Як змінилось протезування в Україні з початком повномасштабного вторгнення: проблеми та реальна вартість

Фото з архіву благодійного фонду Future for Ukraine

В Україні, за приблизними оцінками, втратили кінцівки через бойові дії близько 50 тис. військових та цивільних. Ще в серпні американське видання The Wall Street Journal порівняло кількість українців, що втратили кінцівки через повномасштабну війну з росією з кількістю травматичних ампутацій за весь період Першої світової війни. Тоді ампутацій зазнали близько 67 тис. німців та 41 тис. британців.

Ми вирішили дослідити поточний стан протезування в Україні, що змінилось (змінилось все принципово та повністю), з якими проблемами та викликами стикаються як люди з ампутаціями, так і організації та фонди, що хочуть їм допомогти, а також яка перспектива та прогнози на майбутнє, коли війна ще триває. Допомогла розібратись нам президентка БФ Future for Ukraine в США Олена Ніколаєнко. Фонд займається фандрайзингом коштів для ветеранів зі складними ампутаціями, а також забезпечує приймаючою стороною для бійців в центрі протезування MCOP (англ.)  — Medical center Orthotics and Prosthetics у Вашингтоні, США.

Проблематика галузі протезування зараз

З початком повномасштабної війни потреби людей з ампутаціями в забезпеченні протезом докорінно змінилися. До 2022 року в середньому в Україні проводили близько 3 000 планових операцій з ампутації здебільшого нижньої кінцівки. Більшу частину випадків становили літні люди з такими хворобами, як, наприклад, цукровий діабет чи  судинні захворювання. Для літніх людей протези не передбачали високої функціональної потреби.

Зараз же кількість тих, кому треба протез кінцівки всіх вікових категорій виросла майже у 20 разів. Складність проведення операцій суттєво виросла. По-перше, мова йде переважно про воєнні ушкодження та операції в прифронтових шпиталях. Військові хірурги мають обмежений час для того, щоб не просто провести складну операцію, яка раніше тривала кілька годин, а й попри критично уражені тканини та кістки, сформулювати культю під майбутній протез. Адже найголовнішим завданням польових хірургів є зберегти людині життя, а не подбати про естетику та майбутню потребу в протезуванні.

Як змінився процес забезпечення людей протезами після початку повномасштабної війни

Держава продовжує компенсувати всі витрати пацієнта на протезування. Людина, що потребує протез, обирає клініку, де її ним забезпечать, а також де вона буде проходити фізіотерапію — вчитись користуватись протезом. Спочатку людина має зареєструватись в Особистому кабінеті особи з інвалідністю на сайті Мінсоцполітики, завантажити туди документи, що засвідчують потребу людини в протезі. Для військових також потрібно додати копію довідки про безпосередню участь у бойових діях, для того, щоб отримати компенсацію за протез в трикратному розмірі.

Через свій кабінет людина отримає направлення на протезування й зможе обрати компанію для протезування із запропонованого переліку, зв'язатися з нею й розпочати процес отримання протеза.

Як держава покриває витрати на протез?

У 2023 році в держбюджеті було закладено 2,8 млрд грн на забезпечення протезами тих, хто їх потребує. До середини вересня з цього бюджету вже витратили 2 млрд. Про це у відкритому інтерв'ю в Українському кризовому медіа-центрі розповіла радниця міністра соціальної політики Олена Кульчицька. З цих коштів 6622 людини отримали протези ніг та 337 — протези рук.

У бюджеті на 2024 рік на протезування українців заклали вже 4,2 млрд грн через прогнозований ріст потреби в забезпеченні постраждалих від війни штучними кінцівками. 

За словами міністерки соціальної політики Оксани Жолнович щодо компенсації протезів для військових, то вони:

 ...можуть розраховувати на найкращий сьогодні протез, який в принципі у світі виготовляється. Тому що ми покриваємо досить високу вартість протезів для наших учасників бойових дій і ветеранів, і військовослужбовців. 

Вона також зазначає, що вартість кожного протезу визначають залежно від потреб кожного окремого випадку та потреби конкретної людини, й може сягати до 2 млн грн (близько 50 тис. доларів).

Однак проблема на цьому етапі полягає в тому, що держава не може компенсувати вартість протеза всім, хто потребує високотехнологічну та вартісну штучну кінцівку, з якою вони зможуть зберегти максимальну якість життя. Середній бюджет, який виділяють під одного пацієнта, — 20 тис. доларів. Тоді як протез, який би максимально зберіг функціональність людини, коштує 60-80 і навіть більше тис. доларів.

Ще одна складність полягає в тому, що держава не може пацієнту видати гроші на руки. Тобто якщо людина хоче й потребує кращого протезу, шукає самостійно способи його отримати й, наприклад, звернутись до благодійного фонду, щоб дозбирати кошти. У такому разі доведеться відмовитись від державного фінансування й збирати всю суму на протезування самотужки.

Після проведення самої операції важливо людину якнайшвидше поставити та навчитись користуватись протезом. Адже для організму це не просто ураження та втрата цілісності. Для людини з ампутацією ніг треба відновити її центр ваги, щоб не відбувалось гіпернавантаження здорової кінцівки. Не задіяні більше м'язи слабшають, тіло та постава загалом деформуються через зміщення центру ваги. Чим раніше поставити пацієнта на ноги, тим легше йому буде адаптуватись до протезу, так як фізичний стан тіла дозволяє це зробити. 

В Україні вже є центри, що можуть надати та навчити користуватись подібним протезом, але черга туди може сягати місяці. А це критично-важливий період для кожного пацієнта, доки їх м'язова сила збережена, тому  навчитись користуватись протезом з точки зору фізіотерапії та реабілітації буде найлегше. І це друга проблема в галузі протезування в Україні — вчасно забезпечити людей, що потребують протезування, доки процес реабілітації для них пройде найлегше та найефективніше. Адже найгірший результат протезування — це забезпечити людину протезом, яким вона не буде користуватись.

Тому чим швидше після операції забезпечити людину якісним протезом, тим більша ймовірність того, що вона не просто збереже рухливість, але він стане для неї максимально функціональною заміною власної втраченої кінцівки. 

Дівчатам можна зробити такий протез, що вона на каблуках зможе ходити, і ніхто не бачитиме, що в неї протез. Молодий хлопець з високою ампутацією, або з ампутацією двох кінцівок, він також хоче бігати, пригати, підніматись по схилу в гору, ходити по піщаній набережній, ще щось, і в нього навіть немає там високо ноги, двох ніг, він теж зможе все це робити при ефективному протезуванні. То про що це говорить? Про те, що це можливо за наявності досвіду, технологій та бажання розвивати галузь протезування — зі слів Олени Ніколаєнко.

Протезування в Україні вже стрімко та невпинно розвивається. В нас вже запрацювали та відкрились (побудувались!) під час війні цілі протезувальні та реабілітаційні центри, йдеться про такі центри як Superhumans та Unbroken. Хоча приватні клініки меншого рівня були й до війни, потреби в функціональності протезів та складність самої операції змінились. Наші спеціалісти не мали раніше такого досвіду, особливо важких та надважких операцій з ампутації. Для його здобуття потрібен час та експертиза. 

Зробити якісний протез, повністю адаптований під потребу кожного окремого випадку ампутації кінцівки — це одна справа. Інша важлива частина після отримання людиною протеза — це фізіотерапія та реабілітація. Фізіотерапевт не лише вчить людину користуватися протезом, задіювати ті м'язи, які раніше не працювали. Цей спеціаліст починає працювати з людиною ще на етапі підбору функціональності протезу, саме він допомагає обрати, який саме протез потрібен. Це тривалий процес. Від того наскільки добре людина його опанує напряму залежить якість життя, яку вона матиме з протезом. 

Фізіотерапевти в Україні зараз так само швидко навчаються, знову ж таки через те, що змінилась в рази не лише кількість протезувань, але й дуже виросла потреба в якісних протезах для активного способу життя.

Протезування, що забезпечують фонди

Один з підопічних Олени Ніколаєнко після повернення з протезування в Америці добудував будинок в Україні на протезі ноги. Інший — відкрив свою акробатичну студію та, маючи інвалідність, працює повний робочий день та самотужки забезпечує свою родину, доки його дружина в декреті. "Оце показник ефективного протезування", — коментує успіхи підопічних Олена. 

Фонд забезпечує можливість складних пацієнтів отримати високоякісний протез за кордоном, де в них є шанс отримати від спонсорів оптимальне рішення, а можливо навіть дуже функціональне, що дозволить їм вести навіть більш насичений спосіб життя. 

Окрім того, FFU має доступ до співпраці з топовими світовими фахівцями в галузі та організував приїзд Майка Коркорана, голови MCOP в Україну, після чого в подальшому організація навчала центр протезування Superhumans. 

Фонд Future Fof Ukraine також займається адвокацією проблеми з наданням державних коштів військовим, намагається змінити порядок надання відшкодування військовим, звертаючись до депутатів.  

Якщо військовий зможе отримати свої 20 тис. доларів, то нам у фонді буде легше дозбирати ще 40 чи 60 тис. доларів, а ніж збирати всю суму для кожного нашого підопічного — зі слів Олени Ніколаєнко.

Успішний кейс FFU

У фонді задоволені та пишаються результатами всіх своїх підопічних. Однак під час нашої розмови Олена Ніколаєнко найчастіше згадувала Олександра Чайку, що мав високу ампутацію ноги на рівні кульшового суглоба. До війни Олександр був дитячим хореографом, навчав малечу танцям та акробатиці. З початком повномасштабного вторгнення він доєднався до 24-ї механізованої бригади ЗСУ. А навесні під Попасною Сашко отримав важку мінно-вибухову травму, внаслідок якої повністю втратив праву ногу. 

Я прокинувся після операції й усвідомив, що болю більше немає. До цього в мене був нестерпний біль, я непритомнів через нього. Потім я побачив, що ноги немає, і занепокоївся, як я без неї викладатиму танці дітям? — з інтерв'ю Олександра виданню Vogue. 

Вже у вересні він разом з дружиною та командою фонду Future for Ukraine вирушив до Вашингтону, де потрапив до партнера FFU головного лікаря MCOP Майкла Коркорана, що близько 20 років присвятив життя протезуванню американських військових. Процес протезування та реабілітації в США зайняв 45 днів. За цей час він отримав протез, що максимально відповідає його потребам, навчився не лише ходити, але й після повернення в Україну відновив тренування. А вже невдовзі продовжив свою справу та відкрив свою акробатичну студію.

Перспективи протезування в Україні

Спостерігаючи таку критичну потребу в високоякісному та високофункціональному протезуванні, на думку Олени Ніколаєнко, в України є всі шанси стати країною, що матиме найкращий рівень протезування у світі. Якщо українські фахівці будуть активно вчитися й не нехтувати досвідом закордонних фахівців. Адже ні в однієї країни світу не було такої кількості пацієнтів з ампутаціями, з якою зараз стикнулись ми. А війна, на жаль, продовжується. 

Найбільше стимулює розвиток попит. За словами Олени, коли пацієнт бачить, що можна робити на протезі, то він приходить в протезний центр і каже, я хочу на протезі робити отак й, у такий спосіб, штовхає і протезиста, і фізіотерапевта на розвиток та вдосконалення. 

Благодійні фонди при цьому відіграють важливу роль, допомагають забезпечувати протезами бійців зі складними випадками ампутації, фандрайзять гроші чи шукають спонсорів та гранти для того, щоб профінансувати справді круті протези, які дозволять їхнім власникам вести максимально продуктивне, сповнене нових можливостей життя.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter