Охочих стати рятувальниками побільшало: інтерв'ю з київським "героєм без зброї" до Дня пожежника
Фото: ДСНС Києва
4 травня у світі відзначають Міжнародний день пожежника. Його започаткували 1999 року — на згадку про п'ятьох рятувальників, які загинули під час лісової пожежі в Австралії: їхню машину охопило полум'я, і нікому не вдалося врятуватися.
Відтоді щороку цього дня вшановують тих, хто рятує життя, і згадують героїв, які, на жаль, не повернулися зі служби.
В Україні наразі працює приблизно 77 тисяч пожежників: близько 70 тисяч — штатні, ще 7 тисяч — добровольці.
За три роки повномасштабної війни ДСНС України:
- здійснила понад 204 000 виїздів;
- ліквідувала 25 378 пожеж;
- врятувала 5 862 людини;
- надала психологічну допомогу 283 000 українців;
- витягла з-під завалів 1 300 осіб.
Водночас структура втратила 100 своїх людей, ще 430 рятувальників отримали поранення.
У нинішніх реаліях: коли пожежа — це ще й війна
З початком повномасштабного вторгнення робота пожежників суттєво змінилася. Тепер рятувальники не лише гасять пожежі — вони витягують людей з-під завалів після обстрілів, рятуючи життя під уламками будинків, дитячих садків, шкіл. Пожежники прибувають на виклик у будь-який момент — навіть у свій вихідний. Часто працюють під прицілом, адже ворог може завдати повторного удару.
Навантаження з початку 2022 року зросло більш ніж на 300%. Шанси загинути під час чергування — теж.
Редакторка "ТиКиїв" відвідала третю пожежну частину міста Києва та поспілкувалася з командиром відділення, головним майстром-сержантом Сергієм Сиваком. Він присвятив 25 років службі у ДСНС.
Потрапив я сюди, можна сказати, раптово. Мене покликали спробувати — і якось усе закрутилося.
За роки служби я неодноразово опинявся в небезпечних ситуаціях. Кожен виклик по-своєму складний і небезпечний. І хоч за кожною історією стоїть окремий біль, це також і врятовані життя — саме ця частина роботи мені найбільше подобається. Бути пожежником — це не рутинна й точно не одноманітна служба.
Який виклик вам найбільше запам'ятався?
Серед тривожних викликів іноді трапляються й ті, що викликають усмішку. Саме такі історії запам'ятовуються надовго.
Одного разу, десь о п'ятій ранку, телефонує бабуся і кричить, що горить квартира в сусідньому будинку. Ми миттєво виїхали, приїжджаємо — а вогню ніде немає. Ходимо навколо, перевіряємо все, а вона знову дзвонить: мовляв, чому хлопці просто ходять, а не гасять пожежу? Каже: "Я ж із вікна все бачу!"
Ми дізналися, в якій вона квартирі, піднялися — і все стало ясно. Її вікна якраз виходили на схід, і сонце так відбивалося у вікнах сусіднього будинку, що справді здавалося, ніби той горить. І ще так переливалося — ну, майже як справжня пожежа.
Це найприємніші історії. Бо всі живі, всі цілі. І сонце сходить.
Яку техніку сьогодні використовують для гасіння пожеж?
Наразі використовуємо стандартні пожежні автомобілі. Серед нових — Iveco, укомплектований обладнанням від фірми Validus. Також маємо MAN — теж із комплектацією від Validus. Обидва оснащені резервуарами для води та піноутворювача: в Iveco — 2 тонни, в MAN — 4,5 тонни. Iveco менш габаритний, зате може легко заїхати у вузькі, щільно запарковані двори — це велика перевага в міських умовах.
Що змінилося з початком 2022 року?
З початком повномасштабної війни стало набагато складніше: чергуємо частіше, можуть викликати прямо з дому, підняти з ліжка — щоб гасити вогонь, а потім розгрібати наслідки ворожої атаки.
Навантаження зросло в рази: пожежі після прильотів, завали, вибухонебезпечні об'єкти. І все — під ризиком повторних ударів.
Іноді ми навіть не встигаємо виїхати з однієї адреси, як уже надходить новий виклик. Але ми не скаржимося. Це наша робота — бути першими там, де найважче.
Герої — серед нас, і вони заслуговують на наше "дякую" не лише у професійне свято. Хоча пожежники й не шукають слави, бо їхня мотивація — це врятовані людські життя!
