Діалоги з містом: Олександра Заріцька — про Київ, новий трек KAZKA та пошуки сили в цей непростий час
Олександра Заріцька на зніманнях кліпу "Все по колу". Всі фото: Олександра Заріцька
Днями гурт KAZKA презентував нову пісню "Все по колу". Трек розповідає щемку історію про сьогодення, минуле й безтурботність. У звучанні відчувається ностальгія за тими часами, коли світ ще не гойдався і всі ми могли дихати на повні груди.
Редакція "ТиКиїв" поговорила з вокалісткою KAZKA Олександрою Заріцькою про нову пісню, зв'язок із Києвом і про те, що допомагає триматися у найважчі періоди життя.
Чи пам'ятаєш ти свій перший приїзд до Києва: яким місто було для тебе тоді та як відчуваєш його тепер?
Мій перший приїзд до Києва з Харкова відбувся, коли мені було десь три роки. Точно пам'ятаю Південний міст, музику в татовій машині — якийсь рок — і Троєщину, що тоді мала вигляд пустелі. Київ був гігантським, трохи страшним і абсолютно неосяжним.
Зараз усе інакше. Тепер я відчуваю Київ не очима, а тілом. Я знаю, коли він втомлений, коли напружений, а коли намагається триматися.
Це місто дихає разом зі мною: ми ростемо, долаємо складнощі й розвиваємось разом.
Коли Київ став для тебе домом? Пригадуєш цей момент?
Київ завжди був моїм, але раніше — наполовину: закінчувався на Почайній і починався біля кінотеатру "Флоренція". Справжнім домом він став тоді, коли я переїхала сюди вдруге — вже свідомо, заради музики. Попрощатися з Одесою було важко, але ще важче — влитись у шалений ритм Києва та змусити себе працювати.
Розкажи про нову пісню "Все по колу": яким у ній постає гурт KAZKA? І чим, на твою думку, вона може відгукнутися слухачам?
У "Все по колу" ми, можливо, засмутимо деяких своїх слухачів, бо в цій пісні ми звільнили все, про що думаємо щодня. Тут KAZKA — більш нервова, вразлива й чесна, без намагання бути зручною.
Це пісня про стан, коли ти вже не хочеш нічого доводити, пояснювати чи виправдовуватися. Коли просто хочеш, щоб щось нарешті змінилося. Вона дуже відгукнеться тим, хто живе в цьому нескінченному повторі днів, емоцій і новин — і все одно шукає вихід.
Трек дуже перегукується із сьогоденням, а рядок "відчути знов хочу весну" западає просто в серце. Чи відчуваєш ти цей зв'язок — і що він означає особисто для тебе?
Весна в цій пісні — не про погоду. Це про внутрішнє полегшення. Про момент, коли стає легше дихати. Коли з'являється надія, що це замкнене коло нарешті розірветься.
Пісня нагадує й про те, через що нині проходять кияни. Що допомагає особисто тобі триматися? Де ти знаходиш сили?
Мене тримає просте усвідомлення: я не одна в цьому стані. Напади відчаю трапляються рідко — навпаки, я часто намагаюся рятувати інших від суму, до мене завжди можна звернутися за хорошим настроєм.
Особисто мені допомагає підтримка найближчих людей: просто інколи декілька днів не виходити на зв'язок, бути із сім'єю, складати пазл і пити вино.
У такі моменти рятують найпростіші речі.
У дні відключень залишаєшся вдома чи їдеш кудись? Як це впливає на твій настрій і творчість?
По-різному. Я не можу довго перебувати без світла — тоді в мене починається апатія. Тому в нас удома завжди горить камін, ми читаємо книжки чи дивимося фільми. Але ця темрява все одно дуже тисне, тож я стараюсь їхати рятуватись до генераторів у місто.
Чи є в Києві місце, яке завжди змушує тебе посміхатися? Куди йдеш, коли вже ніщо не допомагає?
Я рідко просто гуляю містом, але коли випадає така нагода, завжди обираю Андріївський Узвіз: там і театр, і бруківка, і можна купити якісь вінтажні окуляри. Там завжди хочеться посміхатись.
А взагалі я люблю Київ із вікна машини. Люблю Троєщину — в ній є якийсь затишок.
І наостанок: яка пісня для тебе завжди асоціюється з Києвом?
У мене немає однієї конкретної пісні про Київ. Кілька років тому ми зробили кавер на трек Djo — Chicago, тільки заспівали про Київ. Тепер це моя головна асоціація. І, звичайно, коли приїжджаєш на вокзал з далекої подорожі, а там грає "Як тебе не любити"… Я ридаю, як дитина.
Читай також: Діалоги з містом: OTOY про Київ, новий реліз, пошуки щастя й момент, коли столиця стала домом.
