Діалог із містом: OTOY про Київ, новий реліз, пошуки щастя й момент, коли столиця стала домом

Фото: Роман Москаленко

Нещодавно співак OTOY презентував кліп на пісню "Все моє життя", створений за допомогою ШІ. У ньому герой, як і сам музикант, роздумує про пошуки щастя й можливість відчути його сповна. 

Яким ти запам'ятав Київ, коли приїхав сюди зі Львова?

Це було влітку. Київ одразу здався мені масштабним — усе рухалося дуже швидко: виступи, нічні клуби, навколо артисти, події, зустрічі.

У першу ж ніч, коли я приїхав, подруга покликала мене на вечірку в клуб "Лейт" на Парковій дорозі. Там я випадково познайомився з кількома українськими музичними селебріті — і такий: "Вау!". Ми гуляли до ранку. Мені Київ запам'ятався активним, насиченим, яскравим і значно, значно швидшим, ніж Львів. 

Як місто змінилося з часом? 

Навіть попри війну, Київ для мене залишається особливим — надактивним, надшвидким, надперспективним містом. Тут ти маєш рухатися щодня, без пауз, бо якщо зупинишся — завтра на твоє місце приїде хтось інший і швидко займе все те, що ти вибудовував роками.

Київ для мене завжди про шалений темп, навіть тепер, під час війни. 

В одному з інтерв'ю ти сказав про те, що Київ став для тебе домом уже набагато більше, ніж Львів. Коли ти відчув, що це сталося, зрозумів, що місто тебе прийняло?

Чесно кажучи, після своєї першої поїздки до Києва я майже одразу відчув, що це місто — моє. У ньому було щось таке, що відгукнулося всередині, — воно здавалося ближчим, теплішим, більш "для життя", ніж Львів. Вже з перших місяців я почав відчувати себе тут вдома. Мене захоплювало відкривати нові кафе, маленькі вулички, затишні заклади. Я завжди любив просто гуляти містом, пізнавати його наново — і Київ дав мені для цього безліч можливостей.

Його масштаб, ритм, постійний рух і насиченість подіями створили середовище, у якому я швидко знайшов своє місце. З'явилися нові знайомства, коло спілкування, якісь свої улюблені маршрути — і саме тоді я зрозумів: я вдома.

Яке останнє нове місце ти відкрив для себе в Києві?

Нещодавно я вперше побував у нетуристичній частині Труханового острова — просто пішов туди на прогулянку. І, чесно, був у захваті. Я стою посеред цього спокійного простору й думаю: вау, це ж прямо в серці Києва, між двома берегами, а здається — ніби зовсім інший світ.

Я ніколи раніше не заходив у ту частину острова, і це відкриття мене реально вразило. Я ловив себе на думці: яке ж це круте місто! Майже десять років тут живу, а все одно постійно знаходжу щось нове, несподіване, живе.

Яка пісня асоціюється у тебе тільки з Києвом?

Моя музика для мене — це суто про Київ, буквально на всі сто відсотків. Саме тут вона народжувалася, зростала й розвивалася.

А якщо говорити про інших артистів, то, напевно, є дві пісні, які для мене дуже київські. Це "Коли" Роми Майка — вона така атмосферна, дуже відчувається місто. І ще пісня Elarm "Київ, то є вдома" — українська версія. Вона теж класно передає цю любов до міста.

Де в Києві ти шукаєш натхнення?

Напевно, найбільше натхнення мені дарують прогулянки Пейзажною алеєю. Це місце мені ніколи не набридає — щоразу відкриваю його наново, думаю про щось важливе, перезавантажуюсь.

Чи можна сказати, що Київ є повноцінним героєм кожної твоєї пісні, навіть якщо він не згадується в тексті

Так, напевно. Бо більшість моїх життєвих обставин відбуваються саме в Києві — більшість ситуацій, переживань, думок, емоцій пов'язані з цим містом.

Тому навіть якщо я прямо не називаю Київ у піснях, він там все одно присутній — як атмосфера, як ритм, як стан.

У пісні "Відчайдушно живий" ти рефлексуєш на свій переїзд до Києва. Можеш розповісти трохи більше про це і про саму пісню?

Це пісня про мої перші враження й спостереження після переїзду. Про усвідомлення того, що Київ — це місто, яке не пробачає ліні, не приймає зупинок. Воно постійно вимагає руху вперед, але водночас і дуже багато віддає.

Коли ми живемо у менших, спокійніших містах, у нас формується певне уявлення про життя, про темп, про те, як усе має відбуватися. Але коли потрапляєш у мегаполіс, розумієш, що ці уявлення часто розбиваються об реальність. І це не погано — просто інше. Київ змінює тебе: підлаштовуєшся під його ритм, починаєш жити швидше, гостріше.

Напевно, один із меседжів цієї пісні — про те, що Київ вимагає пришвидшення. Це не місто для кожного. Якщо людина не любить бігти, не любить постійного руху й змагання — їй тут буде важко. Але для мене саме в цьому і є кайф Києва. Хоча, може, колись я зміню своє ставлення — життя ж теж рухається.

Розкажи про свій новий трек "Все моє життя". Як він відображає твій особистий досвід і чому кліп створений за допомогою штучного інтелекту?

Почну з другої частини питання. Насправді все досить просто. Через життєві обставини — підготовку до весілля, безліч фінансових пріоритетів — я просто не мав змоги зняти повноцінний кліп. Навіть створення анімації вручну коштувало б шалених грошей, яких на той момент у мене не було.

Тому я вирішив скористатися тим, що було під рукою, — інструментами штучного інтелекту. І це стало своєрідним викликом: спробувати передати на екрані той образ і той стан, які я мав у голові під час створення треку. Тобто причина була прагматичною, але результат, як на мене, вийшов дуже щирим.

Сам трек "Все моє життя" — про наш сьогоднішній стан. Ми всі живемо у складних обставинах: війна, постійна напруга, відчуття нестабільності. І попри те, що кожен проходить через це по-своєму, ми всі перебуваємо в подібному емоційному полі.

Я почав замислюватися, чи взагалі зараз здатен відчувати щастя — і якщо так, то коли саме це відбувається. І зрозумів, що щастя — це щось дуже коротке, крихке, але водночас неоціненне. Його треба вміти помічати, ловити, проживати до кінця.

От, власне, з цих роздумів і народився трек.

Це пісня про пошук щастя у час, коли воно ніби недоречне — але без нього не можна вижити.

У кліпі герой марить про момент, коли нарешті виходить на велику сцену й може показати себе і свою творчість. Як ти гадаєш, чи перегукується це з тим, що люди прагнуть "підкорити столицю", коли приїздять до Києва?

Це дуже особиста штука. У кожного вона своя. Я не можу сказати, що є якась універсальна формула, що всі їдуть з однаковим бажанням — підкорити столицю. У мене такого відчуття не було. Мені хотілося просто насититися всім, що може дати Київ: його енергією, його темпом, творчим середовищем, можливостями.

Оце "підкорення", у класичному сенсі — популярність, увага, слава — для мене радше побічний ефект, ніж мета. У кліпі герой прокидається після сну, у якому він уже втілив свою мрію, і ніби опиняється на сцені, перед глядачами.

Але насправді ця історія не стільки про саме досягнення мрії, скільки про відчуття, що ти можеш жити нею вже зараз — навіть якщо не маєш усіх потрібних інструментів.

У першій частині відео герой бачить себе рок-зіркою — проходить кастинг, стоїть на сцені. А в другій — він ніби проживає те саме відчуття, але вже в зовсім інших, звичайних, "офісних" обставинах.

Тобто сенс не в тому, щоб "стати кимось", а щоб навчитися відчувати цю мрію — і дозволити собі жити нею просто зараз, навіть у реальності, яка може мати інший вигляд.

І насамкінець: без чого для тебе Київ не Київ?

Без Золотих воріт. Це найкращий район у світі! Немає нічого кращого й атмосфернішого, ніж Золоті ворота.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter