"NEOсвітній Арсенал. Різні разом” очима дитини: особливий експеримент
Фрагмент постера фестивалю "NEOсвітній Арсенал". Фото надала пресслужба
Минулими вихідними, 22-24 вересня, у Мистецькому арсеналі відбувся щорічний фестиваль для дітей та підлітків "NEOсвітній Арсенал". Цьогорічний захід пройшов під гаслом "Різні разом" та мав на меті через інклюзивний підхід познайомити відвідувачів з "різністю" людей, що нас оточують.
Упродовж трьох днів у стінах Мистецького арсеналу діяв єдиний великий простір творчості, освіти та розвитку, де будь-яка дитина, не зважаючи на власні особливі потреби, могла провести час з користю — проявити свою творчість, пограти на музичних інструментах, взяти участь у майстер-класах, подивитися мультфільми чи просто побути у тиші.
На наш погляд, найкраще висвітлити "NEOсвітній Арсенал" вдасться лише дитині, яка особисто випробувала всі активності. Тому, ми пішли на експеримент та розпитали п'ятирічного Гліба, який прийшов на захід з мамою, про його враження від фестивалю.
Гліб, як звичайний 5-річний хлопчик, завжди із задоволенням біжить на ігровий майданчик. Його зона інтересів — це гірки, іграшки, головоломки та інші розваги на локації. Тому й на Арсенал він йшов, щоб весело провести час. На прикладі Гліба ми хотіли показати читачу, що насправді для дітей не важливі відмінності, які в дорослому світі називають "ментальними розладами". Для них діти — це просто діти.
Гліб розповідає:
Мама сказала, ми підемо у великий простір для дітей, де можна малювати на стінах, проводити досліди, ніби у хімічній лабораторії, відгадувати предмети на дотик, дивитися мультики на великому екрані, а ще бігати досхочу! Там просторо та світло!
Мама сказала, той простір, ніби наш великий світ, де всі люди різні: вони можуть мати шкіру різного кольору, пересуватися на кріслі колісному, бути незрячими чи мати певні відмінності у зовнішності. А можуть точнісінько, як і я, любити бігати на майданчику, будувати LEGO та їздити на велосипеді, але, наприклад, триматися подалі від галасливих місць та завжди носити з собою улюблену іграшку, яка допомагає заспокоїтися. І все це нормально!
Я не дуже зрозумів, але сподіваюсь у всьому розібратися. Тому обіцяю бути чемним та задумувати тільки добрі витівки. До речі, я Гліб і мені 5 років. Гайда за мною!
Емоції
Такого вееееелиииииикоооогооооо простору я не бачив у жодній іншій дитячій кімнаті! Нумо бігати та стрибати!
Вау! Кольорові гірки! Які приємні на дотик… А під ними ще й тунелі! Усе, тут я надовго. Мама просить назвати фігури, які я бачу навколо. Легко — це коло, трикутник, ромб і навіть... 1,2,3,4,5,6… шестикутник!
А потім мама покликала мене і ми пішли далі.
Виклики
У великій коробці з отворами були заховані різні предмети. Моїм завданням було їх відгадати. Горішок, молюск…. Ой, я забув як правильно… Мушля?! А це шкарлупка з кокосу! Це було непросто вгадати! Але я пригадав, це з мультика про Дієго.
А потім я побачив літери. М-м-м-м... Це мабуть не так цікаво. Але ні — вони пухнасті, блискучі: одні, як луска, інші, як асфальт на дотик. От би в садочку в мене була така ж абетка! Я б її швидко всю вивчив!
Експерименти
Потім був великий куточок для експериментів. І, здається, я вже з мамою його відвідував, але в іншому місці. Це Музей Науки! Точно! Я пам’ятаю його добре, бо там дізнався про магнітне поле, яке притягує метал. Тут можна дізнатися з чого складається організм людини, чому предмети завжди падають долу, потрапити всередину гігантської мушлі, побачити на моніторі як виглядає власний голос та багато іншого. І все можна чіпати руками!
У Музеї темряви я спробував із заплющеними очима пройти лабіринт. Для цього мені дали тростину, якою навпомацки можна було відчути предмети на своєму шляху. Це було важко. Але так живуть незрячі люди. І коли я буду бачити таку людину, я завжди намагатимуся їй допомогти!
Усі звуки люди теж чують і сприймають по-різному. Мені подобається, коли мама лагідно співає мені колискову. Не люблю, коли діти галасують у садочку, але при цьому можу займатися своїми справами. Але є діти, у яких гучна розмова чи надто яскраві промінчики світла можуть викликати стрес. Так каже мама. Уявляю, як їм погано, коли звучить повітряна тривога.
Таким дітям допомагає LEVCHYK SPECTRUM HUB та проводить для них спеціальні безплатні заняття.
На фото — діти, які відвідують Левчик. Вони справді дуже різні, як і казала мама. Різного віку, з різними зачісками. А ще, по-різному дивляться з розміщених тут портретів. Але я думаю, їм теж сподобалися б ті кольорові гірки! Обіцяю, галасувати не буду!
Враження
А потім ми пішли туди, де грала гарна мелодія! Там було багато інструментів, на яких можна було пограти. І кожен звучав по-різному. Мені подобається гарна музика, у мене вдома є дитяча гітара та синтезатор. І я люблю вигадувати нові мелодії. Це допомагає мені, коли я засмучений. Коли мама нагримає, наприклад. Або, коли зламалась улюблена іграшка.
Найбільше мені сподобалася тут сопілка та ще один інструмент, який тріщить так, що, мабуть, усіх шпаків з черешні зможе прогнати!
Мама каже, що музика здатна лікувати! Певно, так воно і є. Бо та пані розповідала мамі про спеціальні заняття, які допомагають дітям заспокоюватися.
А це місце я відразу помітив! Кулька котилася довгим та закрученим тунелем. Тобто її запускали діти, і не кожному це вдавалося. Я, звісно, теж захотів спробувати свої сили. Але якийсь хлопчик постійно забирав усі кульки. Я міг би з ним посваритись, адже він тут не один. Але раптом згадав, що казала мама: "Це особливий простір, і діти тут бачать світ по-різному". Хм… Чи може він все ж таки не хоче ділитися?
Раптом я відчув мамину долоню в себе на плечі: "Глібчику, ти все правильно робиш, що не сперечаєшся з хлопчиком. Ти можеш просто взяти кульку, яка вже докотилася до кінця тунелю." Я погодився. А раптом в нього (хлопчика) такі правила гри? Як цікаво!
Надвечір Гліб стомився досліджувати Арсенал. Але просив маму ще повернутися на ті кольорові гірки. У пам’яті в нього залишились яскраві кольори, фокуси зі свічкою, експерименти з предметами та звуками. А також трохи фарби на одязі після малювання у художній майстерні.
NEOсвітній Арсенал виконав свою місію — він показав Глібу та сотням чи навіть тисячам інших українських дітей, що за допомогою мистецтва та творчої уяви можна об’єднати зовсім різних дітей, навіть попри їхні особливі потреби.
В Україні з’являється все більше представників бізнесу та неурядових організацій, які сприяють розвитку інклюзивного середовища, аби люди з ментальними розладами могли на рівні з іншими брати участь у соціальному житті.
Так, центр корекційної допомоги LEVCHYK SPECTRUM HUB, який був серед учасників "NEOсвітнього Арсеналу", не лише допомагає родинам ВПО, які виховують дітей у спектрі аутизму, а й активно просуває ідею створення аутизм-френдлі суспільства в Україні та світі. Центр функціонує за підтримки мецената Вадима Столара та небайдужих донорів.
Познайомитися з діяльністю LEVCHYK SPECTRUM HUB та задонатити на безоплатні корекційні заняття для дітей у спектрі аутизму, які разом з родинами були вимушені евакуюватися із зони бойових дій, можна на сайті хабу.
Створюймо разом інклюзивне середовище в Україні, де різні можуть бути разом!
