Режисер фільму "Каховський об'єкт" Олексій Тараненко: "Не слід сприймати це кіно про зомбі надто серйозно"

Кадр із фільму "Каховський об'єкт". Фото: FILM.UA

1 жовтня у прокат вийшла стрічка "Каховський об'єкт" — перше українське зомбі-муві від компанії FILM.UA. "ТиКиїв" зустрівся з режисером Олексієм Тараненком і дізнався, як створювався фільм, де знімали таємний радянський бункер та до чого тут "Конотопська відьма".

Олексію, після перегляду "Каховського об'єкта" я зрозуміла, що це абсолютно не горор, як здається з трейлеру…

Це більше екшн, пригоди і трошки містика з елементами жаху. У нас вийшло трохи серйозне та трохи дурнувате кіно у стилістиці бойовиків 90-х. Тобто ця дуже мультижанрова історія розрахована на широке коло глядачів. Ми намагалися зробити так, щоб від фільму отримали задоволення і ті, хто в кіно не дуже розбирається, і ті, що мають надивленість і досвід. Хтось просто подивиться класний екшн, а хтось побачить у фільмі відсилання до чогось. Я так само робив свій "Я працюю на цвинтарі".

Якщо не зважати на якусь пропагандистську історію, це досить просте зрозуміле кіно, яке має ціль розважити глядача. Але в мене є побоювання, що народ сприймає "Каховський об'єкт" як серйозну драму, хоча це досить розважальне кіно, і навіть в його пафосі є гумор. Чесно, я кілька разів у фіналі на сцені останньої бійки сміявся. Та взяти хоча б саму передісторію: "На дні висохлого Каховського водосховища знайшли бункер, де проводили досліди зі створення радянських суперсолдатів". Ви це серйозно?

При цьому багато людей хочуть зрозуміти, до чого в цій історії Каховка та водосховище…

Це наше життя, наше сьогодення. Я розумію, що такі стрічки можуть когось зачепити, але конкретно в нашому фільмі немає ніякої експлуатації теми в поганому сенсі. А наша реальність така, що ти дивишся у вікно — і бачиш будинок, у вікно якого прилетів дрон. І що ж тепер — нічого не робити? Це дуже складне питання: у Києві купа людей загинула від обстрілів, особливо за останнє літо. І що тепер — не знімати в Києві кіно чи знімати тільки документалку? Усе одно розважальне чи інше цікаве жанрове кіно має народжуватися.

Літри "крові" 

Сценарій "Каховського об'єкта" створив Ярослав Войцешек ("Сторожова застава", "Захар Беркут"). А особисто ви доклали руку до сценарію?

Я не позиціюю себе як сценарист, але завжди втручаюся в сценарії своїх проєктів — я без цього не можу. Коли мені запропонували попрацювати над "Каховським об'єктом", я подумав, що драму, комедію чи якийсь артхаус я точно встигну зняти, а от нагоди зняти зомбі-муві, або щось таке, може вже і не бути. Друге, що мене сильно зацікавило: я побачив у сценарії яскравих живих героїв. У центрі уваги — люди зі своїми тарганами в голові, своїми проблемами, конфліктами й сімейними стосунками.

Я чотири рази переписував сценарій, впливаючи на характери і стосунки героїв — хотів, щоб вони всі були різні та зрозумілі, щоб у них були якісь цікаві вади, щоб все це жило. А потім Ярік переписав фінал, ми ще раз "полірнули" весь сценарій, і все склалося й запрацювало: маємо живих героїв і живі конфлікти — внутрішні та зовнішні.

Ми працювали над кожною сценою, щоб вона не провисала й рухала сюжет. І сюжет у нас вийшов настільки динамічний, можна сказати, "нахабний", що ти просто не встигаєш подумати, що тут логічно, а що — не дуже: все несеться в класному, бадьорому темпі.

На це вплинуло те, що ви — професійний режисер монтажу?

Ми з режисером монтажу Мікаелом Торгомяном змонтували "Каховський об'єкт" менше, ніж за місяць. Перше, про що ми подумали на старті — наша оповідь має бути максимально динамічною та швидкою. Тому підрізали все, що було можливо, і до різних монтажних хитрощів вдавалися, щоб не було відчуття провисання та якоїсь пустої сцени, де герої спілкуються незрозуміло про що.

Чи вистачило грошей на всі ваші ідеї?

"Каховський об'єкт" — малобюджетне кіно, і це кіно складних рішень та компромісів, бо ти постійно обмежений і в ресурсах, і в часі. Звідси — ну, і з самої історії, з'явилося рішення зняти цей фільм у стилі класичного B-movie, експлотейшена і трешу десь із 90-х. З оператором-постановником В'ячеславом Раковським ми перед зніманням продумали та розпланували весь екшн та сцени видінь Мари, намалювавши за 3 тижні 650 кадрів розкадрування. Розуміючи обмеження, ми намагалися все зробити якомога простішим у реалізації через цікаві ракурси, рухи камери, монтажні рішення.

У готовому фільмі десь 2000 кадрів — із задуманого ми змогли реалізувати десь відсотків 30-40, що для складних умов, у яких знімався фільм, вже непогано. Бо навіть такий низький жанр, як треш — це складно й дорого. Потрібні літри крові та кілька костюмів на кожного актора. А якщо дубль невдалий, треба відмити все це з акторів і стін — а це все час, якого катастрофічно мало. Тобто ми буквально не могли собі дозволити зайвий раз ляпнути кров'ю на актора чи декорацію. Тож багато чого, на жаль, не вдалося реалізувати.

Але добре, що в умовах війни ми ще можемо знімати стрічки — навіть глядацькі та жанрові.

У стрічки чудовий каст, при цьому ви якось обійшлися без, умовно, Стаса Боклана чи Віктора Жданова...

Я Вітю Жданова дуже люблю, він знімався в моєму повнометражному дебюті "Я працюю на цвинтарі".

Насправді наші актори не дуже балувані кіноатракціонами, і, мені здається, запит на таке кіно є не тільки в глядача, а й у них. Акторам кортить працювати з цікавим матеріалом.

У нашому проєкті серйозні театральні актори захоплювалися тим, що робили, постійно працювали над тим, як поводитись у військовій формі. Саша Яцентюк, у якого за плечима роль Отелло в театрі й фільм "Памфір", постійно працював над образом, як дитина, бігав з автоматом, стріляв, сам падав майже без страховки.

Це ж видно, коли люди отримують задоволення від того, що роблять.

Зомбі проти ЗСУ

Вже добре відомій Марині Кошкіній ваш фільм подарував першу головну роль: її бійчиня Мара має здібність бачити містичні речі.

Марина була першою претенденткою на цю роль. Вона нею зацікавилась ще до того, як прочитала сценарій, бо після "Я працюю на цвинтарі" хотіла попрацювати зі мною ще.

Армійський вишкіл всі актори пройшли за три тижні, багато тренувались із військовими. Чогось неординарного Марина в кадрі не робить, хоча кілька разів дуже ефектно пересмикує магазин у своєму автоматі. Багато праці було покладено на те, щоб у кадрі зі зброєю вона була органічною. А то я якось дивився голлівудський фільм "Агент Єва", в якому Джессіка Честейн грала найману вбивцю, і в очі дуже кидалося, що акторка вперше бачить зброю і не знає, що з нею робити. Марина зробила все, щоб глядач такого не відчував. 

Розкішний у вашому фільмі й Володимир Ращук!

Володя — чинний військовий, тож йому було грати легше за інших. Він і у фільмі лідер команди, і в реальному житті був лідером — до нього постійно всі звертались за порадами. І це класно впливало на стосунки акторів, але головне — спрацювало на відчуття того, що на екрані загін наших воїнів видається цільною командою.

У "Каховському об'єкті" ціла купа зомбі, яких вправно знищують воїни ЗСУ. Як ви їх створювали, якими фільмами про зомбі надихалися?  

Наприклад, постапокаліптичним "28 днів потому", який нещодавно вийшов у прокат. Ну, і ще багато чим. Але в якийсь момент я зрозумів, що наша історія все ж інша, ні на що не схожа. Тобто зрозуміло, що там є щось від "Оселі зла" й купи низькобюджетних стрічок про бункери — їх дуже багато. Але я спеціально не став їх дивитись, щоб не "підрізати" звідти нічого та зробити щось просте і зрозуміле. 

Що стосується зомбі, то в нас їх було кілька для великих планів, де грим був максимально складний. А для натовпу зомбі ми використовували звичайні гумові маски.

