Мене не беруть на роботу, бо мені 40 років: про працевлаштування зрілих фахівців в Україні
Фото: Mad Men
Ця стаття мала б називатися "Мене не беруть на роботу, бо мені 60", але коли авторка робила імпровізоване опитування в соцмережах, виявилося, що "вік неприйняття" для деяких роботодавців значно молодший.
І, що найдивніше, не завжди логічно обґрунтований.
Якщо ви пам'ятаєте, один з фільмів про Джеймса Бонда, "007: Координати "Скайфолл" (англ. Skyfall), не просто побив рекорд касових зборів серед всіх фільмів про Джеймса Бонда, заробивши більш як 1 млрд доларів. Він ознаменувався поверненням Бонда, дуже важким. І в процесі тестування на можливість повторного знімання майбутній шеф каже Бонду: "Не треба мати багато розуму, аби розуміти — це гра для молодих". І далі натякає, що пора звільнити місце для молоді.
Але ж наші роботодавці не суперагентів наймають. І в багатьох компаній немає конкуренції за вакансію аж такої, щоб по пів року обирати найкращого в усіх сенсах. І економічної можливості тримати робоче місце порожнім, поки шукають найбільш підхожого — теж.
Ще до війни, у 2021 році, відомий сайт з працевлаштування провів опитування щодо ейджизму — дискримінації за віком:
І навіть у коментарях до статті люди пишуть, що потерпають від того, що їх оцінюють за віком, а не за досвідом:
Отже, минуло два роки. Ситуація на ринку праці не стала для роботодавців кращою — навпаки. При тому, що кількість вакансій сягає майже довоєнних значень, ринок кандидатів з 17 мільйонів "просів" на 3-5 мільйонів. Себто кандидатів суттєво поменшало.
Чи вплинуло це на світогляд деяких роботодавців, чи довело, що ейджизм зараз несумісний зі здоровим глуздом? Шкода, але ні. Ось що написали у коментарях до мого посту про Мадонну, яка в 65 років встановила рекорд, продавши 400 млн дисків і ставши взагалі найбільш продаваною співачкою:
Подругу брали в комунальну контору з мізерною зарплатою. Сказали: "Ну ви ж розумієте, що ми беремо вас по знайомству. Інакше ви б не пройшли. У 38 років ви застара".
І навіть в бізнесі є такі:
Я можу й тут написати, не сильно ця інформація й конфіденціальна. Десь роки 3 тому мені зателефонували. Ми швиденько пройшлись по моєму досвіду, скілам, моїм побажанням щодо зарплати, і мені запропонували прийти на співбесіду. В самому кінці було запитання про вік (бо знайшли мене через LinkedIn). І тут — упс! По фотці ж не видно, що вам 40+. Дуже вибачаємось, але наш директор хоче бачити на цій посаді людину до 35. У нас в компанії всього одна жінка працює, якій 43, і то — тому що вона гарно виглядає і енерджайзер. Директору за 40.
Але в нас є з кого брати приклад, коли ми кажемо про доцільність та ефективну співпрацю зі зрілими фахівцями. Я не кажу вже про практику співпраці зрілих селебрітіз, наприклад, з модними домами, як недавня колаборація 88-річної акторки Меггі Сміт та LOEWE. У світі серйозно сприйняли переглянуту у 2015 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я вікову класифікацію — молодою вважається людина до 44 років. До 60 років триває середній вік, до 75 років — похилий, і тільки потім настає старість.
Воно є логічним, бо вже декілька десятиліть США, Японія та деякі європейські країни плекають "срібну економіку" — комплекс мір з залучення до ринку праці фахівців не просто 45+, але 65+ і навіть 75+. Серед переваг — фахівець пенсійного віку з утриманця стає активним учасником ринку праці. Замість витрат на його пенсію держава, навпаки, отримує прибуток у вигляді сплачених ним податків. А ще такі люди активно купують потрібні їм для комфорту речі, мандрують — коротше, роблять економіці лише на краще. Тому мої дописувачки, що мають міжнародний досвід, наводять численні приклади:
Я зараз в Німеччині у великій міжнародній юрфірмі, у нас є кілька людей на вигляд біля 65-70 — в ПР, відділі івентів, головна офіс-менеджерка. Але люди в такому віці абсолютно легко працюють з графікою, роблять пресрелізи англійською, танцюють на корпоративах… Ще не забуду, як на ресепшен іншої юрфірми побачила даму 60+ в шкіряних лосинах і наколках, це було враження.
… ніколи не забуду, як кілька років тому супроводжували з візовими питаннями менеджера-програміста з США, яка кілька місяців мала наглядати за групою програмістів в Харкові на проєкті. Я була трохи шокована побачити її, коли вона прилетіла в Бориспіль, і побачити її вік в паспорті — 70+ тоді було. У нас взагалі не знайдеш програмістів цього віку. Ще б які б попхались за кордон покомандувати харківськими айтішниками.
Тобто, якщо подивитися логічно на ринок праці фахівців віком 45+ — ми маємо велику кількість потенційних кандидатів, яких не беруть на роботу не через профнепридатність (до неї справа не доходить), а через "некошерну" дату народження.
Тоді, можливо, роботодавцям, які потерпають від нестачі кадрів, варто подивитися на нашу демографічну піраміду:
... і зрозуміти, що альтернативних варіантів у нас просто немає.
Авторка: Тетяна Пашкіна
