"Коцерт в Ялті обов'язково буде!": Тарас Тополя — про пригоди в турі гурту АНТИТІЛА, дружбу з Боно і музичну кар'єру сина

Фото: facebook.com/antytilaofficia

20, 21 і 22 березня в столичному Палаці спорту відбудуться три концерти гурту АНТИТІЛА, які завершать їхній всеукраїнський тур "Вдома".

Попри щільний графік виступів, фронтмен АНТИТІЛ Тарас Тополя знайшов час для інтерв'ю "ТиКиїв" і розповів про несподіванки на концертах, дружбу з лідером гурту U2 Боно, стосунки з дітьми й особисті зміни.

Тарасе, АНТИТІЛА зараз у турі, в межах якого заплановані загалом 37 концертів. Який зараз стан: ви з хлопцями вже сильно втомлені чи ще ні?

Фізично це виснажливо, але морально ми в піднесеному стані. Бо до нас приходять люди, зали повні, солдаути. Ми разом співаємо, проводимо таку собі музичну й сенсову терапію. І до того ж збираємо на потреби Головного управління розвідки. Тур "Вдома" — не лише про музику, а й про супротив.

Окрім цього, ми в приємному очікуванні трьох унікальних масштабних шоу в столичному Палаці спорту, якими завершимо тур.

Де берете сили на майже щоденні виступи? Є якісь правила під час туру, щоб берегти сили — типу, лягати спати о 23:00 чи сухий закон? Чи, навпаки, якісь допінги?

Ніяких заборонених допінгів ми не вживаємо і ніколи не вживали. Сили намагаємося підтримувати сном — якщо, звісно, є така можливість. Бо коли щодня в тебе нове місто, опція "виспатися" опиняється десь за бортом. За можливості займаємося спортом.

А найбільше сил дають люди, які приходять на концерти. Ми зі сцени віддаємо енергію, а від людей отримуємо її назад — це так працює.

А що з твоїм голосом — як він це все навантаження витримує?

Не знаю, я в нього не питав (усміхається). Але відчуваю, після Палаців спорту потрібно буде взяти паузу в співі.

Очевидці кажуть, що тур у вас "із сюрпризами" — що мається на увазі?

На самому початку туру "Вдома" в нас на сцені згоріло майже все обладнання — але ми вийшли із ситуації. І вже до наступного концерту в нас було нове обладнання, і люди не відчули ніяких змін. Під час виступів у нас вимикалося світло — причому декілька разів прямо на пісні "Фортеця Бахмут", але люди продовжували її співати, незалежно від того, була музика чи ні.

Було таке й під час виконання інших пісень — їх також доспівували всім залом.

Час від часу нам влаштовували "сюрпризи" і самі зали, в які ми приїжджали: в деяких не було ані опалення, ані світла, ані води — і, хочу наголосити, не через війну. В нас із ротів йшла пара, люди сиділи в куртках, але ми грали концерт.

Але найприємніші сюрпризи створювали люди. Деякі талановиті діти просто вражали своїми настирливістю, безстрашністю і вірою в себе. Наприклад, у Львові хлопчик Влад із залу між піснями сказав, що в нього є мрія виконати на гітарі пісню "Вдома". І ми цю мрію втілили: після виконання пісень "на біс" запросили Влада на сцену, він взяв гітару і роздав такий рок, що весь зал "стояв на вухах" і аплодував стоячи! А хлопчик, на хвилиночку, навчається лише в шостому класі!

Це все — сюрпризи. Будь-який неприємний сюрприз ми перетворювали на можливість. А всі приємні сюрпризи посилювали й надихалися ними.

Дехто з артистів зізнається, що у великих турах інколи вже не розуміє, в якому місті зараз перебуває, і може забути слова найвідоміших пісень. З тобою таке траплялося?

Таке з нами трапляється регулярно! Це, звісно, жарт. Але в турі, виходячи на сцену, важливо не переплутати співзвучні назви міст (усміхається). Тобто Черкаси з Черніговом чи Чернівцями, Кам'янське з Кам'янець-Подільським, Миколаїв з Миргородом: бо один раз скажеш не ту назву, і концерт може перетворитись на невдалий стендап.

Ваш тур завершать три концерти в Палаці спорту — що нас на них чекає? Чим вони будуть особливі?

Три концерти в Палаці спорту — це, фактично, фінальна крапка туру "Вдома". Ми свідомо зробили їх великими, емоційними й дуже символічними. АНТИТІЛА скрупульозно підходять до шоу, і ми ніколи не повторюємо наші концерти. Ми були на виступах світових зірок, виступали з ними на великих сценах, тому хочеться в Україні, в себе вдома, зробити все на рівні й красиво.

Ми готуємо масштабну сценографію, багато світла, відео, спецефектів — простір навколо сцени буде постійно змінюватися. Для реалізації постановки до Києва веземо світлове обладнання з Європи, яке використовується в шоу світових зірок. Не люблю слово "масштабний", але воно дійсно підходить, щоб описати наш із режисерами Павлом Закревським та Марі Загребинською задум.

Також для нас не менш важливий звук. Ми переносимо до Палацу спорту частину нашої студії, аналогове обладнання, щоб музика звучала максимально живо — так, як люди звикли чути її в навушниках чи вдома, тільки з live-енергією.

На цих концертах так само буде блок зі стендапером? Як народилася ця ідея?

Вона народилася під час підготовки до туру в нашого клавішника Сергія Вусика. Її підтримала команда. А далі ми втілили все це в живих виступах. В частині міст із нами був Слава Бу, в іншій частині — Макс Вишинський.

Ми захотіли змінити формат наших звичних концертів і додати до них щось цікаве, нове, смішне, дотепне. Захотіли, щоб виступ у кожному місці був у контексті цього міста. Щоб це було не лише про музику, а й про щось цікаве для людей.

І так стається, що кожен концерт розпочинається з цікавого, веселого, пізнавального спілкування, що допомагає задати правильну атмосферу.

Для Палацу спорту теж готуємо цікаве — тож запрошую!

Сольне плавання? Ніколи!

За два роки гурту виповниться 20 років — як святкуватимете? Буде десять Палаців?

В мене є мрія, щоб коли наступить ця дата, в Україні вже був мир, і була здобута правильна перемога. І ми знову могли повернутися на відкриті великі майданчики, на стадіони, де виступали до повномасштабного вторгнення. І дуже б хотілося, щоб на наш ювілей завітали наші друзі, світові зірки — такі, як Боно та Ед Ширан. І ми разом із ними виконували наші спільні пісні 2Step і Yours Eternally.

Як ви змінилися за ці роки? І взагалі — віриш, що гурту АНТИТІЛА вже майже 20 років, і ви маєте таку популярність?

Ні, не вірю. Я не знаю, як змінився я, як змінилися АНТИТІЛА, але, звичайно, ми не ті, якими були 20 років тому — щонайменше, досвіду за спиною більше. Мабуть, і візуально, і музично ми набули іншої форми.

Точно можу сказати, що, досягнувши повноліття, АНТИТІЛА залишили й зробили багато корисного і цікавого. Нам не соромно за цей шлях.

У тебе за ці роки не було бажання піти в сольне плавання?

Ніколи не було. Від самого початку створення гурту АНТИТІЛА і дотепер я завжди хотів виступати саме колективом.

А міг уявити, що колись у вас буде колаборація з Боно та Едом Шираном?

Ні, звичайно. Я підлітком заслуховував диски U2, поки вони в плеєрі не починали стрибати. Боно та Ед для мене — легенди, без перебільшення.

Яка була твоя реакція, коли вони запропонували тобі співпрацю?

Мене переповнювали емоції — я ж жива людина. Але ця історія почалася ще в травні 2022-го: Боно зателефонував і запросив заспівати з ним у київському метро Stand by Ukraine — так він символічно переробив Stand by Me. Ми приїхали з Харкова після чергування на евакуації, ніч їхали — і прямо з нашого медичного буса спустилися в метро і заспівали разом із Боно.

З того моменту зав'язалися наші теплі стосунки, близькі й щирі.

Потім, під час нашого першого закордонного туру на підтримку ЗСУ, де ми зібрали 650 тисяч доларів, на один із концертів у Лондоні ми запросили виступити з нами Боно і The Edge. Вони прилетіли, і ми разом зіграли їхню Mothers of Disappeared, присвятивши її матерям, які чекають дітей із війни.

Згодом був дзвінок від Боно із запитанням: "Яким українським словом можна схарактеризувати український народ?" Я відповів: "Воля". За рік Боно прислав демоверсію спільної з Едом Шираном пісні Yours Eternally, де оспівується саме це слово. Вони попросили мене також записати вокал, а ми ще долучили до запису київський хор ім. Верьовки.

Технічні деталі — це другорядне, головне — те, про що пісня. А вона про те, що потрібно посміхатися, коли можеш, і вірити, сподіватися, не опускати руки й діяти. Це зараз наш обов'язок номер один, бо на фронті — наші друзі й побратими.

Шляхом батьків

Тебе не дивує, що гурт так люблять діти?

Це дуже приємно, що діти слухають нашу музику і ходять на наші концерти. Бо АНТИТІЛА — це більше, ніж музика, це так само і про виховання.

А твої діти є фанатами АНТИТІЛ?

Мої діти не лише слухають гурт АНТИТІЛА. Марко, наприклад, вже декілька років є гітаристом у дитячому бенді "Лего", і вони виконують пісні з репертуару АНТИТІЛ.

Тобто підростає зміна?

Я думаю, ще рано говорити про те, хто з дітей продовжить шлях батьків. У всіх трьох є музикальний слух, але займається музикою поки тільки середній син, Марк.

Популярність — це завжди фанати й хейтери. А бували у вас прояви фанатської любові, які зовсім не тішили?

Бувають дуже нав'язливі прояви, які межують з якоюсь манією. І це іноді лякає. Але хочу зауважити, що більшість, тотальна більшість людей, які приходять на концерти гурту АНТИТІЛА, які слухають нашу музику — освічені, розумні, стримані й виховані.

А як щодо хейтерів — ти їх часто блокуєш в інсті?

Звісно, іноді блокую. Але ніколи цим не зловживав. До хейту ставлюся спокійно: він, як і любов, є атрибутом життя публічних людей. Це треба просто прийняти.

Завжди будуть ті, хто критикує, і ті, хто підтримує. І це нормально. Важливо не рахувати лайки й хейти. Сенс життя не в тому, щоб догодити всім, а в тому, щоб робити так, як відчуваєш правильним згідно зі своїми серцем і совістю.

А за "концерт у Ялті" дорікають? Як зараз думаєш: варто було його оголошувати?

Ми не шкодуємо, що оголосили його. Це був не популізм, а спільна акція з ГУР. Ми це робили свідомо. Коли концерт відтермінували, то на гроші з проданих квитків ми закупили обладнання і передали його спецпідрозділам ГУР. З ним вони вже давно відпрацювали бойові задачі на південному напрямку і забаранили купу москалів, знищили техніку, вартість якої в сотні разів перевищує вартість обладнання, яке ми передали.

Але! Всі квитки на концерт в Ялті залишаються дійсними. І я переконаний, що ми проведемо цей концерт, обов'язково. Бо Крим — це Україна!

Прості важливі речі

Ми всі за роки війни змінилися. Як відчуваєш: що змінилося саме в тобі?

Глобально в мене всередині нічого не змінилося — мої життєві принципи сталі. Але війна змінила обставини та пріоритети навколо цього. Я ціную прості, але важливі речі — здоров'я близьких, час із дітьми, присутність рідних поруч. Це стало ще важливішим для мене — впевнений, як і для багатьох українців.

Що тобі допомагає не вигоріти? Які твої прості життєві радості?

Діти. Я намагаюся проводити з ними час й користуюся будь-якою можливістю, щоб якнайбільше бачитися з ними. Гра в парку, катання на самокатах, велосипедах, складання Лего, гра в слова…

Зараз, під час туру, для цього, на жаль, мало часу. Але якщо є вільний день чи навіть вечір, то я проводжу його з ними.

Про що, крім нашої перемоги, зараз мрієш найбільше?

Мрію мати більше вільного часу, щоб проводити його з дітьми. Мрію випустити цього року альбом, над яким вже працюємо.

А ще дуже не те, що мрію, але прагну, щоб три концерти в Палаці спорту відбулися без пригод, і все сталося так, як ми собі запланували. І щоб люди ці концерти запам'ятали!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter