Діалоги з містом: мистецтвознавиця Олена Полякова — про Київ, свій шлях у мистецтві та найцікавіші галереї столиці
Олена Полякова. Усі фото: особистий архів Олени Поляковї
"Діалоги з містом" — це розмова з творчими киянами про життя та проєкти, натхнення, особливі місця та роль столиці в їхній буденності. Героїня цього інтерв'ю — мистецтвознавиця й авторка культурного блогу the mysteztvo Олена Полякова.
Ми розпитали Олену про її подорожі до Києва, улюблені місця й історичні простори. А ще — про мистецькі лекції та найцікавіші галереї столиці.
Насамперед хочу розпитати про твоє перше знайомство з Києвом. Пам'ятаєш, як це було?
Якщо не помиляюся, вперше я побувала в Києві у 17–18 років разом із подругою, яка вже певний час тут жила і добре знала місто. Але тоді не йшлося про естетику чи споглядання архітектури — усе це я відкривала для себе значно пізніше. Щоб відчути характер міста, його ритм і побачити справжню красу, знадобилося чимало часу і не один візит до столиці.
Пізнаючи місто, яким ти відчуваєш його зараз? Як воно змінилося для тебе?
Зараз для мене Київ — це місто з історією, зі своєю "біографією". Я бачу ці нашарування: шрами війн і революцій, місця, де жили знакові митці, музеї та галереї, до яких причетні українські мільйонери й меценати минулого.
Це місто найпристраснішої любові до театру, де за квиток ще потрібно поборотися. Місто тисячі книгарень.
Я щиро люблю Київ — він посідає в моєму серці особливе місце.
Розкажи про свої must-visit під час поїздок до столиці: де любиш зупинятися, пити каву чи гуляти?
Направду маю досить багато улюблених локацій у Києві. Але, зважаючи на мій фах, почну з музеїв: Національний художній музей і Картинна галерея — це база, намагаюся відвідувати їх якомога частіше.
Люблю "Сенс" на Хрещатику — заходжу сюди щоразу, коли є нагода. Також подобається випити каву в Musse на Малій Житомирській, особливо в теплу пору, коли можна сісти надворі й помилуватися цією вулицею. А з подружками ми часто ходимо на роли під келих вина у Shibuya на Ярославовому Валу після лекцій.
У Києві ти часто проводиш лекції в історичних просторах — поділишся особистими фаворитами?
Наразі я найчастіше проводжу свої заходи в Isaeva Gallery. Краєвид, який відкривається звідти на Софію Київську, — це щось абсолютно неймовірне.
Нещодавно також провела лекцію в стінах Музею видатних діячів української культури. Дуже люблю цей музей і була щиро рада нарешті провести там свій захід.
Розкажи трохи більше про свій шлях у мистецтвознавстві: як тобі вдалося знайти в цьому себе й досягти успіху?
Я любила мистецтво з дитинства. Спочатку це було малювання, художні гуртки, потім — художня школа. А коли почалися уроки історії мистецтв, я зрозуміла, що це моє. Мене захоплювало дізнаватися про минуле, історії картин і скульптур та їхніх творців.
Пізніше я вирішила, що хочу вивчати історію й теорію мистецтва. Розуміла, що це ризикована спеціальність, і з роботою може бути непросто, але свідомо була до цього готова. Мені хотілося, щоб роки навчання були цікавими й захопливими.
А вже під час навчання в академії проявилася моя вроджена впертість: я вирішила, що залишуся в цьому захопливому світі мистецтва, і що для мене тут обов'язково знайдеться місце.
Зрештою, це "робоче місце" я створила собі сама.
Пригадуєш свою першу подію чи лекцію? Що змінилося з того часу?
Звісно! Свою першу лекцію я провела 19 січня 2020 року — у свій день народження. Подія відбулася в "Книжковому Леві". Лекцію я створила на основі курсової роботи, яку намагалася адаптувати для ширшої аудиторії.
Зараз розумію, що ця "адаптація" була не надто вдалою, але всі ми з чогось починаємо. Тепер мої лекції значно якісніші — це вже точно.
До речі, якою буде наступна зустріч для киян? Уже маєш ідеї чи плани?
Найближчою подією стане естетичний бранч із лекцією "Коли квіти були людьми" — про міфологічне походження квітів. Втім, на цю подію вже солд-аут. А після неї я буду в Києві вже наприкінці квітня — на початку травня.
Поділися професійною думкою: який із музеїв столиці точно варто відвідати?
Мені щиро хочеться, щоб Музей видатних діячів української культури був більш відомим серед киян і гостей столиці. Це музей, створений у помешканнях, де колись жили родини Косачів, Старицьких та Лисенків, — справжня українська інтелігенція.
Про багатьох із них можна почути вперше: наприклад, Людмила Старицька-Черняхівська, Ірина Стешенко, Вероніка Черняхівська. Це люди з драматичними долями, які водночас зробили неймовірно багато для української культури.
Я часто раджу цей музей на своїх лекціях, тож і тут скористаюся нагодою.
Наостанок — який твій улюблений київський художник або зображення міста?
Улюблений київський художник — однозначно Олександр Мурашко. Улюблена художниця — наша сучасниця Ольга Штейн, моя прекрасна й геніальна подруга, якій я присвятила магістерську дипломну роботу.
