Як спілкуватися з людьми, що мають бойовий досвід: онлайн-симулятор діалогу

Фото: Ігор Кузнєцов/"ТиКиїв"

В українських реаліях важливо коректно поводитися з людьми, які мають бойовий досвід. Навчити цього може онлайн-симулятор від "Дія.Освіта". Пояснюємо, як працює освітній проєкт від держави.

Симулятор являє собою інтерактивний відеоролик. Його мета — навчити правильно взаємодіяти з людьми, які мають бойовий досвід, та відпрацювати набуті знання на практиці. У ролі ведучої — експертка Координаційного центру з психічного здоров'я Кабінету Міністрів України Ольга Горбаньова. 

Приміром, ось перша змодельована ситуація. Виявляється, що твій знайомий служив у ЗСУ. Про що з ним можна поговорити?

Симулятор дає на вибір три варіанти:

1. поставити запитання "Як місцеві ставилися до вас?", "Чому ти взагалі туди пішов?", "А страшно було?";
2. поговорити на буденні теми, а в розмові навіть на травматичні теми використовувати вислови "Ти маєш на увазі, що..." або "Тобто?" і "Чи правильно я тебе розумію?";
3. пожаліти, запитати про фізичні травми та побажати якнайшвидшого закінчення війни.

Залежно від вибору, ведуча пояснює, чому твоя відповідь правильна або хибна, і дає настанови. Пропонуємо звірити твою відповідь із порадами в симуляторі:

1. неправильна відповідь. Краще бути активним слухачем, ніж ставити неприйнятні запитання. Не слід питати про досвід війни, якщо тобі про це не розповідають. Не перебивати, не тиснути, не давати оцінок. Не казати звичне: "Я тебе розумію". Не розумієш.
2. це правильна відповідь! Ми не можемо передбачити всі тригери конкретної особи. Якщо ти не знаєш, про що говорити — варто підтримувати тему, яку почав співрозмовник. Запитати, чи хоче людина взагалі зараз спілкуватися. Як і будь-яка людина, ветеран може не брати в розмові активної участі. Виявляти емпатію. Уникати порівнянь.
3. неправильна відповідь. Треба відгукуватися про досвід ветерана з повагою, не жаліти його. Якщо не знаєш, як відреагувати, можна сказати: "Я не знаю, що тобі відповісти, але я дякую, що ти зі мною цим ділишся".

Симулятор занурює користувача і в інші наближені до реальних ситуації. Наприклад:

• Твій партнер повернувся з фронту. Серед ночі ти прокидаєшся від того, що він сильно штовхнув тебе. Він теж прокинувся, але ще не усвідомлює, що перебуває вдома, і продовжує "воювати", як це було у сні. Як діяти далі?
• На роботі ти розмовляєш із колегою-ветераном. Він/вона починає жартувати на такі теми, як смерть, травми, війна. Ти відчуваєш розгублення. Як відреагувати?

Кабмін вважає онлайн-симулятор інноваційним форматом перевірки власних знань. Водночас уряд визнає, що програма не враховує геть усі варіанти, бо досвід кожної людини — унікальний. Хтось має проблеми зі сном після повернення, хтось — ні. Для когось прийнятний чорний гумор, а для когось — табу.

У серіалі 11 епізодів. Його ідея — дати нагоду зрозуміти почуття, які переживають люди після повернення додому, навчити правильно спілкуватися та вислуховувати тих, кому потрібно виговоритися. Герої серіалу — військовослужбовці. Вони діляться своїм досвідом комунікації з цивільними. 

Яка поведінка вирізняє людину з бойовим досвідом? Як йдеться в ініціативі Олени Зеленської "Без бар'єрів", це зокрема:

• cкутість і незручність у спілкуванні: людині з бойовим досвідом можуть бути притаманні замкнутість, бажання ізолюватися від інших. Такі люди можуть вважати, що тільки ті, хто пройшли через бойові дії, можуть їх зрозуміти. Ветеран також має загострене почуття справедливості;
• труднощі при ухваленні рішень: на війні люди мають чітко виконувати поставлені завдання, слухатися наказів командира — це умова виживання. Тому після повернення до цивільного життя у людей з бойовим досвідом можуть виникати труднощі з самостійним ухваленням рішень;
• труднощі з концентрацією та запам'ятовуванням: війна впливає на розумові здібності людини. Від обстрілів і бомбардувань може травмуватися мозок (так звана контузія). У бойових умовах військовослужбовець недосипає, недоїдає, не має нагоди відновитися. Під дією постійного стресу погіршується пам'ять, концентрація, здатність сприймати інформацію тощо. Для фізичного та психологічного відновлення людині потрібен час;
• зміни в роботі, бізнесі, професії: під час виконання військових завдань людина відчувала свою важливість. Цього може не бути в цивільному житті, у роді занять, який вона мала, особливо, якщо там уже напрацьована рутина. Стає важливим знайти своє нове місце в житті;
• бажання повернутися до військового життя: на фронті життєві цінності та пріоритети людини змінюються. Те, що було важливим до війни, вже не відгукується. Цивільне буття видається "чужим" та незрозумілим. Розраду ж людина бачить у поверненні до військової служби.

Як порозумітися? Формули "для всіх" немає, адже кожна людина потребує індивідуального підходу. Проте в комунікуванні з будь-якою особою, що має бойовий досвід, важливі щирість і толерантність. Запитання ставити можна — проте не тиснути та поважати почуття співрозмовника. І не менш важливо підтримувати прагнення ветерана й дарувати наснагу для розвитку в цивільному житті.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter