"Ти більше не здогадуєшся, чи витримаєш — ти вже знаєш": OTOY про новий трек і підтримку українського бізнесу
OTOY (Слава Дрофа). Усі фото: пресслужба OTOY
Співак OTOY випустив нову пісню "Серед стін" — це близька кожному історія про нашу зимову буденність: темряву, холод, шум генераторів і побутові обмеження. І водночас — про людей, які підтримують одне одного, про життя "тут і зараз" і про віру в те, що ми змогли впоратися тоді й точно впораємося в майбутньому.
Напередодні релізу артист запустив у соцмережах ініціативу, що розповідає історії київських бізнесів — малих і ветеранських — які, попри труднощі, змогли пережити цю зиму. Кожен із них став прикладом витримки, тож нині OTOY закликає їх підтримати: обрати їхні послуги чи придбати товари. Та найважливіше — запам'ятати їхній шлях, аби він ніколи не перетворився на безіменну згадку про важкі часи.
Спеціально для "ТиКиїв" OTOY розповів про створення нової пісні, історії бізнесів, що вистояли цієї зими, а також про стійкість українців, яку вже не поставиш під сумнів.
Розкажи про створення треку "Серед стін": як з'явився задум і яке відчуття прагнеш подарувати слухачу?
Задум виріс з того, що переживав я сам, люди поряд і фактично кожен українець цієї зими. Це виснаженість. Необхідність щодня підтримувати життєдіяльність попри те, що саме по собі це — дурне, побутове випробування. Але воно формує реальний стрес. І водночас ти постійно усвідомлюєш, що цей стрес ніколи не зрівняється з тим, що відчувають наші військові — люди, які живуть під постійною загрозою смерті. Ця думка не давала розкисати. Вона змушувала адаптуватися швидко і продовжувати діяти.
Слухачу я хочу подарувати не співчуття, а впізнавання. Відчуття, що хтось сформулював те, що ти не міг назвати словами.
Ти кажеш, що пісня написана не з позиції спостерігача, а з позиції спільного досвіду. Яким цей досвід був для тебе?
Таким самим, як у більшості. Стіни — це не метафора. Це буквально: блекаути, обмежений простір, вимушена зосередженість на виживанні побуту. І водночас є робота, творчість, рух вперед. Я не героїзую це. Це просто те, як воно було. Те, що допомагало — усвідомлення масштабу. Коли розумієш, що твій дискомфорт — це нічого порівняно з передовою, демотивація стає просто неприйнятною.
Що спонукало тебе звернутися до історій українських бізнесів?
Я написав пост, де сказав, що шукаю малі бізнеси, яким хочу дати голос у межах цієї ініціативи. І вони відгукнулися самі. Це і стало відповіддю на запитання "чому".
Бо є люди, які пережили цю зиму не просто як громадяни, а як підприємці — з подвійним тягарем. І їхні історії заслуговують бути почутими.
Розкажи більше про бізнеси. Що в них вражає найбільше?
Це ветеранські бізнеси та малі підприємці — люди, які вийшли або виходять з війни й будують щось своє. Або ті, хто продовжував працювати попри все. Що вражає — не масштаб труднощів, а те, як буденно вони про це говорять. Без пафосу. Просто: "ми працювали". Це набагато сильніше за будь-яку драму.
У межах ініціативи на сторінках OTOY з'явилися історії кав'ярні Sabotage coffee, якій вдалося пережити непросту зиму; автомайстерні DM Workshop, що відновила роботу після прильоту; танцювальної студії CHUDIKI, що впоралася з випробуванням відключеннями. Кожен із цих бізнесів продовжує працювати, а про складний досвід команди згадують не із сумом, а з надією.
Як бізнеси боролися з труднощами цієї зими? Що було найскладнішим?
У кожного своє. Але спільне — це необхідність тримати процеси в умовах, де базова інфраструктура нестабільна. Світло, зв'язок, логістика. І паралельно — утримувати команду, зберігати клієнтів, не втрачати себе. Найскладніше — це не технічні проблеми. Найскладніше — не опустити руки, коли це все нашаровується одночасно, і кінця не видно.
Чи є історія, що особливо зачепила тебе?
Є. Але я навмисно не виділяю одну — бо кожна з них повна. Коли людина розповідає про своє, вона не розповідає про бізнес. Вона розповідає про вибір: продовжувати чи ні. І щоразу відповідь була одна — "продовжувати". Це і зачіпає.
Особисто для тебе: що в цій ініціативі найцінніше?
Те, що це не благодійність і не піар. Це фіксація. Документування того, як люди трималися — через музику і через їхні слова. Щоб це не зникло як "ну, важкий був час". Бо це більше, ніж важкий час.
Згодом соцмережі OTOY стануть платформою для розповіді історій ще кількох проєктів. Серед них — зоомагазин "Носом чую", книгарня-кав'ярня "Моя книжкова полиця" і ресторан "Люди". Слава закликає підтримувати місцеві бізнеси, що продовжують працювати й витримувати удари ворога.
Що цей складний час дав кожному з нас? Що залишиться назавжди?
Він забрав ілюзію, що можна не вибирати. Тепер кожен знає, хто він є — бо обставини це перевірили. І те, що залишиться — це не травма і не біль. Це розуміння власної стійкості.
Ти більше не здогадуєшся, чи витримаєш — ти вже знаєш.
Читай також: "Швейна рота". Інтерв'ю з волонтерками, які згуртували сотні майстринь для пошиття одягу пораненим
