Артистка всесвітньо відомого Cirque du Soleil і шоу "Потяг у дива" Галина Запорожець — про те, як потрапила в міжнародний цирк та про відповідальність перед глядачем

Stage Show показує видовище "Потяг у дива" щовихідних (включно до 17 травня) у Національному цирку. Серед артисток шоу є людина, яка виступає в одному з найпрестижніших циркових проєктів у світі — Cirque du Soleil. Галина Запорожець розповіла, як українська дисципліна стає перевагою на міжнародній арені, чим здивувало шоу "Потяг у дива" і які ритуали має.

Ти провела п'ять років в одеській цирковій студії, репетирувала жанри каучук та еквілібр. Що допомогло зрозуміти, що це не твій шлях?

Я зрозуміла, що те, чим займаюся, не розкриває мого потенціалу. Не відчувала себе достатньо сильною в цій сфері, а якщо вже щось робити — то робити це добре. Тому вирішила спробувати себе в іншому напрямі. Зупинитися, коли ти вже вклав роки, складно, але саме це рішення мене привело до великих можливостей. 

Cirque du Soleil — це мрія для більшості циркових артистів. Як відбувався відбір і скільки ти вже працюєш?

Мене відібрали онлайн, на основі мого профілю. У Cirque du Soleil є дуже зручний сайт, де можна розмістити свою інформацію. Чим частіше оновлюєш профіль і завантажуєш відео — тим краще. Там я працюю вже другий рік, зокрема в шоу Corteo (одне з найдовших шоу Cirque du Soleil, яке достроково завершило роботу в 2025 році — прим.). 

Мій перший виступ у "Дю Солей" запам'ятався назавжди, адже ми працювали в Royal Albert Hall — одному з найдавніших і найвідоміших концертних майданчиків світу. Для мене було великою честю мати свою прем'єру саме там. 

Як проходить день артиста у "Цирку дю Солей", коли є вистави? 

Мій улюблений день — це неділя. Зазвичай тоді проходять два шоу: і ранкове, і вечірнє. Але для нас його намагаються зробити особливим. Готують смачний сніданок із вибором страв, і ти можеш запросити на нього друга або членів сім'ї, якщо хтось приїжджає в гості. Ще у мене є традиція: тренування табата з моїм тренером щонеділі зранку. 

А перед шоу у нас є свій ритуал за лаштунками — ми заряджаємо одне одного енергією, даємо "кулачки" й бажаємо гарного виступу. Це відбувається не лише між артистами, а й разом із менеджерами, технічним персоналом та костюмерами.

Галина Запорожець про роботу у Cirque du Soleil і шоу "Потяг у дива". Фото: пресслужба Stage Show

Галина Запорожець про роботу у Cirque du Soleil і шоу "Потяг у дива". Фото: пресслужба Stage Show

 Яку роль ти виконуєш в шоу "Потяг у дива"? 

"Потяг у дива" — це масштабне сучасне циркове шоу, яке щиро мене здивувало. Воно вражає своїм масштабом — така кількість змін реквізиту, захопливі повітряні номери й неймовірна енергетика на сцені. Я виконую роль Ворона — антагоністки, яка допомагає викрадати мрії дівчат. Мій реквізит — повітряний пілон — технічно складний і водночас дуже виразний номер: образ хижого птаха особливо розкривається саме у висоті, у різких і точних рухах. 

Наскільки українська циркова школа відчувається як перевага, коли працюєш поряд з артистами з усього світу?

Українська школа є великою перевага. Вона вчить робити свою справу попри все, тому що ти насамперед — професіонал. Вона формує дисципліну та відповідальність: навіть якщо ти виконуєш сольний номер, ти все одно частина команди. Для мене велика честь — бути частиною світового мистецтва та демонструвати талант, силу й культуру своєї країни на міжнародній сцені. Пишаюсь тим, що представляю Україну в одному з найкращих шоу Cirque du Soleil. Для мене велика честь бути частиною світового мистецтва та демонструвати талант, силу й культуру своєї країни на міжнародній сцені.

Ти дізналася про повномасштабне вторгнення на кораблі, посеред океану. Як це — бути так далеко від дому саме в той момент?

Це подія, яку неможливо стерти з пам'яті: відчуваєш абсолютне безсилля, бо нічого не можеш змінити й навіть не маєш змоги повернутися додому. У такі моменти особливо гостро усвідомлюєш цінність близьких, рідних стін і миру. Водночас виникає ще сильніше бажання підтримувати свою країну, триматися й робити все можливе на своєму місці. І попри все це — залишатися професіоналом: зберігати витримку, не піддаватися на провокації з боку росіян, з якими іноді доводиться працювати, і гідно представляти себе та свою країну. Найбільше прагну одного — довгоочікуваної перемоги. Мрію повертатись додому так само вільно, як інші, а не добиратися обхідними маршрутами через інші країни.