Алану Бадоєву 45: як хлопець із Горлівки став легендою українського шоубізнесу
Фото: пресслужба Алана Бадоєва
Сьогодні один із найуспішніших українських режисерів Алан Бадоєв святкує 45-річчя. Оскільки 26 років із цих 45 припадають на активну творчу діяльність Алана, розповісти про те, "як Бадоєв став Бадоєвим", в одній статті буде складно. Але ми спробуємо — треба ж шанувати людей, які творять сучасну українську культуру.
Чому в Алана такі екзотичні для України ім'я та прізвище, ба більше — ще й по батькові він Казбекович? Бо народився в Беслані й за батьком є осетином. А от його мама народилася в Сумах. Познайомилися батьки в Горлівці, де працювали на шахті.
Я ріс і в Беслані, і в Горлівці. Це зовсім різні культури, зовсім різні народи, але коли в тебе мама із Сум, а тато з Беслана, це дуже класна суміш, — розповідав Алан.
Щоправда, Горлівку малий Алан не сильно любив і все дитинство мріяв вирватися до великого міста. А ще хотів стати юристом. Можливо, через те, що неодноразово спостерігав, як батько, тоді вже м'ясник, у "лихі 90-ті" самотужки намагався захистити свій бізнес.
Тому Алан бачив себе правником, брав участь в олімпіадах із права й навіть якось пішов до в'язниці, щоб взяти інтерв'ю у в'язнів — "розібратися в їхніх долях". А ще відвідав суд і зрозумів, що юристом бути не хоче: "Те, що я там побачив, не було схоже на американські фільми. Там не можна було заявити: "Панове присяжні! Я хочу вам сказати, що ця людина не винна!" Там все вирішувалося грошима й татами з документами. А я зрозумів, що не хочу присвячувати паперам своє життя. Я хочу бачити світ", — розповідав Алан в одному з інтерв'ю.
Визначитись із життєвим шляхом допомогла сестра: "Вона думала так: будеш артистом, співаком, а не якимось юристом", — згадує Бадоєв.
До речі, ще з дитинства малий Алан виявляв схильність до режисури: приміром, він регулярно режисирував… власні весілля. Напевно, далася взнаки східна кров, бо щотижня малий Бадоєв знаходив собі в дитсадку нову подружку і, як порядна людина, готувався з нею одружитися. І починав командувати: "Ви робите віночки, ви робите те, ви — прикрашаєте" — чим не режисура?
Артистом і співаком Алан не став, а от на факультет телемистецтва Київського національного університету культури і мистецтв вступив.
І одразу став там людиною помітною: поки його сусіди з гуртожитку на вулиці Герцена влаштовували вечірки, Алан знімав кіно — просто у ванній і в коридорі гуртожитку.
Ті, хто над його завзятістю спочатку посміювалися, згодом, коли ті самі студентські роботи стали отримувати призи на фестивалях, трошки задумались.
Коли дійшло до дипломної роботи, Бадоєв заявив, що на це в нього немає часу: на ту мить він вже на повну створював кліпи для українських зірок. І почав з Ірини Білик.
Перепустка у світле майбутнє
На останніх курсах університету Бадоєв став планувати самостійне творче життя. "Нам хотілося, звичайно, займатися кіно, адже ми вчилися на режисерів кіно і телебачення, — згадує він. — Я на той момент вже зняв багато короткого метра, достатньо багато документальних фільмів. Але, просканувавши кіноринок, зрозумів, що на тому етапі реально можна було працювати лише у сфері кліпмейкерства".
19-річний Алан з одногрупницями Юлею та Наташею відкрили власний продакшн, який мав створювати кліпи для українських артистів. І почати Бадоєв вирішив одразу з Ірини Білик.
Саме завдяки її пісні "А я пливу у човні" я полюбив українську мову. І, коли ми організовували продакшн, я сказав: "Мені потрібна Білик. Я хочу зняти для неї кліп, вона мене надихає".
Фото: instagram.com/alanbadoev
Тож зухвалі одногрупники пішли на перемовини до продюсера Білик Юрія Нікітіна, найпотужнішого на той момент українського шоуменеджера. І змогли його переконати!
"Юрій дуже довго з нами спілкувався, ставив запитання, дивився всі мої студентські роботи… А за місяць я вже зустрівся з Ірою, приніс їй букет білих троянд і сказав: "Я ваш фанат, але це не завадить мені працювати!" — пригадує Бадоєв.
Так в Ірини Білик з'явився кліп на пісню "Снег", а в Алана Бадоєва — робота з дівою українського шоубізнесу, яка стала для нього перепусткою у світле майбутнє.
Тому, коли прийшов час робити дипломну роботу, Алану було вже просто не до цього: він знімав по 40 кліпів на рік, а зірки стояли в черзі до вчорашнього студента.
"Все тому, що у нас був неординарний підхід до роботи. Якщо раніше артисти все робили самі: підбирали режисерів, стилістів тощо, то ми приходили до них з готовим сценарієм і говорили: "Знаєте, ми можемо зробити вам кліп під ключ. Приходьте до нас, будьте зіркою, розслабтеся, а ми зробимо так, щоб вам все сподобалося". І цей підхід дуже зайшов усім зіркам. А найголовніше, що вони залишалися задоволені нашою роботою".
У черзі за кліпом до Бадоєва був і Костянтин Меладзе — в результаті Алан став чи не "штатним" кліпмейкером групи "ВІА Гра".
"Для роботи з "ВІА Грою" я зробив те, чого раніше не робив майже ніхто, — знайшов постпродакшн, а вони тоді ще були не розвинені. Та під мене просто відкривали поспродакшени — бо я завалював їх роботою", — згадує Бадоєв.
А потім до нього потягнулися й зірки першої величини з пострадянських країн. Підраховувати кількість своїх кліпів Алан припинив після 600-го.
Загалом, життя, здавалося б, вдалося — але справжньому художнику завжди мало.
Диплом для Канн
Дипломну роботу Бадоєв все ж таки зняв: і не залишитись без неї йому допомогла Помаранчева революція. Тоді американці задумали створити про ті події в Україні фільм з українським режисером, і поміж багатьох надісланих продюсерам у США шоурилів їх зачепило саме відео 22-річного Алана Бадоєва.
"Мені дали сценарій, який мені страшенно не сподобався, — це була така "малина" про революцію з гопаком — жах жахливий! Я сказав: "Це все не те" — і ми почали його переробляти, — згадує Бадоєв. — Поки продюсер якось не спитав: "Ми ж із цим фільмом поїдемо до Канн — все ж буде ок?" Я зрозумів, що не хочу їхати в Канни з цим сценарієм.
Попросив дати мені добу й за добу приніс інший сценарій — короткометражної документальної історії "Ангели живуть навпроти", який розтягнув до повного метра. Це позначилося на фільмі — в короткому метрі він був би крутіший. Але для того свого рівня я зробив максимум. І потім протягом чотирьох років у Польщі цим фільмом відкривали Дні українського кіно. Але сьогодні я б зробив із цього цукерку…"
Проте на Каннському фестивалі, де "Оранжлав" йшла поза конкурсом, її назвали "першим справжнім фільмом нового українського кінематографа", а ще на одному фестивалі стрічка отримала премію за найкращу режисерську роботу.
"Та я ж продюсер!"
Далі в житті Алана з'явилися численні телешоу, одне з яких — "Фабрика зірок-2" на "Новому каналі", де Бадоєв був постановником номерів. Це відкрило нову сторінку в його житті.
Один із "фабрикантів", Макс Барських, змусив Алана задуматись про продюсерство. А коли Барських все ж "пішли" з "Фабрики", разом із ним зі скандалом пішов і Бадоєв.
І хто знає, де був би сьогодні Макс, якби не та авантюра Алана, якому в житті всього, в принципі, вистачало.
"У мене спочатку не було бажання продюсувати — просто спрацювало осетинське коріння. Я, по-перше, побачив, що Макс — неймовірний "шматок пластиліну", який робить все, про що його попросиш, але при цьому типовий антигерой, — зізнавався Алан в інтерв'ю. — І коли його стали "зливати" з шоу, моєю першою реакцією було допомогти. А потім це переросло у співпрацю, і я зрозумів, що я нормальний продюсер. А потім підтягнув професіоналів, зібрав команду — я це дуже добре вмію".
Їхній із Максом тандем приніс як неймовірну популярність Барських, так і окрему творчу реалізацію Бадоєву, який поставив Максу купу шоу, зняв силу-силенну кліпів, але найголовніше — допоміг співаку стати справжньою зіркою.
Окрім цього всього вони найкращі друзі, хоча часто сильно сваряться — Макс зізнається, що сварка з Аланом передує чи не кожному його великому шоу. Але, звісно, вони швидко миряться та працюють далі.
А ще з початком повномасштабної війни обидва вмить розірвали всі зв'язки з росією, попри великі прибутки від роботи в російському шоубізнесі.
"В житті трапляються ситуації, коли треба обрубати контакти, залишити їх у минулому. Війна — саме той випадок", — каже Бадоєв.
Багато дорогих, близьких мені людей із минулого життя залишилися в минулому. Чи це жорстоко? Напевно, але інакше неможливо. На війні не можна триматися середини.
"Деякі наші зірки, колись популярні люди, яким ми довіряли, так роблять, і ми бачимо, що суспільство не сприймає їх. Бо на війні треба вибирати, з якого ти боку від лінії фронту. Люди, які "посередині", пішли з мого життя. Це жорстоко, але мені так легше. І друзі з минулого до мене вже не звертаються — людям, які мені нецікаві, важко до мене додзвонитися", — додає Алан.
Проте, колишньої дружини Жанни — вони познайомились під час навчання в університеті — Алан зрікатися не поспішає. Попри те, що Жанна мовчить про війну в Україні, вона — мати його дітей, і викинути її із життя просто неможливо. Хоча, як зізнається Алан, від початку повномасштабного вторгнення вони не спілкувались.
"Жанна повністю змінила моє життя, навчила, як потрібно жити. Це жінка, яка вдихнула, напевно, половину всього, що сьогодні можна побачити в мені. Вона була людиною, яку я хотів наслідувати у всьому: в легкості буття та життя", — казав Бадоєв.
Сьогоднішню поведінку Жанни Алан не підтримує, але й не коментує. А з дітьми, які живуть за кордоном, намагається бачитись за кожної нагоди.
Син Борис нині живе в Італії й теж став режисером і продюсером, та й донька Лола стала режисеркою й виклала на YouTube свій короткометражний фільм ARTE.
Вперед, у майбутнє!
Можна, звісно, згадати ще багато робіт Алана Бадоєва. Зокрема, його шоу до Дня Незалежності 2019 року, до якого він залучив найяскравіших українських зірок — зокрема, Вєрку Сердючку, за що отримав порцію хейту, й Тіну Кароль, яку змусив співати на даху Консерваторії.
А ще спеціально для Ходи гідності Бадоєв, за сприяння комунальників, переклав асфальт на Майдані й Інститутській — у тих місцях, де були дірки. А десь посадив квіти: "Бо у мене в кадрі не могло бути некрасиво!"
Згадаємо повнометражну документальну стрічку про війну "Довга доба", що вийшла 2023 року, й масштабний проєкт "Хорт", який Алан робить разом з Ольгою Навроцькою, — вже вийшла книга, і тепер чекаємо на фільм.
І, до речі, свої численні призи та статуетки Бадоєв собі не забирає, "щоб не збирали вдома пил": "Я ненавиджу пил та обожнюю багато подорожувати... Тому я люблю, щоб в мене, як у самурая, все поміщалося в одну валізу".
Тож бажаємо Алану, щоб він знову міг багато подорожувати. І, звісно, ще багато робіт, проєктів, фільмів, кліпів, шоу і того, що, можливо, ми не уявляємо. Бо Алан Бадоєв може придумати що завгодно — за це ми його й любимо!
