Михайло Драгоманов: історія життя українського історика, філософа та громадського діяча
Михайло Драгоманов. Фото: "ТиКиїв"
2 липня 1895 року (20 червня за старим стилем) помер видатний український філософ, громадський діяч, історик Михайло Петрович Драгоманов. Йому було всього 53 роки. Причиною смерті нашого славетного земляка стала запущена хвороба. Три роки поспіль Михайло Петрович страждав від аневризми аорти. Виснажений організм не витримав, і Драгоманов помер від розриву серця. Великий українець знайшов свій кінець далеко за межами Батьківщини — у столиці Болгарії, Софії.
У цій статті ми згадаємо Драгоманова та його вплив на нашу історію та культуру. Інколи цього видатного діяча називають першим українським політологом. На його честь названа вулиця в Києві на Позняках, а також національний педагогічний університет. Він — один з ідеологів проєвропейського політичного вектора України.
Ким був Михайло Драгоманов
Михайло Петрович Драгоманов народився 18 вересня 1841 року в місті Гадяч на Полтавщині в шляхетній родині. Його пращурами була козацька старшина, що згодом трансформувалася в дрібнопомісних дворян. Михайло Петрович вважав свої рідних, насамперед батька, великими інтелектуалами. Едукованість Драгоманова взаправду здійснювалася ініціативою батька. Після навчання в Гадяцькому училищі він вступає в Полтавську гімназію.
Як згадував пізніше у своїх мемуарах Драгоманов: "Я цілком зобов'язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби…". Далі був київський університет, історико-філологічний факультет…
Відомий факт, що Олена Пчілка, мати Лесі Українки, була рідною сестрою Михайла Драгоманова. Видатна письменниця пишалася своїм братом. За її словами, ще юний Драгоманов перечитав всі книги, які тільки можна було дістати навколо, разом із рідкісними стародруками античних авторів.
В цілому, забігаючи наперед, ця родина стала великим кістяком української інтелігенції, маючи кровні та шлюбні зв'язки майже у всіх сферах мистецтва, культури та науки. Драгоманов пов'язаний з художником Іваном Трушем, вченим Михайлом Косачем, поетесою Лесею Українкою, письменницею Аріадною Труш.
Перші кроки в українському русі
Ще навчаючись в університеті, Драгоманов долучається до створення першої недільної україномовної школи в Києві. Серед інших молодих палких ораторів він виступає з промовою над труною Тараса Шевченка біля церкви Різдва Христового на Подолі, де відспівували Кобзаря. Далі разом з тисячами проукраїнських студентів Драгоманов відправляється на Чернечу гору в Канів.
У 1863 році Драгоманов долучається до "Старої громади". Напівтаємна українофільська організація мала у своєму складі десятки найкращих умів тодішньої нашої держави, що страждала під п'ятою окупанта. Паралельно з цим Драгоманов постійно удосконалює свою освіту, пише наукові праці, захищає дисертацію. Тепер він — викладач Київського університету.
Якою Україну бачив Драгоманов
Михайла Драгоманова бентежать думки про майбутнє українського народу. Його світогляд лавірує між засудженням москвофільства та водночас відсутності національних забобонів та дискримінації інших етносів.
Фактично його ідеї трансформуються в український європейський соціалізм. Водночас Драгоманов наполягає на повній незалежності України від москви та інших держав, спираючись тільки на власні сили.
Українцям лишається йти своєю дорогою і працювати, працювати й працювати для свого народу, сподіваючись тільки на свої сили, не звертаючи занадто великої уваги на сторонніх воронів — ні на тих, що каркають безглуздими циркулярами, ні на тих, які думають збити їх із природної і чітко обдуманої дороги вдаваними солов'їними піснями, — розмірковував Михайло Драгоманов.
Європейський досвід і формування поглядів
У 1870 році Драгоманов відправляється в наукове відрядження за кордон. За планом ці відвідини мали тривати два роки, натомість розтягнулися в понад 1000 днів. За цей час він відвідав майже всі чільні європейські столиці, а також окуповану Австро-Угорщиною українську Галичину.
Проєвропейські погляди Драгоманова все далі трансформувалися й кристалізувалися в його наукових працях. Саме там він вбачає глибокий зв'язок державницького поневолення України росією з релігією. Драгоманов зазначав, що російське православ'я має великий деструктивний вплив на наш народ. Поліглот Драгоманов знав п'ять європейських мов, що дозволяло йому легко формулювати свої думки іноземцям, а також навчатися їх ідей.
Демократичний дух Старої Європи окрилює Драгоманова. Він повертається додому з розумінням необхідності революційних змін, але без тероризму. "Чиста справа потребує чистих рук", — зазначав Михайло Петрович. У цьому контексті йому був чужий російський політичний тероризм, що розквітає тоді в імперії й призводить до вбивства Олександра Другого.
Соціалістичні ідеї Драгоманова мали глибокий вираз людського обличчя. Устрій держави в насамперед має бути влаштований відповідно до інтересів пересічної особистості, кожної окремої людини. Драгоманов засуджує ідеї Карла Маркса, що тоді активно пропагувалися серед представників навіть європейської інтелігенції.
Натомість навіть в Україні, навіть серед представників корінного народу ідеї Драгоманова часто не знаходили підтримки. Так, серед його ідеологічних опонентів був навіть Іван Франко. Натомість він визнавав гострий розум та сміливість думок Драгоманова.
Драгоманов для нас є чимось більшим, як заслуженим чоловіком. Ми в ньому шануємо друга, вчителя, провідника. Голос його для нас був голосом сумління, — напише згодом Каменяр.
Еміграція, переслідування та останні роки
Після зловісного Емського указу, що ставив за мету знищення всіх проукраїнських рухів, ба навіть друкованого слова, над Драгомановим нависла тінь в'язниці. Русофіл Михайло Юзефович пише донос. Михайло Петрович діє на упередження і завчасно виїжджає за кордон. Спершу він осідає в Швейцарії, Женеві, де акумулює сили однодумців — прихильників руху українського автономництва. Тут він створює друкарню, де друкує заборонені в Україні книги заборонених та гонимих урядом авторів.
Далі, за запрошенням уряду Болгарії, він осідає в Софії, яка й стане останнім прихистком видатному українському інтелектуалові. Він вільно володіє болгарською мовою, тож легко веде історичні лекції студентам. Російський уряд намагався через дипломатів перешкоджати науковій роботі Драгоманова та навіть пропонував його екстрадицію в імперію. На щастя, Болгарія не зрадила українця. Подейкують, що в одному з останніх своїх листів він напише ліричні слова про трагічне передчуття — померти, не побачивши українського неба, журливих верб над водою…
Про останні дні свого дорогого дядька Леся Українка констатує: "Пригнічений стан духу значною мірою збільшується від усвідомлення печального стану справ в Україні". За її словами, національний занепад, окупація України росією пришвидшив трагічний фінал Драгоманова.
Заповіт Драгоманова Україні
Так само як колись за труною Шевченка в Києві, за тілом Драгоманова йшли болгарські студенти. Михайло Петрович завоював їхню любов своєю людяністю, передовими ідеями та розумом. Йшов сильний дощ, але жоден не покинув траурної процесії, перш ніж тіло Драгоманова не побачило землі, на жаль, чужої для нього. Попри пропозиції болгарського уряду, Драгоманов так і не змінив громадянства, воліючи все ж повернутись в Україну. Марно…
Драгоманов залишив нам заповіт. Мороз біжить по шкірі від розуміння актуальності цих слів, більше ніж 140 років потому…
"Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу й Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався за других лишень того, що їх б'ють. Мало хіба кого б'ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається, і таким лишень звичайно й помагають".
