Сексуальний фетишизм: де межа між нормою та розладом — пояснює сексологиня

Сексологиня Марина Гавенко. Колаж "ТиКиїв"

16 січня у світі відзначають Міжнародний день фетиша. Мета цього свята — нагадати суспільству про свободу самовираження та зменшити стигматизацію різноманітних сексуальних уподобань. 

Сексологиня Марина Гавенко розповіла "ТиКиїв" про те, як виникає фетишизм, коли він з норми перетворюється на відхилення, і як обговорювати сексуальні бажання з партнером, щоб вам обом було комфортно.

Як формується сексуальний фетишизм

Книга "Сексологія і сексопатологія" пояснює фетишизм як сексуальний символізм. Це зведення в культ певного предмета, який символізує сексуального партнера, і статевий потяг до нього. Фетишами можуть стати одяг, предмети, частини тіла — і вони не обов'язково мають належати конкретній людині.

Серед причин і джерел фетишизму:

• Асоціативне навчання. Сексуальне збудження може "прилипати" до нейтральних ознак (матеріал, форма, контекст), якщо вони повторно поєднуються зі збудженням і винагородою. Це базові механізми навчання, підтверджені як експериментально — класичні досліди з кондиціюванням (ті самі експерименти із "собакою Павлова" — прим.), так і дослідженнями про роль дофамінергічної системи у наданні "цінності" стимулам.

• Періоди підвищеної чутливості та новизна. Підлітковий період відзначається вищою нейропластичністю та чутливістю до новизни та емоцій. Саме в цей час інтенсивні враження й повтори найлегше фіксуються у стабільні вподобання. Ці процеси співзвучні із сексуальним кондиціюванням та загальними механізмами навчання.
• Когнітивні схеми та емоційна регуляція. Для деяких людей фетиш знижує тривожність або дає відчуття контролю й передбачуваності. Якщо така стратегія приносить полегшення, вона підкріплюється і повторюється. Це підтверджують і клінічні дослідження людської сексуальності та ролі навчання й підкріплення.
• Соціально-культурні підкріплення. Доступність контенту та онлайн-спільноти однодумців "легалізують" сексуальні інтереси та сприяють їхній реалізації, хоча не є "первинною причиною" нетипових уподобань. Дані опитувань показують, що незвичні сексуальні інтереси зустрічаються значно частіше, ніж заведено вважати.

Коли це відбувається

Як показує статистика, сучасні діти можуть уперше побачити порно у віці 5-10 років. Це здебільшого відбувається через брак сексуальної освіти. Діти шукають в інтернеті інформацію, яку їм не дають батьки, та часто натрапляють не на наукові джерела, а на порноконтент. 

У дитини це може викликати яскравий сплеск емоцій — від сорому й огиди до зацікавлення та навіть збудження. Таким чином у цей період зароджуються перші сексуальні вподобання.

Фетишизм здебільшого притаманний чоловікам. У віці 10-12 років у хлопчиків вже починають з'являтися сексуальні фантазії. А в часи інтернету легкий доступ до інформації ще більше підсилює бажання. 

Наприклад, є чоловік із яскраво вираженим фут-фетишизмом. Його дуже приваблюють жіночі ноги, особливо в панчохах чи на підборах. Він розповідає, що все почалося у підлітковому віці. Спершу було нерозуміння, потім думки на кшталт "зі мною щось не так". Підліткам часто здається, що їхні інтимні бажання — ненормальні. Саме тому важливо впроваджувати сексуальну освіту, щоб запобігти перверсіям у майбутньому.

Чи впливають травми на формування фетишів?

Травма може бути одним із непрямих чинників, що підсилює фетишизм, але вона не є обов'язковою чи самодостатньою умовою. Багато фетишистів не мають травматичних подій, і навпаки — у більшості людей із травмою не розвиваються фетиш-інтереси.

Що каже наука:

• Дослідження частіше вказують на те, що травми формують певні асоціації, а не стають прямою причиною фетишизму. Травматичні події можуть породжувати тривогу й сором, проблеми з регуляцією імпульсів чи гіперсексуальність. У цих станах людина може надмірно фіксуватися на специфічних стимулах за схемою "напруга → розрядка → полегшення".
   
• Є рідкісні нейроневрологічні кейси (наприклад, після інсульту) зі змінами сексуальних інтересів. Вони ілюструють, що біологічні фактори мозку теж можуть впливати на сексуальні вподобання, але це поодинокі випадки, а не загальне правило.

Якщо фетиш не завдає шкоди, відбувається за взаємною згодою і не викликає клінічно значущого дистресу — це варіант норми, що не потребує лікування. Оцінка спеціаліста доречна, коли є виражені сором та/або тривога, нав'язливі думки, погіршення повсякденного функціонування або небезпека для себе й партнера. Це відповідає сучасним критеріям DSM-5-TR/ICD-11. 

Де проходить межа між нормою та відхиленням у фетишизмі?

Міжнародні класифікації чітко розрізняють парафілію (інтерес) і парафілічний розлад. Тобто сам факт фетиша не дорівнює відхиленню.

Чим здоровий інтерес відрізняється від розладу:

• Норма (варіант сексуальності): інтерес є добровільним, взаємно погодженим, не завдає шкоди, не спричиняє клінічно значущого дистресу та не заважає повсякденному життю. Партнери мають реальну можливість згоди/відмови.
   
• Розлад (DSM-5-TR, ICD-11): діагностують не за змістом уподобання, а за наявності вираженого страждання, істотного порушення соціального/професійного функціонування або ризиків для інших (відсутність згоди, примус, експлуатація, небезпечні практики).

Тобто межа між нормою та розладом визначається за критеріями згоди, безпеки та наслідків, а не за "незвичністю" інтересу.

Чи може фетишизм вказувати на психічні розлади?

Сам по собі — ні. Більшість фетиш-інтересів не асоціюються з психопатологією і не потребують лікування, якщо людина діє за згодою партнера, враховує його безпеку та живе повноцінно.

Але до спеціаліста варто звернутися, якщо:

• є стійкий дистрес, сором, нав'язливість, що заважають повсякденню;
• присутні коморбідні симптоми — депресія, тривога, обсесивно-компульсивні прояви, проблеми контролю імпульсів;
• поведінка включає ризик для себе/інших або порушення закону/відсутність згоди — у такому разі потрібна негайна фахова допомога.

Як обговорювати фетишизм у парі, якщо один партнер має фетиші, а інший — ні?

Застосовуй емпірично обґрунтовані принципи комунікації та кордонів:

• Безпека та згода. Домовтеся, що обговорення відбувається без тиску. Будь-яке "ні" поважається без пояснень, а експерименти відбуваються лише у межах, комфортних вам обом.
• "Я-повідомлення" й конкретика. Замість оцінок використовуй повідомлення: "Я відчуваю…", "Мені потрібно…", "Мене хвилює…". Описуй бажане в нейтральних термінах без деталей, які можуть бути тригерними для партнера.
   
• Поступовість і спільний контроль. Якщо партнер готовий дослідити тему, починай із розмови про межі, тригери, умови — час і частота експериментів, контекст тощо. Варто також обговорити право на зупинки, узгодити список "так, можливо, ніколи".
• Баланс інтимності. Якщо фетиш важливий лише для одного партнера, варто додати інші форми контакту, прийнятні для обох — емоційну, тілесну та небінарну близькість, спільні ритуали турботи тощо. Це допоможе уникнути зведення інтимності до однієї практики.

Порушення сексуального зв'язку в парі може відбуватися, коли фетишизм переходить у розлад. У такому разі людина не може відчути збудження чи досягнути оргазму без фетиша, що унеможливлює статевий акт.

Цей матеріал має інформативний характер і не замінює консультацію лікаря чи психотерапевта. Будь-яка практика можлива лише за взаємною згодою повнолітніх осіб і з дотриманням безпеки.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter