже другий тираж, доповнений новими віршами, ілюстраціями та оповіданням "Марсіани".
Павло Вишебаба — український письменник, музикант, громадський діяч й екоактивіст, 1986 року народження. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до Збройних сил України.
Ілля Чернілевський, "Я птах між тенет"
Збірка була видана за півтора року після загибелі автора. Ця книга — свідчення героїзму і незламності духу, а також пам'ятник тому, хто віддав своє життя за свободу і майбутнє України. Ілля Чернілевський залишив нам не лише вірші, а й свою мрію про мир і справедливість, яку ми тепер зобов'язані берегти. Тут — чисті емоції, справжні переживання і глибокі роздуми на різноманітні теми.
Ілля Чернілевський (1991 року народження) на початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну, навіть не маючи бойового досвіду. За фахом він був режисером кіно і телебачення, понад 10 років перекладав пісні для багатьох серіалів і фільмів студій Disney, Universal, Sony, Netflix, писав власні вірші, грав на гітарі й фортепіано.
Ілля загинув у травні 2022 року у Донецькій області.
Максим "Далі" Кривцов, "Вірші з бійниці"
Війна загострює відчуття й усвідомлення. Вірші про війну наче кулі — вражають смертельно глибоко й залишаються в серці назавжди. Це точки перетину тих, хто на передовій, і тих, хто в тилу. Це містки для розуміння один одного. У виданні вміщено світлини автора та записи поезій.
Збірку Максима Кривцова "Вірші з бійниці" визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. "Наш формат" вирішив перевидати її після загибелі Максима у січні 2024 року, а всі кошти, отримані від реалізації, розподілять порівну: половину перерахують родині Максима Кривцова, решту — ГО "Реформація", зокрема на просвітницький благодійний проєкт "Військо читає", що забезпечує військовослужбовців та військових медиків світоглядною та професійною літературою.
Поет Максим Кривцов пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і у Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му повернувся на фронт.
Анатолій Дністровий, "Дні тривог. Поезії"
До нової поетичної збірки Анатолія Дністрового увійшли поезії, написані після 24 лютого 2022 року, а також ранні вірші, що суголосні з тривогами теперішньої воєнної доби. Це сильні і сумні тексти, які глибоко передають індивідуальний досвід автора і водночас спільні переживання воєнних буднів. Діти, які малюють бомби й валізи, густий дим, сирени та сірі від втоми обличчя — сюжети та емоції, які допомагають впорядковувати спогади й проживати спільну травму. Усе це про наші дні війни й тривог.
Анатолій Дністровий — письменник і художник, 1974 року народження. Автор понад 20 книжок поезії, прози, есеїстики. Став відомим широкому загалу читачів передусім своєю молодіжною трилогією — романи "Місто уповільненої дії" (2003), "Пацики" (2005), "Тибет на восьмому поверсі". Після повномасштабного вторгнення Анатолій долучився до Сил оборони України, служить молодшим лейтенантом.
Артур Дронь, "Тут були ми"
Вірші цієї поетичної збірки написані на фронті, але вони не про війну. Вони про людей, які люблять більше, ніж бояться. Які були тут і не пішли звідси. Такою мовою солдати згадують своїх, а діти пишуть листи на аркушах шкільного зошита. Нею говорять про біль і надію. Прощаються і люблять.
Книжка Артура Дроня "Тут були ми" проілюстрована роботами Катерини Сад і уривками листів, які військові отримали від дітей. Увесь прибуток від продажу цього видання буде перераховано у благодійний фонд "Голоси дітей".
Артур Дронь (народився у 2000 році) — український поет, військовослужбовець, навчався на факультеті журналістики у ЛНУ ім. Івана Франка. Отримав відзнаку Всеукраїнської літературної премії ім. Анатолія Криловця за авторську збірку віршів. Зараз захищає Україну в лавах Збройних Сил.
Оксана Рубаняк, "Дорога життя"
Це друга збірка поезій, написана на фронті у Донецькій області під час захисту суверенітету та територіальної цілісності України Оксаною Рубаняк — військовослужбовицею ЗСУ під позивним Ксена. "Дорога життя" зароджує в серці віру в перемогу світла над тьмою, правди над брехнею, життя над смертю.
Збірка є книгою-присвятою загиблим побратимам — українським Героям: найкращому другові, заступнику командира кулеметного взводу, старшому сержанту Олегу Койляку Берету, бійцю кулеметного взводу, старшому солдату Віктору Бірюкову Pio та всім борцям за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Оксана Рубаняк (2003 року народження) — командирка одного з підрозділів ЗСУ. Від травня 2022 року служила кулеметницею у 72 окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, де була єдиною жінкою у своєму взводі. Отримала поранення під час артилерійського обстрілу у Вугледарі Донецької області, проте після реабілітації повернулася на фронт. У 2024 році фотографія Оксани з'явилася на обкладинці Vogue Ukraine.
Олександр Осадко, "Жити не можна померти"
"Жити не можна померти" — збірка оповідань і новел Олександра Осадка, яку видала дружина після його смерті. Ті кілька історій, які устиг створити автор, свідчать про його неабиякий хист, про витончене почуття гумору, про вміння помічати й майстерно змальовувати деталі, а також обирати персонажами харизматичних сільських мешканців, зображених вправним та влучним словом. Майбутнє у діалогах Олександра стає пророчим та перетворюється на пересторогу новим поколінням.
Олександр Осадко (позивний "Танго") — економіст за освітою та будівельник за фахом, ніколи не вважав себе людиною творчою і не надто серйозно ставився до своїх письменницьких спроб. З лютого 2022 року був бійцем 105-ї окремої бригади територіальної оборони, згодом став кулеметником 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Загинув на Донеччині влітку 2022-го, виконуючи бойове завдання й урятувавши побратима. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно).
Валерій Пузік, "Три медалі в шухляді"
Це збірка вибраних віршів останніх дев'яти років про війну, любов та смерть. Про час, що завмирав, зупинявся та не зупинився, про ПТСР, страх, повернення додому й повернення на війну. Це розмова з Богом, із землею, з небом, це фіксація емоцій та станів. "Три медалі в шухляді" — це те, що не одягнеш на парад перемоги. Це те, що хочеш сховати. А, можливо, й забути. У виданні вміщені й нові тексти, що були написані на Херсонщині 2023 року.
Книга — нагадування про нашу реальність і спроба її переосмислити та відрефлексувати разом з автором.
Валерій Пузік (1987 року народження) — український письменник, художник, режисер і журналіст. Автор книг "Бездомні пси", "Моноліт", "Я бачив його живим, мертвим і знову живим", співавтор книги "Наші Котики. Бліндаж" та фентезі для дітей "Делфі та чарівники". У січні 2015 пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі батальйону ДУК ПС. Сьогодні служить у лавах Збройних Сил України.
Ярина Чорногуз, "[dasein: оборона присутності]"
Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини.
Ці тексти Ярина написала за останні півтора року ротації на фронті, значна частина якої припала на повномасштабну війну. "У цій добірці, — пише авторка, — промовлятиме моя пам'ять про Скадовськ і морське узбережжя Херсонщини, Сєвєродонецьк та Маріуполь, висоти над Новоайдаром, дорогу Бахмут‒Лисичанськ і села по той бік Сіверського Дінця, річки, яка стала українським Стіксом".
Ярина Чорногуз (1995 року народження) — поетка, бойова медикиня та розвідниця. Брала участь у боях за Сєверодонецьк, Лисичанськ, Попасну, Бахмут. Авторка поетичної збірки "Як вигинається воєнне коло", присвяченої коханому — Миколі Сорочуку з позивним "Красень", що загинув 22 січня 2020 року. А за "[dasein: оборона присутності]" Ярина удостоєна Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Артем Антонюк, "Подвійний БК"
Це вірші, написані на фронті російсько-української війни у 2022 році. Суто воєнні мотиви й теми, патріотична спрямованість тут поєднуються з чорним гумором, іронією, нестандартним і гострим поглядом на світ та неочікуваною побудовою образів і метафор.
Артем Антонюк — також автор книжки "Торба", що побачила світ 2007 року, лауреат літературного конкурсу видавництва "Смолоскип".
