У чому різниця між стресом, тривогою та тривожністю — пояснює психологиня

За даними WHO 2024 Emergency Appeal: Ukraine, у 2024 році 52,7% українців мали ознаки психологічного дистресу, який здебільшого проявлявся у тривожних розладах. Війна та життєві проблеми негативно впливають на ментальне здоров'я цілого суспільства, однак далеко не кожна людина може точно визначити, що відбувається з її психікою.
Психологиня Марина Макаревич розповідає, як відрізнити стрес від тривоги й тривожності та пояснює, чи завжди ці стани є безкорисними.

Стрес і стресостійкість
Швидке та мінливе сучасне життя щодня дарує виклики. Ми стикаємося із зовнішніми подразниками, переживаємо багато змін, криз, часто відчуваємо невизначеність, внутрішні та зовнішні конфлікти. Але навіть позитивні зміни можуть викликати стрес.
Стрес — це реакція організму на несподівані зовнішні виклики, які потребують гнучкості мозку та адаптації. Він супроводжує нас усе життя.
Стрес може бути корисним та позитивним, коли він мотивує, спонукає до розвитку, дій, важливих змін у житті. Якщо нервова система витримує стресове напруження, мозок адаптується та розвиває стресостійкість.

Стресостійкість — це здатність людини зберігати психічне й фізичне здоров'я під впливом стресових факторів, швидко адаптуватися до змін та приймати рішення в умовах напруження. Це один із найважливіших факторів якісного та повноцінного життя.
Під час стресової ситуації, коли організм ще не адаптувався, ми відчуваємо тривогу. Це негативно забарвлена емоція, внутрішня реакція на стрес, яка виникає через сприйняття реальних або уявних подій. Вона може призводити до напруження та страху.

Чому виникає тривога
З погляду еволюції, ми отримали навичку тривожитися від наших пращурів, в основі якої лежить інстинкт самозбереження. Проявляється він у вигляді захисних реакцій організму. Мозок дає команди "бий", "біжи" або "завмри", які вмикаються у відповідь на реальну або уявну загрозу. Він аналізує зовнішні фактори, стан тіла та може бачити небезпеку у будь-якому виході із зони комфорту.
Важливо розуміти, що тривога — це не твій особистий недолік, а вироблений еволюцією захисний механізм.
Задача тривожного мозку — виживання, тому він більше фокусує увагу на негативних речах. Тривога мобілізує ресурси організму для запобігання потенційній загрозі. Іноді ці реакції можуть бути надмірними та недоречними.

Як тривога переростає у тривожність
Мозок не полюбляє зміни, адже для нього вони є потенційною загрозою та втратою енергії. Тому він намагається уникати ризику. Як небезпеку мозок може сприймати майбутнє побачення, зміну місця роботи або проживання, виступ перед колегами або будь-які відхилення від звичного способу життя.
Така тривога є непродуктивною, вона не приносить користі та призводить до постійного надмірного хвилювання, тобто до тривожності, яка стає способом мислення.
Тривожність — це стан особистості, який проявляється у надмірному хвилюванні. У хронічній формі вона може мати такі фізіологічні прояви, як прискорене серцебиття, ускладнене дихання, запаморочення, підвищення тиску, напруження.
Це все сприяє розвитку тривожних розладів, депресії, фобій та може викликати панічні атаки.

Як відрізнити продуктивну тривогу від непродуктивної
Непродуктивна — завжди родом із майбутнього та відповідає на питання: "А що як..?". Згадай свої відчуття, коли вчитель рухав пальцем по списку в журналі. У класі лунала тиша, а в голові з'являлася думка: "А що як викличуть до дошки саме мене?".
У разі непродуктивної тривоги повертай себе у теперішнє. Став собі питання:
- "Де я зараз? Біля дошки? Ні. За партою? Так".
Відстежуй власні думки:
- "Про що я подумав?", "Які образи малює моя уява?", "Чи відповідають вони реальності?".
Тривога — це звичка мислення. Якщо вона стала хронічною, і ти вже відчуваєш фізіологічні реакції тіла, звернися до психолога. Спеціаліст допоможе розібратись, чому твій мозок інтерпретує звичні речі як загрозливі, розбере нав'язливі та дезадаптивні думки, які передують твоєму стану, та навчить нової адаптивної стратегії поведінки й мислення.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — це науково обґрунтований психотерапевтичний підхід, який допомагає змінювати негативні патерни мислення, поведінки та тілесні реакції. Цей метод формує нові шаблони реагування на стресові ситуації.

Уяви, що ти у лісі й твоє багаття згасає. Ти починаєш ворушити його та підкидати дрова, розпалюючи вогонь. Так само і з твоєю тривогою: ти сам підкидаєш дрова, замість того, щоб дати йому згаснути.
Пам'ятай: будь-яка ситуація сама по собі нейтральна, вона не може викликати стрес та змушувати тебе відчувати тривогу. Стрес виникає у відповідь на твоє ставлення до ситуації. Часто ми тікаємо від тигра, коли за нами женеться заєць.
Читай також: Біль під час сексу: як тривога, депресія та "подружній обов'язок" викликають диспареунію, — пояснює сексологиня