Від TikTok до великої сцени: Liza Bibikova — про творчість, Київ і сольний концерт у 18 років

Ліза Бібікова. Фото: особистий архів

14 листопада в Origin Stage у Києві відбудеться великий сольний концерт Liza Bibikova. Співачка, яка надихає тисячі людей своєю щирістю та неповторним голосом, готує особливий виступ. Ліза каже, що понад усе прагне вразити своїх шанувальників і зробити їх щасливими. 

Про творчість, натхнення й дім

Музикою ти почала займатися ще з дитинства. Як це було — і яким був шлях від перших відвідин музичної школи до створення власних пісень?

Мій шлях почався ще у п'ять років, коли батьки віддали мене до музичної школи. Вони зробили це, бо я постійно співала вдома — буквально без упину. Мама вже не витримувала й казала: "Ліза, я більше не можу, будь ласка". Тоді я не писала пісень — просто вчилася грати на фортепіано. Якщо чесно, навіть не думала, що пов'яжу своє життя з музикою. Хоча викладачі часто говорили: "От у Лізи є майбутнє, якби вона цим серйозно зайнялася".

Десь через рік після закінчення школи я сіла за фортепіано й подумала: "А чому б не спробувати щось написати самій?" Так і почалося — з жартівливих пісень про друзів. Я вигадувала акорди просто з голови, бо взагалі не знала, як вони будуються.

Це були пісні для душі, щоб розвеселити близьких.

Потім я почала знайомитися з людьми із творчої індустрії — не лише музичної. Часто бувала в "Каштані" біля Золотих воріт, де зустріла багато цікавих і натхненних людей. І з того моменту все закрутилося дуже швидко. Мені почали радити: "Ліза, викладай це в TikTok", "Працюй у музичних програмах, у тебе точно вийде". 

Я завантажила Ableton — програму для створення музики — і скористалася 90-денним безплатним періодом. За цей час навчилася з нуля й записала демки "Поряд" та "Скажи мені". Коли підписка закінчилася, я більше її не продовжувала, але саме ці пісні змінили все. Трек "Поряд" швидко розлетівся в TikTok, і з того почалася моя історія в індустрії. Потім я познайомилася з pomitni — і дуже захотіла працювати саме з ними.

Взагалі, майже все в моїй музичній кар'єрі сталося завдяки TikTok і друзям. Вони мене підтримували: хтось давав апаратуру для запису, хтось підштовхував спробувати нове. Без них, думаю, нічого б не вийшло.

"Поряд" — пісня, створена вдома. І зізнаюся, мені здається, їй дуже пасує цей домашній затишок. Що ти відчула, коли вперше почула трек у записі? І що відчуваєш, коли слухаєш його зараз?

Тоді мені здавалося, що це дуже гарна пісня. Та, якщо чесно, зараз я так само думаю. Але в той момент це було чимось найкращим, що я коли-небудь робила. І, мабуть, за популярністю вона й досі залишається моєю найуспішнішою роботою. Після неї я почала дивитися на свої перші пісні як на щось занадто просте, навіть примітивне. Як і в багатьох музикантів, у мене з'явилося це відчуття: "Це надто просто. Треба складніше — тексти, акорди, звучання".

Я почала ускладнювати — і, як не дивно, такі пісні стали менш популярними. Тепер усе більше розумію: саме в тій простоті, у перших роботах, і була справжня магія.

Зараз мені хочеться повернутися до того початкового стану — коли я писала не для того, щоб когось вразити, а просто, бо відчувала, що хочеться. Бо писалося. І це було найчесніше.

До речі, якось ти розповідала про свої домашні вечори, сестер і загалом родинний затишок. Що для тебе дім — фортеця, натхнення, прихисток? 

Дім для мене — це місце відновлення. Останнім часом у мене були дивні, складні періоди — переїзд від батьків, пошук себе. І все це почалося саме з того, що я перестала відчувати Дім. У батьків — уже не Дім, у хлопця — теж не Дім. Тож мені довелося створювати свій власний. І я все ще у процесі.

Зараз, напевно, я нарешті відчуваю, що в мене є місце, де я можу побути наодинці, знайти спокій, просто побути вдома.

Ми вже говорили, що багато хто знає тебе за піснею "Поряд". А якби ти могла обрати одну пісню, з якої люди познайомляться з твоєю творчістю, це була б…? 

Це дуже важке запитання. Мені, напевно, найбільше подобається моя пісня "Очі різних кольорів". Але якщо говорити про ту, що характеризує мене, — це, мабуть, "Чому я кохаю тебе завжди?" Вона така… Ліза Бібікова.

Як ти пишеш зараз? Де шукаєш натхнення? 

Зараз, мені здається, у мене дивний період у творчості. Я стала дуже-дуже прискіпливою. Сідаю за фортепіано — і мені вже не подобається. Ще нічого не зробила, а вже здається, що це не те. Що все — самоповтор.

Зараз я надто критична до себе. А тоді мені було байдуже. Пісні могли бути схожими одна на одну — і що з того? Я просто писала. Дуже багато писала. Дозволяла собі помилятися. У мене повно пісень, які так і залишилися в нотатках, але я творила. А тепер я навіть не даю собі можливості зробити цю помилку. І мені страшенно хочеться оновитися. Хочеться знову відчути себе п'ятнадцятирічною — тією, що писала без страху й просто тому, що хотілося.

Про виступи, публіку й сольний концерт

Пригадай свій перший сольний виступ. Що з того дня запам'яталося найбільше?

Так, це було рік тому. Ми тоді дуже швидко збирали програму, бо часу було обмаль. Це був мій перший досвід у всьому — вперше я готувала власну програму, вперше працювала з музикантами, вперше взагалі робила щось подібне.

Все було "вперше" — і саме в цьому був кайф.

Чесно кажучи, я тоді готувалася у стані такого собі "хі-хі-ха-ха", бо здавалося, що ніхто особливо нічого від мене не очікує. Це ж мій перший сольний концерт. Та і я сама не мала до себе великих вимог — мене вже захоплювало те, що я не просто з фортепіано, а зі справжнім гуртом: барабан, гітара... Це було щось нове й неймовірне.

Тому, мабуть, я тоді ставилася до всього простіше — менше критикувала себе, більше раділа процесу. Я була щаслива. Особливо коли побачила, що люди починають купувати квитки. Я сиділа й не могла повірити: "Як це взагалі працює?" Цей період я згадую як один із найщасливіших.

А як ти зараз готуєшся до великого концерту в Origin Stage?

А зараз підготовка зовсім інша. Можу сказати, що цього разу я підійшла до всього дуже відповідально. Ми почали заздалегідь — і репетиції, і планування. Мої музиканти вже добре знають мене, а я — їх. Я навчилася правильно організовувати процес, розкладати все по поличках. У нас усе підготовлено.

Пам'ятаю, раніше було інакше — ми приходили на саундчек за кілька годин до концерту і ще доробляли пісні, бо вони звучали жахливо. Зараз я впевнена, що все буде супер. Навіть якщо щось піде не так, я вже знаю, як "вирулювати" на сцені, тож не хвилююся. Мабуть, хвилювання тільки за продажі. І ще — за те, щоб справді вразити. Бо перший сольний концерт — це завжди "вау", просто тому, що він перший. А от другий — це вже інша історія: треба придумати щось нове, здивувати.

До того ж київська публіка — вибаглива. Я багато з ким говорила, і всі кажуть: "Концерти вже не вражають". І я така — як би це змінити? Чим здивувати? Пам'ятаю, сиджу й думаю: "Так, треба п'ять дуетів — Brykulets, Кажанна, може, Шугар… усіх покличу! Ще, може, балет якийсь додати? Шоу? Зірки! І хлопушку". (Сміється.)

Розкажеш, що придумали?

Та щось придумали. Але поки не скажу — дізнаєтеся! (Посміхається.) Можу лише натякнути: будуть дуети й будуть "прикольчики".

Чого ти найбільше чекаєш від цього виступу? Чим цей концерт особливий? 

Я взялася за нього, бо справді люблю виступати. Для мене це окремий вид мистецтва. У своїй роботі артистки саме виступи приносять мені найбільше задоволення. Кожен концерт — це як етап самовдосконалення.

Я іноді переглядаю відео зі свого першого концерту й думаю: "Оце я б зараз зробила інакше. Тут би сказала щось по-іншому. Тут би співала впевненіше". І це дуже мотивує. Наприклад, свій останній акустичний сольник я вважаю найвдалішим — не лише технічно, а й за тим, як я комунікувала з людьми, яку атмосферу створила. І я зрозуміла, що саме це мені дає найбільшу радість. Тому я й беруся знову — бо просто дуже хочу ще раз це відчути.

Концерт — подія, де від артиста можна отримати максимум натхнення. І ти надзвичайно запалюєш. Коли ти відчула, що можеш надихати людей?

Напевно, після перших виступів. Я завжди стараюся залишитися після концерту, щоб поспілкуватися з людьми, які досиділи до кінця. І коли після перших виступів до мене почали підходити й говорити: "Ти мене надихнула", "Завдяки тобі я почала співати" або "Почала робити те, про що давно мріяла" — це було неймовірно.

Ці слова для мене — найцінніші. Бо у моєму житті теж були люди, які мене надихали, які змушували рухатися вперед. І тепер, коли я можу бути такою людиною для когось іншого — це й відповідально, й дуже приємно.

Думаю, у цьому, власне, і є сенс життя — робити інших людей щасливими.

А хто надихає тебе зараз?

Дуже багато хто. Насамперед — мої друзі. Багато з тих артистів, на яких я колись дивилася знизу вгору, тепер стали моїм близьким оточенням, і це неймовірно надихає.

Дуже надихає Надя Дорофєєва (DOROFEEVA). Кожного разу, коли я бачу Надю, у мене просто мініістерика — у хорошому сенсі. Найбільше мене в ній надихає не зовнішність, а працьовитість, ставлення до справи, до людей, її спокій, врівноваженість, почуття стилю. Я розумію, що моя творчість зовсім не схожа на її, але тут навіть не про це. Просто коли Надя заходить у кімнату — стає світліше. І от саме це мене надихає.

Яку твою пісню точно варто почути в живому виконанні? 

"Очі різних кольорів". Це на 100% та пісня, яку варто почути наживо. Вона дуже класна! 

Що знайдуть для себе твої шанувальники на цьому концерті? А що — люди, які, можливо, тільки відкривають для себе твою творчість? 

Мої шанувальники точно знайдуть для себе щось нове, бо в мене не буває двох однакових концертів. Я завжди стараюся працювати насамперед для тієї аудиторії, яка зі мною вже давно. Я знаю багатьох цих людей в обличчя — вони приходять на кожен мій виступ. І саме для них мені хочеться щоразу придумувати щось інше, вражати ще більше.

А для тих, хто почує мене вперше, це, думаю, буде чудова нагода познайомитися зі мною та моєю музикою.

Мої пісні — це передусім про тексти, роздуми, емоції.

Тому, можливо, хтось замислиться над чимось своїм, хтось просто посміхнеться чи посміється, бо я дуже багато хіхікаю на концертах. (Усміхається.) Мені хочеться, щоб усі — і ті, хто зі мною давно, і ті, хто тільки відкриє для себе мою музику, — вийшли з концерту з теплим настроєм. Щоб просто стало трохи світліше.

Про Київ, "Каштан" та "Олєга"

Де в Києві ти шукаєш натхнення, працюєш, де пишеться?

Найчастіше пишеться вдома — за піаніно. Але натхнення приходить у різних ситуаціях. Наприклад, коли гуляю або після спортзалу. У мене спортзал біля велотреку, і от коли я після тренування йду звідти до метро — саме цей шлях завжди дає найбільше думок. Не знаю чому, але в такі моменти все якось складається.

А де буваєш найчастіше: гуляєш, п'єш каву, зустрічаєшся з друзями?

На Золотих воротах, у "Каштані" — я дуже люблю це місце. Інколи граю там у теніс… хоча, якщо чесно, більше грає мій хлопець, а я дивлюся. (Сміється.) Але коли потеплішає, планую ходити туди частіше.

Ще я нещодавно переїхала на Печерськ — і тепер відкриваю для себе Київ зовсім по-новому. Це взагалі інше відчуття міста. Раніше я жила у Вишгороді, тож зараз вперше по-справжньому живу в Києві, не просто приїжджаю сюди.

Яка пісня асоціюється для тебе тільки з Києвом?

Так, "На глибині" — це класика. Реально дуже київська пісня, така атмосферна.

У цій розмові ми не можемо оминути твою пісню "Київ-Нью-Йорк". Яка її історія? 

У мене є подруга Стефа, з якою ми були дуже близькі. Але вона переїхала до Нью-Йорка — вступила там на магістерську програму з журналістики. Для мене це було складно, особливо перші місяці. Я не з тих людей, які легко відкриваються чи швидко знаходять "своїх". А зі Стефою ми справді були на одній хвилі. І ми обидві зовсім не вміємо дружити на відстані — от узагалі. І саме з цього відчуття й народилася пісня "Київ-Нью-Йорк".

Щодо колаборації — я тоді якраз думала, з ким зробити фіт. Розглядала різні варіанти, але щось не клеїлося. І в якийсь момент я просто сказала: "Буде "Київ-Нью-Йорк" із Ромою (BAH.ROMA)". І все, отак воно сталося.

А чи плануєш далі працювати над такими "київськими" піснями?

Було б круто! До речі, один мій друг якось сказав: "Ліза, а чому б тобі не зробити альбом про Київ?" І я подумала — справді, чому б ні?

Альбом, який асоціюватиметься з Києвом. Для тих, хто тут живе, і тих, хто виїхав, але все одно носить це місто в серці.

Це дуже гарна ідея, бо власні назви, ці київські мотиви завжди працюють емоційно. Тож, можливо, колись і зробимо.

Наостанок, не можу не запитати. Я побачила твій кавер на пісню "Олєг". Як це сталося?

Я взагалі дуже приколістка. (Сміється.) Може, по моїй музиці це не так видно, але я обожнюю пожартувати, посміятися. І цей кавер якраз той випадок, коли це бажання нарешті вийшло назовні.

Ми з хлопцями готувалися до мого минулого літнього акустичного концерту просто неба. І в якийсь момент я кажу: "Хочеться зробити щось, що запам'ятається. Все, у нас буде кавер на "Олєг"!" Ми зробили — і вийшло дуже круто. Люди після виступу постійно писали, що хочуть почути цю версію на платформах. Я спершу думала, що це нереально — бо треба було отримати ліцензію, зробити нове аранжування, все оформити. Але врешті я просто вирішила: "Хочу — і зроблю". І зробила. Це було довго, але я здійснила свою маленьку мрію.

І що б ти хотіла сказати наостанок нашим читачам?

Приходьте 14 листопада на концерт і на тур! Якщо маєте друзів в інших містах — передавайте їм теж. 

• КОЛИ? 14 листопада
• ДЕ? Origin Stage 
• Квитки — тут!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter