Що читає кураторка культурних проєктів Богдана Неборак
Фото: архів Богдани Неборак
Богдана Неборак — кураторка культурних проєктів, журналістка та редакторка інтерв'ю The Ukrainians, фахівчиня з авторського права. Вона працює з літературою та перекладами практично все свідоме життя, тож почути її рекомендації — велика цінність.
Для "ТиКиїв" Богдана підготувала добірку із 6 художніх книжок, що їй сподобались останнім часом.
Цей матеріал створено в партнерстві з проєктом "Не під запис" — про PR, слова та сенси. Авторки подкасту — Анна Давиденко, PR-агентка і celebrity marketing-менеджерка, та Олександра Погоріла, засновниця агенції стратегічних комунікацій UAGENCY.
Епізод подкасту з Богданою Неборак — про те, як книжки стають трендом — можна послухати на Spotify.
Про звичку читання та вибір книжок
Стараюся читати щодня, бо це відразу підвищує якість життя, навіть якщо грузну в роботі. Кілька сторінок хорошої художньої книжки завжди впливають на мою уяву й нагадують, що я — це більше, ніж рутина й робота, бо в моєму житті є місце для культури.
Найчастіше я знаю, яку книжку читатиму наступною, бо з літературою пов'язана більшість моєї роботи. Втім, стараюся робити так, щоб завжди читати й не "по роботі", а для себе. Так я зберігаю відчуття задоволення від читання.
Я люблю провести час у книгарні й обрати книжку, яка емоційно мене зачепить.
Читання дозволяє мені відчути себе на відкритому просторі, а не в тунелі визначеності. В цьому я бачу політичну функцію читання: добрі книжки впливають на нас як на громадян, бо нагадують, що завжди є вибір. Але передусім читання приносить мені задоволення — від добре розказаної історії та вдалого стилю.
Мирослав Лаюк, "Списки"
Нова книжка Лаюка описує втрати українців під час війни. У ній — затоплений Херсон, поруйнований Покровськ, воєнний Київ, військовий госпіталь, акції за звільнення полонених. "Втрати потребують списків, списки потребують підпунктів" — це книжка про нас сьогодні.
У "Списках" все ж багато любові й ніжності, справжні історії людей. Раджу всім, хто шукає в нашій культурі дзеркало, в якому зможе побачити самого себе.
Joan Didion, "Let Me Tell You What I Mean"
Дідіон — одна з моїх улюблених авторок уже багато років. Цієї весни я перечитувала її есеї — про Гемінґвея й про силу письма, про відчуття впевненості в собі й про те, як тебе не обирають, про втрату й про те, як розповідати історії.
Я люблю перечитувати окремі тексти, досліджувати, як вони зроблені. На жаль, Дідіон ще не перекладена українською. Також раджу документальний фільм Netflix про неї та 1960-ті у США.
Павел Решка, "Столик з видом на Кремль"
Про російсько-українську війну пишуть також іноземці — й роблять це добре. Однією з таких книжок є робота польського репортера Павла Решки. Вона здалася мені різкішою за українські репортажі — і саме в цьому її цінність: дає змогу побачити, як про нас говорять інші.
Решка описує власні стосунки з росією та їхню трансформацію — певний час він працював репортером у москві. Ці спогади, поїздки в найстрашніші місця російсько-української війни та спроба збагнути суть російського зла — все це є в його книжці.
В. Домонтович, "Доктор Серафікус"
О, це один із моїх улюблених текстів в українській літературі. Я перечитувала його, щоби вкотре поглянути на Київ очима В. Домонтовича.
Раджу всім, хто любить наше місто й прагне відкрити для себе нові локації, а також тим, хто хоче зрозуміти, у чому суть українського модернізму в літературі.
В. Ґ. Зебальд, "Кільця Сатурна"
Люблю майже безсюжетне письмо Зебальда, яке фіксує рух думки. "Кільця Сатурна" — це подорож малими прибережними містами Великої Британії, дослідження пам'яті, міркування про владу й імперіалізм — і про те, як природа зрештою бере своє.
Раджу всім, хто шукає книжку-медитацію, яка водночас залишається надзвичайно актуальною.
Кеті Кітамура, "Близькості"
Роман Кітамури розповідає про перекладачку в міжнародному суді та ставить запитання: як багато перекладу відбувається в нашому житті? Можливо, спілкування між людьми — це теж переклад?
Ми багато думаємо зараз про міжнародних злочинців — і ця тема також підіймається у книжці. Водночас у ній делікатно передано історію окремої людини на тлі великих рішень. Текст читається за кілька годин — чудовий варіант для вихідного дня.
Дізнайся також: Що читають учасники гурту Latexfauna