У мене був внутрішній конфлікт, бо ми розповідаємо історію про професійних військових під час війни, які спускаються в бункер, щоб виконати місію. І я подумав, що дивно було б, якби військові цих зомбі лякалися так, як цивільні люди в зомбі-стрічках. Тому акцент був трошки перекинутий на містичну історію, що стосується Мари.

Але ж військові — теж люди. Як цих страшних зомбаків із червоними зірками можна не боятися?

Для таких сумнівів і переживань у нас є військовий Вакула (Михайло Дзюба), наймолодший у загоні. А всі інші просто рухаються вперед, розбираються з цим, як можуть, і радше видаються зосередженими та професійними, ніж наляканими. Але в кожного героя є якісь вади й особливості.

У Джмеля (Володимир Ращук) проблеми з хвастощами, які роблять його образ комедійним. У Монаха (Олександр Яцентюк) — свої травми, пов'язані з його професійною діяльністю. Бо цікаво дивитися все ж таки на живих людей із виразними характерами.

Продюсерка фільму Ірина Костюк казала, що однією із задач фільму було деромантизувати совок і викорінити його із життя українців...

У цій історії адепти СРСР буквально мають вигляд зомбі, як жива мертвечина — це те, що мало давно здохнути, але й досі живе. І далі, за сюжетом, ми розуміємо, що якісь монстри з тих, кого зустрічають Мара та її команда, колись були людьми та стали зомбі не за власним бажанням — агенти "совка" вкрали їх із вулиці. І треба вже остаточно звільнитися від цього мотлоху й рухатися далі. 

Молочна фабрика в ролі бункера  

Де знімалися бункерні сцени? У фільмі цей простір досить цікавий.

Були дві основні великі локації в Києві — старі закинуті молочна фабрика та завод "Оріон" на Дегтярівській. Ми використовували коридори, окремі приміщення та велике бомбосховище, в якому за допомогою декорацій і реквізиту створювали різні локації. Але фактично ми знімали у двох коридорах і п'яти кімнатах.

Зараз більшість фільмів знімають у Києві — вам не видається поганою історією те, що в усіх стрічках фігурують одні й ті ж локації?

Київ насправді великий і дуже різний — я це зрозумів ще під час знімання "Я працюю на цвинтарі". Тут все залежить більше не від локацій, а від бачення режисера. От я живу не в центрі й додому можу дістатися трьома шляхами — жвавим сучасним восьмисмуговим шосе, звичайною дорогою, яка йде через райони 60-70-х, і зовсім вузькими старими вуличками. Це все різний Київ, і те, якою дорогою я поїду, залежить від моїх настрою та бажання. Ну, і від заторів, звісно. А можна ці три шляхи перемішати, й буде щось нове.

У фіналі "Каховського об'єкта" після титрів нам показують ще шматочок фільму з натяком на продовження історії. Розкрийте секрет: воно буде?

Наш фільм належить до всесвіту "Кіногероїні темних часів", який створює Film.ua. Перша частина цього всесвіту — горор "Конотопська відьма", а "Каховський об'єкт" — друга. Третя буде, здається, про вампірів і подарує світу ще одну героїню. А четвертим фільмом буде кросовер, де героїні трьох попередніх стрічок зберуться разом.

Ви будете залучені до створення продовження цього всесвіту?

Мені нічого поки що не пропонували, але поки й не до того — треба довести до ума "Каховський об'єкт" і зрозуміти, як стрічку сприймуть.

У що ви готові вв'язатися після "Каховського об'єкта"?

Мої плани напряму пов'язані з війною, бо 2022 року гроші з усіх пітчингів Держкіно пішли на ЗСУ. 2021 року перед самою війною ми виграли конкурс Держкіно із дуже похмурим драматичним трилером, який мали знімати влітку 2022-го. Знімання зі зрозумілих причин не відбулося. Зараз я працюю над іншою історією, пов'язаною з війною, — це великий проєкт, в якому багато героїв. Зрозуміло, на це потрібен великий бюджет. А що буде далі, складно сказати.

Прямо зараз я як режисер монтажу працюю над повнометражною документальною стрічкою — якою саме, на жаль, не можу сказати. Але це драма про особисту втрату.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter