Михайло Кукуюк: "Весь Київ — це місце сили. Головне цю силу відчути"

Михайло Кукуюк у фільмі "Вартові Різва". Фото: пресслужба фільму

13 листопада в прокат вийде українська різдвяна комедія "Вартові Різдва". Одну з головних ролей, Санта Клауса, у ній зіграв Михайло Кукуюк. "ТиКиїв" зустрівся з актором і поговорив з ним про знімання "Вартових Різдва", його роботу в театрі й особисте.

Михайле, почнімо з проєкту "Вартові Різдва", де ви нещодавно знялися. Чи не здивувалися, коли вам запропонували роль Санта Клауса?

Не здивувався: в театральних і кіноколах всі знають, що я цікавлюсь західною культурою і всім, що з нею пов'язано. Тому мені ця пропозиція не здалася дивною.

У вашій акторській кар'єрі вже були ролі, подібні до цієї — може, на якихось дитячих святах?

Одним із театрів, де я працював, був Театр юного глядача на Липках. Тому спілкування з нашою найвибагливішою публікою, дітьми, в мене було задосить. 

Ми знаємо, що грим для цієї ролі вам щодня робили близько трьох годин — що ж це за грим такий, складний? Як ви це витримували?

Це частина моєї професії, а свою професію я дуже люблю. Грим — це для мене також цікаво. А особливо цікаво було дивитись на те, як наші прекрасні дівчата-гримери під прискіпливим і професійним оком Лілії Хоми перетворювали нас на казкових героїв.

А з приводу "важкості" в професії — перепрошую, але казати так щодо чоловіків у тилу, м'яко кажучи, трошечки недоречно… Є зараз ті, кому дійсно важко, і нам у тилу треба в будь-який спосіб їм допомагати.

Як склалися ваші стосунки з "колегами по дивах" — Іваном Бліндаром і Станіславом Бокланом? Бачила, ви навіть спільний вірш якось записали. Ви дружите в житті?

Вірш, що ми записали, — це твір Василя Муліка, Героя України, гелікоптерника, який ще з Іловайська в абсолютно неймовірний час вивіз наших хлопців. З колегами ми говорили про український театр, на вінілі слухали в гримерці старий рок… І такі речі мене, Стаса та Івана єднали. Розуміння того, що між нами є спорідненість і спільність, — це більше, ніж дружба. Бо більшість "дружб" має тенденцію закінчуватись, а спільна професійність у наш непростий час вартує набагато більше.

А з дівчинкою Аріною, що зіграла головну героїню, які у вас були стосунки? Ви якось допомагали їй на майданчику? 

Аріна — це янгол, це світло, це те, що нас тримало від певних вчинків і слів, які, будьмо чесними, інколи виникають на знімальних майданчиках. Вона з'являлась — і все осяювалось. Тому радше це вона нам допомагала. Маю величезну надію, що майбутнє в Аріни складеться в схожий спосіб з Іванкою Сахно (українська акторка, що наразі працює в Голлівуді — Прим. Ред.).

Спокійне диво

А пам'ятаєте себе у віці Аріни — в кого ви тоді вірили: в Діда Мороза, Санта Клауса, Святого Миколая?..  

У країні, де я народився, був один Дід Мороз, до якого додавалася Снігуронька. Позаяк мої тато і мама були акторами, то всіх Снігуроньок і Дідів Морозів я знав особисто. Тому з вірою в новорічного чудороба якось не склалося…

А актором ви захотіли стати вже у віці Аріни, чи це бажання з'явилося пізніше?

На сцену я вийшов ще тоді, коли мама, народна артистка України Антоніна Паламарчук, була мною вагітна, але грала в театрі. Тож моє акторство почалося несвідомо, з тих часів, яких я навіть не можу згадати. А в дітей, що зростають "за лаштунками", доля часто складається певним чином. 

У вашій родині святкували Різдво? Чи були в родині якісь сімейні різдвяні традиції?

Якщо казати про тата й маму, то в нашій сім'ї був тільки Новий рік, бо в країні, де ми жили, різдвяні традиції, м'яко кажучи, були не про Різдво. Якщо казати про нас із дружиною, то ми Різдво завжди святкуємо. І подарунки, і ялинка, і все, супутнє Різдву, у нас завжди поруч.

Різдво — це про дива. У вашому житті вони траплялися?

Ось тут нічим не можу потішити — не можу нічого такого пригадати. Але диво є, воно і зараз з усіма нами: це диво робить Український Воїн.

А свою популярність ви вважаєте певним дивом? Адже вона не так швидко до вас прийшла — ви через це переймалися?

Ось тут згоден! Це таки диво: лиса, не зовсім вже молода людина, і раптом така популярність — це дійсно диво… (Усміхається.) І саме через вік я до неї ставлюся спокійно. Ось таке "спокійне диво".

Розкажіть, як ваші справи в театрі — у яких виставах вас зараз можна побачити?

У театрі зараз все — тьху-тьху-тьху! — прекрасно. Український театр зараз у супертренді! Приходьте на "Конотопську відьму", "Нетутешнього", "Співай, Лоло, співай!", "Марію Стюарт" і самі в тому пересвідчитесь!

Як це — працювати в найпопулярнішому театрі Києва й країни, куди квитки майже неможливо дістати?

Це великий привілей і велика відповідальність. Дуже хочеться стати по-справжньому "франківцем", і я докладаю до цього максимум зусиль.

Зараз у мене багато роботи, багато поїздок до бійців, багато концертів, і наміру зупинятись я не маю.

Рок на Різдво

Ще одна ваша творча іпостась — музикант. Ви колись вибирали між акторською й музичною кар'єрою? 

Театр, музика, поезія завжди йшли поруч у моєму житті. Rock'n'roll, beat poetry, картини Уорхола і Далі, передова західна культура — це те, що завжди зі мною. Ніколи не забуду, як я вперше ще маленьким почув AC/DC і Sex pistols, і з того часу моє життя змінилося назавжди! Треба, до речі, перевірити: мабуть, рок я вперше почув саме на Різдво, що вважаю також певним різдвяним чудом. Приходьте 30 жовтня на мій концерт в Культурному кластері "Краків" на Русанівській набережній — заджемимо разом!

Зараз музика, ваш гурт — це, скажімо так, ваша "паралельна кар'єра"? Чи ви це не розділяєте? 

Ніколи не відокремлював театр і музику. Писав музику для мюзиклів "Співай, Лоло, співай!", "Войцек", "Кар'єра Артуро Уї", "Життя попереду" тощо. Грав у гурті, писав вірші — бо життя ж коротке, так хочеться все встигнути.

Не складно поєднувати роботу в гурті з роботою в театрі та зніманням?

Це не складно, а дуже приємно. Коли є робота, це завжди приємно.

А якби вам запропонували написати саундтрек до фільму, в якому ви граєте, ви б наважилися?

Я писав музику для серіалів "Домашній арешт" і "Топтун". І якби запропонували написати для "Вартових Різдва", я б з радістю погодився.

Ваша дружина — також акторка. Чи ви не плануєте колись знятися, чи зіграти десь разом? 

Якщо вийде така нагода, було б добре. Анастасія не тільки актриса, вона ще й режисерка. Нещодавно ми з нею зробили мюзикл "Голохвастов". Її палітра більша, ніж моя, і якби в нас вийшло зробити разом щось ще, було б дуже добре.

Хто у вашій родині головний?

Дружина.

Все не дарма

Розкажіть про ваших собак — як давно вони з вами? Їх же треба вигулювати зранку, а актори ж ніби пізно лягають і пізно встають — як розбираєтесь із цим питанням?

Собаки — це розрада, це захист, це спокій і дзен… Сім років минуло з того моменту, як ми завели першу, Явдоху — бо вона, як Явдоха Зубиха, була привезена нами з Конотопа. Друга, Фіона, до неї долучилася пізніше.

Гуляти з ними — це окремі радість і щастя. Завжди намагаюсь знайти час, щоб бути з ними. Вони гавкали на російські ракети, що впали за кількасот метрів від нашого дому, вони, як ніхто, разом із нашим котом Бобіком (саме так, ми назвали нашого кота Бобіком) відчувають загрозу. Коли в наш будинок влучив дрон, вони так само гавкотом квапили мене йти на дах, щоби я допоміг хлопцям, які гасили пожежу. Вони, немов відчуваючи нашу тривогу, завжди є поруч. В очах і миготливих хвостах тримають фразу: "Все добре і все не дарма".

До речі, про гуляти — де в Києві вас можна зустріти найчастіше? Які ваші київські місця сили?

Весь Київ є місцем сили. Байдуже, чи це троєщинські далекі новобудови, чи центр Воздвиженки — це все має силу. Головне — цю київську силу відчути!

Ви ж із Житомира — чи швидко звикли до Києва?

Одразу! За пів хвилини в далеких вісімдесятих. Я це місто одразу в себе впустив. Я вже тоді чимало поїздив із гастролями, але і до сьогодні, вже побачивши чимало, констатую: Київ — найкраще місто світу! Недарма різна погань на святе роззявляє пащу…

І, повертаючись до вашої ролі у "Вартових Різдва" — якби ви дійсно могли виконувати всі бажання, яке б виконали найперше?

Дивне питання, але гаразд, озвучу бажання всієї України. Я б побажав Перемоги Україні. А ще зробив би так, щоби всі полеглі Герої України воскресли й повернулись додому.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter