Чи готові українці до ЄС: бельгійський депутат Олів'є Віллокс — про враження від Києва та Одеси, євроінтеграцію та освіту

Колаж: "ТиКиїв"

Україна дедалі ближче до Євросоюзу — політично, економічно та культурно. Але справжня євроінтеграція починається не лише з рішень у Брюсселі чи реформ у Києві. А з людей — їхньої освіти, можливостей і здатності адаптуватися до нової європейської реальності. Саме на цьому будується ініціатива Get Ready for Europe, створена депутатом Брюссельського парламенту Олів'є Віллоксом та українкою Аліною Коханко у 2025 році.

Get Ready for Europe — освітній проєкт, покликаний допомогти українцям краще зрозуміти процес євроінтеграції, а також підготувати їх до роботи й життя за європейськими стандартами. Він об'єднує провідні українські університети у мережу сертифікованих курсів, міжуніверситетських програм та міжнародних стажувань.

Олів'є, що вас найбільше здивувало під час візиту до Києва, Одеси та інших українських міст? 

Мене вразили дві речі: нормальність у ненормальних умовах і глибина громадянської енергії.

Гуляючи Києвом, бачиш людей, які працюють, навчаються, відкривають нові кав'ярні, тоді як повітряні тривоги й перебої з електрикою залишаються частиною щоденного життя. Це суспільство, яке вирішило жити, а не просто виживати.

В Одесі мене здивувало, наскільки швидко місцеві лідери мислять поза межами війни: портова логістика, культура, туризм, технології — всі вже говорять у категоріях "коли ми будемо в єдиному ринку ЄС", а не "якщо". Такий довгостроковий стратегічний горизонт посеред війни ми часто недооцінюємо в Західній Європі.

Чого Європа досі не розуміє про Україну? Чи є в Брюсселі страх перед Україною в ЄС?

По-перше, Європа досі недооцінює, наскільки українське суспільство трансформувалося з 2014 року: децентралізація, цифрові державні послуги, антикорупційні інституції та дуже сильна культура громадського контролю. Багато хто в ЄС усе ще проєктує на Україну старий пострадянський образ, який уже не відповідає реальності.

По-друге, європейці схильні бачити Україну передусім як "проблему безпеки", а не як майбутній внесок у безпеку ЄС, сільське господарство, енергетику та промисловість. Водночас багато стратегічних досліджень уже показують, що вступ України може в довгостроковій перспективі зміцнити ВВП ЄС, торгівлю та стійкість Союзу.

Які міфи про Європейський Союз ви хотіли б спростувати для українців?

Багато українців досі сприймають Європейський Союз як централізовану систему, де всі рішення ухвалюються у Брюсселі. Насправді це один із головних міфів про ЄС. Більшість рішень залишаються на рівні окремих держав або навіть місцевих громад. У Європі діє принцип субсидіарності — тобто рішення мають ухвалюватися там, де це найбільш ефективно та близько до людей.

Це особливо важливо в контексті освіти. Європейський Союз не диктує країнам, що саме викладати у школах чи університетах. Кожна держава зберігає власну освітню систему, мову навчання та культурну ідентичність. 

Тобто євроінтеграція не вимагає відмови від власної культури чи освітньої традиції. Навпаки, Європа побудована на різноманітті моделей і повазі до національної ідентичності.

Чи вірять у Брюсселі, що Україна реально може бути готовою до 2030 року?

Зростає усвідомлення того, що 2030 рік — вже не просто гасло, а реальний горизонт планування, якщо обидві сторони виконають свою частину роботи. 

Утім, ця "віра" є умовною. У Брюсселі часто кажуть: Україна може бути готовою до 2030 року, але сам ЄС також має бути готовим — із реформою бюджету, інституційними змінами та переконливою методологією розширення. Інакше кажучи, політична воля України — не єдина змінна в цьому рівнянні.

Якщо говорити відверто: у чому Україна сьогодні слабша за країни, які раніше вступали до ЄС? А в чому, навпаки, сильніша?

Так, існує реальне занепокоєння — не щодо вибору України, а щодо здатності самого ЄС інтегрувати велику країну, яка перебуває у стані війни. Побоювання стосуються сільськогосподарських субсидій, бюджету, можливих інституційних блокувань і необхідності реформувати механізми ухвалення рішень перед приєднанням такої великої держави.

Водночас існує потужний стратегічний табір, який розглядає розширення за участі України як геополітичну необхідність, а не розкіш. Дискусія в Брюсселі точиться вже не навколо питання "Україна — так чи ні?", а навколо "як, за яких умов і в які терміни, щоб не розбалансувати Союз зсередини?".

Також існує страх "імпорту" конфлікту з росією.

У чому Україна сьогодні слабша, а в чому сильніша?

Якщо говорити відверто, Україна сьогодні все ще слабша у сфері верховенства права та роботи судової системи. Реформи тривають, але рівень незалежності судів і виконання судових рішень поки не відповідає стандартам старіших країн ЄС і навіть частини нових держав-членів.

Інший складний напрямок — боротьба з корупцією та впливом олігархічної системи. Україна вже створила нові антикорупційні інституції, однак культура безкарності ще не подолана повністю, а війна створює додаткові виклики та ризики.

Водночас Україна має і дуже сильні сторони. Передусім — це громадянське суспільство. Рівень самоорганізації, волонтерства та участі людей у житті країни сьогодні значно вищий, ніж у багатьох державах ЄС. Саме це стало одним із ключових факторів української стійкості під час війни.

Друга сильна сторона — цифровізація. У сфері електронного урядування та цифрових сервісів Україна вже випереджає частину країн Євросоюзу. Багато українських держсервісів є швидшими, простішими та технологічно сучаснішими.

І, мабуть, найважливіше — це стратегічна ясність. В українському суспільстві сьогодні існує дуже сильний консенсус щодо європейського майбутнього країни. Насправді далеко не всі держави ЄС мали такий рівень суспільної єдності на момент вступу до Союзу.

Олів'є, чому ви вирішили інвестувати свій час і репутацію в український проєкт?

Для мене це і політичне, й особисте рішення. Політично, як ліберал і європеєць, я вважаю вступ України найважливішим проєктом розширення нашого покоління. Він визначатиме архітектуру безпеки, енергетики та демократії на континенті на десятиліття вперед. Якщо ми кажемо, що захищаємо свободу та верховенство права, ми не можемо залишатися спостерігачами.

Особисто під час своїх візитів я зустрів мерів, підприємців, студентів і громадських активістів, які вже мислять і діють як європейці — у своїй відповідальності та підходах. Get Ready For Europe — це мій спосіб поставити свій досвід у сфері права ЄС, управління та адвокації на службу людям, які платять дуже високу ціну за право долучитися до нашої політичної спільноти.

Чи були моменти, коли ви сумнівалися — "а раптом це занадто амбітно"?

Звісно, я бельгієць — і я завжди сумніваюся. Адже якщо ти називаєш себе європейським лібералом і віриш у свободу та верховенство права, то Україна — це місце, де ці слова проходять справжню перевірку.

Так, у мене були моменти сумнівів — дивлячись на масштаби руйнувань і складність політики ЄС, треба бути наївним, щоб їх не мати.

Але щоразу, коли я повертаюся в Україну, рішучість українців робить наші брюссельські вагання дрібними. Порівняно з тим, що вони ризикують щодня, поставити своє ім'я і час за проєктом Get Ready For Europe — це не надто амбітно. Це просто послідовно.

Європейські цінності: які вони для українців? Що вони означають у щоденній поведінці чиновника чи підприємця?

Для українців "європейські цінності" — це не абстракція. Це гідність, справедливість і розуміння того, що держава служить громадянину, а не навпаки.

Для державного службовця це означає однакове ставлення до всіх, відмову від хабарів, прозоре пояснення рішень.

Для підприємця — це сплата податків, повага до прав працівників, відмова від використання зв'язків для знищення конкуренції.

Чи може інтеграція в ЄС змінити ментальність українців? Що насправді потрібно змінювати?

Так, але це відбувається поступово і лише за умови послідовного дотримання правил. Євроінтеграція — це не тільки про закони чи економіку, а й про зміну щоденних звичок і суспільної культури. Це перехід від логіки "кого я знаю?" до логіки "які правила діють для всіх". Від неформальних домовленостей — до прозорих процедур. Від толерування "дрібної корупції" — до усвідомлення того, що саме вона часто блокує майбутнє.

На практиці ці зміни починаються з дуже конкретних речей: готовності працювати за письмовими договорами, звертатися до суду замість пошуку "вирішал", сприймати перевірки як нормальний елемент системи, а не як особисту атаку, і вимагати прозорості замість особистих послуг чи неформальних домовленостей.

Україна в ЄС: що зміниться для звичайної родини?

Для людей членство в ЄС — це передусім більше передбачуваності в повсякденному житті: безпечніші товари, чіткіші трудові права, кращий захист як споживачів і реальна свобода навчатися, працювати чи виходити на пенсію в будь-якій країні Союзу.

Це також означає, що під час перетину кордону, підписання трудового контракту або онлайн-покупок українець буде захищений і сприйматиметься як рівноправний громадянин ЄС.

Для звичайної української родини з часом зміняться щонайменше три речі:

• більш стабільні правила та соціальний захист на роботі — чіткі трудові договори, стандарти безпеки на рівні ЄС;
• кращий захист прав споживачів — від стандартів безпеки харчових продуктів до гарантій і повернення товарів чи послуг;
• поступове підвищення якості державних послуг та інфраструктури, адже європейські фонди та правила вимагають довгострокового планування і прозорості.

Чи готові українці жити за правилами ЄС, якщо це означає вищі податки, суворіші перевірки й менше "домовленостей"?

Європейські правила означають більшу відповідальність: прозору сплату податків, регулярні перевірки, чітке документування процесів. Але водночас це означає і більше захисту — для працівника, підприємця, інвестора.

Готовність жити за такими правилами залежить від того, чи бачать люди прямий зв'язок між податками і якістю послуг, між перевірками й безпекою, між прозорістю і довірою. Якщо цей зв'язок стає очевидним — суспільство приймає нові стандарти.

Який найбільший міф про євроінтеграцію ви хотіли б зруйнувати?

Найбільший міф — це думка, що "ЄС прийде і все за нас виправить". Насправді євроінтеграція лише підсилює те, чим є країна. Якщо держава будує сучасну систему управління на основі правил — європейська рамка робить її сильнішою. Якщо ж зберігаються корупція й клієнтелізм, гроші та правила ЄС не зітруть їх магічно.

Якщо завтра Україна стане членом ЄС — що буде найболючішим для бізнесу?

Найбільшим викликом стане поєднання жорсткішої конкуренції, податкових і регуляторних вимог, стандартів безпеки продукції.

Багато українських компаній одразу зіткнуться з конкуренцією з боку європейських фірм, вимогами щодо ПДВ, звітності, екологічних та трудових стандартів ЄС. Для тих, чия бізнес-модель будувалася на "гнучких домовленостях", це стане справжнім шоком.

Ваш проєкт називається Get Ready 4 EU. До чого саме треба "готуватися" українцям? 

Євроінтеграція — це не тільки політичне рішення. Це тисячі змін у законодавстві, нові стандарти в економіці, реформовані інституції, інша культура управління та відповідальності. Get Ready 4 EU — це про підготовку людей і системи до життя в новій реальності, де правила працюють постійно, а не вибірково.

Наші викладачі — це ті, хто приймає рішення на європейському рівні: представники Єврокомісії, Європейського парламенту, викладачі європейських університетів та практики, які працювали над імплементацією реформ в наймолодших європейських країнах, а також експерти, які на практиці впроваджують європейські стандарти.

Але найцікавіше — це спільна робота європейських і українських професорів. Вони об'єднують досвід, знання та підходи, щоб виховувати нове покоління українців із європейським мисленням. Це не просто лекції — це реальна колаборація (лабораторія), яка створює майбутніх лідерів, здатних критично мислити, приймати рішення і будувати країну за європейськими стандартами.

Чому ви вирішили, що Україні потрібна окрема система підготовки до ЄС? Хіба держави недостатньо?

Державні інституції відіграють ключову роль, але вони не завжди можуть забезпечити масштабну, системну підготовку фахівців для євроінтеграції. Вступ до ЄС — це не лише політичне рішення, а й тисячі технічних, правових та організаційних завдань. Наша програма створена для того, щоб підготувати людей, які розуміють європейські стандарти і можуть впроваджувати реформи на практиці.  Простіше кажучи: держава забезпечує політичний і нормативний каркас, а ми готуємо людей, здатних ці зміни реалізувати ефективно.

Якщо говорити прагматично — що отримає студент або держслужбовець після проходження вашої програми? 

В Україні ще немає цілісної національної стратегії, яка б простою мовою пояснювала, як правила ЄС змінять щоденну роботу директора лікарні, міського голови, ректора університету чи громадської організації — і що саме їм потрібно зробити протягом найближчих 3-5 років. Закони ухвалюються, але їхнє переведення у щоденну практику залишається фрагментованим.

Саме тому я переконаний, що Україні потрібна окрема система підготовки на кшталт Get Ready For Europe. Її завдання — не замінити державу, а доповнити, надаючи практичну підтримку міським головам, малим і середнім підприємствам, університетам та громадським організаціям. Ідеться про те, щоб Україна була готовою в реальному житті — у громадах, компаніях та інституціях, а не лише в офіційних звітах у Києві чи Брюсселі.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter