Іграшки зі штучним інтелектом: як вони впливають на мислення дітей і чим можуть бути небезпечними
Фото: 100 grn
Іграшки із вбудованим штучним інтелектом — один із найбільших модних трендів на ринку дитячих (і не тільки) товарів та цифрових новинок. Згідно з даними Market Research Future, ринок чат-ботів на базі ШІ оцінюється майже у 35 млрд доларів, і, за прогнозами, до 2035 року він досягне 270 млрд.
Докторка педагогічних наук і логопедка Ребекка Ролланд пояснює, у чому полягає небезпека іграшок зі штучним інтелектом для розвитку та психіки дітей.
Іграшки з ШІ в Україні
Сьогодні український ринок повниться цими милими плюшевими забавками з високотехнологічною "начинкою". На запит "іграшка зі штучним інтелектом" Google пропонує асортимент десятків інтернет-магазинів і ще більше — натхненних відеооглядів із демонстрацією можливостей розумних ляльок.
Особливу популярність сьогодні мають іграшки у вигляді пухнастиків округлої форми з великими LED-очима. Так-так, ця лялька не лише розмовляє, а й підкріплює свої репліки виразними поглядами. Дизайн милого монстрика віддалено нагадує іншого улюбленця сучасних дітей — лабубу. Ніби відомі на весь світ іграшкові бешкетники отримали слухняних двійників.
Подібні іграшки можна знайти в українських магазинах під різними назвами — Bobo, Yoyo, Nunu. Цікаво, що на відміну від популярних смартроботів Miko та м'яких Curio, ці потішні круглячки не мають офіційного виробника з відомим брендовим ім'ям. Однак невідоме походження не завадило Bobo та його аналогам завоювати перші позиції у пошуковій видачі.
Чому ці іграшки шкодять дітям
На думку логопедки Ребекки Ролланд, іграшкові чатботи монополізують слуховий та когнітивний простір дитини. Безперервне спілкування з ШІ не лишає місця для самоаналізу ("Що мені робити далі?"), логічних роздумів ("Спершу червоний кубик, потім синій…"), подолання розчарувань ("Все гаразд, я можу спробувати ще раз"). Іншими словами, розумна іграшка перешкоджає розвитку власних внутрішніх орієнтирів дитини.
Тиша й паузи між словами мають велику силу. Це простір для власних думок та інтерпретацій. Саме в цих ментальних "стрибках" ми стаємо впевненішими та компетентнішими, — вважає Ролланд.
Уяви собі малечу, яка вчиться зав'язувати шнурівки. Після невдалих спроб вона може звернутися до дорослих. Через власний внутрішній діалог і розмови дитина отримує знання й тренує емоційну стійкість. З часом вона починає відчувати, як працює її розум, і довіряти йому. Поради інших людей допомагають моделювати критичне мислення вищого порядку та навички вербалізації.
Що натомість може запропонувати ШІ? Лише швидкі та зручні рішення. Дитина не вчиться боротися з невизначеністю, розставляти пріоритети, планувати, розробляти стратегії. Вона також не отримує людського емоційного зв'язку, який спонукає продовжувати спроби — окрім, можливо, фальшивого "молодець!" від смартдевайса.
Дітям потрібно щось більше, ніж правильна відповідь
У статті Psychology Today Ребекка Ролланд наголошує на значущості "доінтернетного мислення". За словами експертки, це не ностальгія за стаціонарними телефонами, а життєво важливі людські здібності самостійного мислення, продуктивної невизначеності та тривалої зосередженості, які сьогодні руйнуються у світі постійного зовнішнього впливу. Іграшка зі штучним інтелектом "колонізує" когнітивний простір, де ці здібності мають розвиватися.
Експертка радить батькам протистояти спокусі наповнювати кожну мить дитячого життя контентом.
"Саме в тихі моменти ви можете почути, як ваша дитина починає розмовляти сама з собою — це звук її внутрішнього мовлення та індивідуальності, яка ще формується. Тож захистімо тишу, де народжуються захоплення, мрії та допитливість", — пише Ролланд.
Читай також: Шкарпетки з українськими мотивами та борщ у меню: історія першого магазину Dodo Socks у Японії
