"Я залишила роботу і почала малювати". Інтерв'ю з ілюстраторкою "Словника війни" Катериною Гордієнко
Фото з архіву Катерини Гордієнко
Художниця Катерина Гордієнко — надзвичайно світла людина (її численні друзі не дадуть мені збрехати). І щоб це зрозуміти, тобі навіть не потрібно знати Катю особисто. Достатньо подивитися (і вдивитися!) на її неймовірні роботи. Проте сьогодні ця світла людина береться за темні світи: художниця пронизливо ілюструє "Словник війни" — книгу, що стала справжнім проривом на останньому "Книжковому Арсеналі".
Катю, розкажіть про свій творчий початок. Як з'явилося бажання взяти у руки олівець і відтворювати світ та емоції?
До 27 років у мене була профільна освіта маркетолога і робота в одній із кращих українських PR-агенцій. Я багато працювала з текстами, але водночас шалено заздрила нашому дизайнеру Володі, знайомим художникам і особливо ілюстраторам книжок. Вони здавалися мені чарівниками, які створюють абсолютно нові світи. Тому я залишила роботу і почала потроху малювати. Передусім мене цікавили світлі, гумористичні картинки.
Які книги, мультфільми або музика надихають вас на створення власних ілюстрацій?
Мультфільми Томма Мура — "Таємниця абатства Келс", "Пісня моря", "Вовча варта". З іноземних книг — "Мумі-тролі" Туве Янссон, "Маус" Арта Шпіґельмана. З українських — майже всі книги творчої майстерні "Аграфка", "Історія, яку розповіла Жука" Грасі Олійко, "Жовтий метелик" Олександра Шатохіна.
Як ви вибираєте тему? Чи є у вас певний процес або ритуал, що допомагає знайти ідеї?
В ілюстратора майже завжди є текст або технічне завдання. Це моя точка відліку. Я вивчаю текст багато разів, виписую: які емоції він викликає, про що він буквально і про що метафорично. Потім я шукаю предмети та образи, які можуть передати цю метафору, і замальовую їх.
Якщо зовсім нічого не виходить — беру свого песика і йду гуляти або приймаю душ. Зазвичай під час монотонних процесів, коли мозок розслабляється, відповідь приходить сама собою.
Які інструменти найчастіше використовуєте для своїх ілюстрацій? Чи є серед них якісь неочікувані або незвичні?
Найчастіше я роблю ескізи олівцем, а потім "оживляю" їх на планшеті. Це швидкий підхід, до того ж такі малюнки легко підготувати до друку.
Але якщо проєкт не терміновий, то я залюбки буду возитися з чорнилами, папером, пензлями і будь-якими побутовими речами, що можна вмочати у фарбу і робити відбиток на папері.
Якось я провела експеримент і малювала соком ягід і овочів, різними чаями, кавою і навіть йодом із зеленкою. Результати були дуже цікавими.
Розкажіть про роботу над "Словником війни" та про техніки, які використовували.
"Словник війни" — це особлива книга, яку написав і упорядкував Остап Сливинський. Вона увібрала понад 100 історій, розказаних очевидцями війни. Вони по-гемінґвеївськи короткі (як оце: "Продаються дитячі черевички. Неношені") і приголомшливо емоційні (сумні, страшні, з проблисками надії). Це важко читати. Щоб не бити читача "під дих" ще й візуальними образами, ми придумали робити ілюстрації метафоричними та водночас правдивими. Наприклад, малюнки до історій "Календар", "Печера, "Кімната". В них мало деталей, але вони ідеально передають емоцію.
Для створення картинок я поєднувала ручні техніки (тиснення, трафарет, монотипію, аплікацію) та діджитал-техніки (Procreate, Photoshop). Найбільше кайфувала від створення штампів із картоплі, моркви, капусти та інших овочів. Я вирізала з них фігурки (будинки, дерева, людей), вмочувала у фарбу і залишала відбитки на папері, потім — домальовувала їх на планшеті. Як я жартувала, із цього міг би вийти борщ, але натомість з'явилися 108 ілюстрацій.
Окрім цього, я робила текстури з будь-яких побутових речей, приміром, тари для яєць, файликів, губок для миття посуду, пластикових сіток, обрізків старих джинсів.
Особливість цієї техніки в тому, що треба постійно експериментувати й робити реально багато відбитків. У підсумку в мене було 15 кв. м текстур на різному папері.
Як ви розумієте власний стиль ілюстрацій? Опишіть його своїми словами.
Я не люблю обмежуватись чимось одним, тому працюю в різних стилях. Але всі мої картинки об'єднують прості форми, текстури і напруга для мозку. (Сміється.) Я багато років граю в "Що?Де?Коли?" і обожнюю загадки.
Яка робота стала найбільшим викликом, з яким ви зіштовхнулися під час створення ілюстрацій? Як ви його подолали?
"Словник війни" — мій найскладніший проєкт на сьогодні, передусім через тематику. Щоб намалювати картинку, мені треба пережити весь страх, розпач, безсилля і надію персонажа, тому я часто малювала і плакала. Подолати це допоміг тільки час.
Розкажіть про ілюстрацію у книговидавничому бізнесі — наскільки важко туди потрапити новачкам та чи правда, що зараз це не дуже добре оплачується?
Оскільки я сама новачок (в моєму доробку зараз три повні книги та дві обкладинки), то я точно знаю: у цю сферу потрапити можна. Треба зробити портфоліо хоча б з однією книжкою (підійде навіть студентський проєкт) і мати хоробрість розіслати його по видавництвах.
Щодо цін, то війна і зростання курсу долара негативно вплинули на цю сферу, як і на все інше. Тому краще не обмежуватись тільки книжковими проєктами, а ще йти у комерційну ілюстрацію, паковання, графічний дизайн — там гроші є завжди.
Що зараз відбувається у сфері комерційних ілюстрацій? Чи є попит, вистачає роботи?
Попит на ілюстрацію є, але пропозиція досить велика, тому треба бути активним, постійно моніторити запити (наприклад, багато замовників пасеться у фейсбук-спільноті "Ілюстрактор"), світитися в інформаційному просторі, активно вести соцмережі, робити картинки на актуальні теми.
Як ви вирішуєте конфлікт між власною творчістю та вимогами замовника? Чи були випадки, коли вам доводилося йти на компроміс?
Якщо виник конфлікт із замовником, я завжди намагаюся знайти компроміс. Але якщо вимоги клієнта дуже віддаляються від завдання, яке ми обговорювали, то можемо й попрощатись. Я вважаю, що свої нерви треба берегти (і не забувати брати передоплату).
Чи є якась ілюстрація, яку ви створили і якою особливо задоволені? Що саме в ній особливе?
Я дуже люблю малюнок до буквиці Д. Він про те, як безглуздо приймати душ під час обстрілів. Адже гарячий душ має розслабляти і дарувати радість, але в цій ситуації ти напружений, та ще й мокрий.
Мені подобається поза, в яку я поставила персонажа і його очі: вони зроблені за допомогою відбитків картонної паки від яєць. І ще подобається взаємодія персонажа з літерою — він повісив на неї рушник, ніби це якісь дверцята шафи.
Які теми або ідеї ви хотіли б спробувати у майбутніх проєктах, але поки не змогли знайти на це часу чи можливостей?
Дитяча ілюстрація, психологія, тварини — те, що мене цікавить, але поки що не опрацьовано. Взагалі, хочеться ілюструвати більше книжок, спробувати себе в пакованні, зробити айдентику на основі ілюстрації. Зараз я працюю над оформленням настільної гри, і це теж дуже цікавий напрям.
