Столичний Гоґвортс: чим цікаве студмістечко Київського політехнічного інституту
Фото: Майя Двалішвілі
Про столичні кампуси у студентів часом лишаються не найкращі спогади. Втім, і серед них можна знайти архітектурні перлини. На території КПІ є квартал житлових будинків, який за атмосферою не поступається гуртожиткам Гоґвортсу!
Наприкінці XIX століття, в період будівельного буму, Київ потребував якомога більше досвідчених робітників у буряково-цукровій та інших царинах, переважно розміщених саме на Київщині. За підтримки міністра фінансів тодішньої імперії Сергія Вітте в місті побудували заклад, який би випускав потрібних спеціалістів.
Нині цей виш відомий як Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Зводили його зокрема й коштом цукрових магнатів. Сучасні студенти (та й пересічні кияни) часто порівнюють архітектуру закладу з Гоґвортською школою чарів і чаклунства.
Невдовзі постала ідея збудувати на території закладу житлові будинки для професури, щоб максимально скоротити час їхнього добирання від роботи до дому. Таких будинків тут декілька: частина розташована якраз біля парку та навчальних корпусів. Але є й цілий окремий квартал, не дуже помітний перехожим. Він ніби сховався серед дерев, розташований дещо поодаль від навчальних корпусів.
З трьох боків цей житловий квартал огороджений залізним парканом, тому видається закритою територією. По ній майже ніхто й не гуляє, хіба місцеві жителі та поодинокі таксі, які намагаються відшукати головну будівлю університету.
До речі, вкупі з усіма приміщеннями виш охоплює Берестейський проспект, 37. А власне житловий квартал розташований за номерами 37В, 37Г і 37Д.
Та є один шлях, відкритий для всіх. Якщо йти вгору від метро "Політехнічний інститут", обійшовши будівлю підземки зліва, й піднятися доріжкою, що починається за будівлею, можна впертися в чудернацький дитячий майданчик.
Більшість пішоходів оминає його праворуч і йде до головного корпусу університету чи парку. Але якщо піти ліворуч, можна опинитися в охайному житловому кварталі з трьох будинків, наче з інстаграму в естетиці oldmoney.
З боку навчальної частини квартал обнесений кам’яною стіною, неначе замок за ровом, та захищений воротами з кодовим замком. Тому складається враження, що ці будинки — приватна територія, і входити сюди заборонено. Зерно правди в цьому є: місцеві рідко бачать тут перехожих, тому дивуються появі незнайомців.
На початку вулиці праворуч височіє блідо-рожевий будинок із червоним дахом за номером 37А. Він може здатися частиною житлового кварталу. Направду ж це колишня амбулаторна та їдальня інституту, яка вміщала 198 людей. Харчуватися тут можна було тільки за студентським квитком. У цокольному приміщенні колись були квартира, два погреби, котельня і підйомник.
Зараз це 35-й корпус університету — тут розташований інститут прикладного системного аналізу.
Уся територія кварталу пристосована до життя: тут навіть є власні бомбосховища, імпровізований баскетбольний майданчик та спеціальні "холодильники". На момент побудови холодильників ще не було, тому на території звели льодовні, в яких зберігалися продукти. Вони існують понині, але вже виконують інші функції — імовірно, додаткових комор.
Три споруди у стилі модерн звели в 1910-х роках за проєктом штатного архітектора інституту Всеволода Обремського. Взимку вони скидаються на Гоґвортську школу чарів і чаклунства, влітку їх надійно приховують дерева, а восени їхня жовта цегла зливається із золотистим листям.
Територія кожного будинку має власні доглянуті палісадники: тут завжди чисто, трава підстрижена, квіти й городи буяють різнобарв’ям.
Симетричні триповерхові будинки містять по дві квартири на поверх. Серед них — дво-, три-, чотири-, ба навіть восьмикімнатні апартаменти! Будували їх коштом безвідсоткової позики як кооперативи — згодом платіж утримували з платні мешканців-професорів. Мають квартири газові колонки, а також балкони (подекуди аж три). Праворуч на перших поверхах двох будинків видніються тераси.
Іноді тутешні квартири здають та виставляють на продаж. Додатково в об'явах завжди вказують, що сусіди інтелігентні — з професури КПІ. Щодо цін — ми знайшли оголошення про оренду двокімнатної квартири в будинку 37В за 45 тисяч гривень.
За понад сто років тут мешкало безліч видатних особистостей. Зокрема один із засновників КПІ — Олександр Кобелєв.
У кінці кварталу, на будинку 37Д, можна побачити пам’ятні таблички. Згідно з ними, тут проживала родина Патонів, народився сам Борис Євгенович. А ще споруда стала домівкою видатного математика Михайла Кравчука.
А як тобі київський Гоґвортс?
