"Місячна ніч на Дніпрі" та пейзажі українського Криму: як імперія вкрала ідентичність Архипа Куїнджі

Колаж: "ТиКиїв"

185 років тому в Маріуполі народився український художник грецького походження Архип Куїнджі. Закоханий у кримські пейзажі й українські ночі, він іще за життя став відомим у всьому світі завдяки неповторному вмінню передавати світло. Відблиски сонця на хвилях Азовського моря, місячне сяйво в темряві дніпровських обрисів чи заграви заходу на стінах селянських мазанок — усе, чого торкався його пензель, немов оживало на полотні.

Ще донедавна Куїнджі беззаперечно вважали російським художником. Як і з багатьма іншими митцями, Україні доводиться відстоювати його походження, яке на довгий час привласнила росія.

"Золотих справ майстер"

Достеменно дата народження Архипа Куїнджі невідома, але вважається що майбутній митець з'явився на світ 27 січня 1841 року у селі Карасу — нині це місцевість Карасівка у центральній частині Маріуполя.

Хлопчик мав грецьке походження: його пращурів росіяни примусово виселили з Криму. Цікаво, що прізвище "Куїнджі" в документах не трапляється — натомість згадуються схожі варіанти. Річ у тім, що художник волів зватися на італійський манір, тож свідомо трохи змінив родове ім'я. Етимологію він зберіг: з урумської мови греків Приазов'я "Куїнджі" означає "золотих справ майстер".

Архип рано втратив батьків і вже у шість років опинився під опікою старшого брата, який, до речі, за тогочасною модою, відмовився від грецького коріння й став Спиридоном Золотарьовим.

Їхнє дитинство проходило в неабияких злиднях. З раннього віку Архип працював у численних майстернях, на пасовищах і навіть на будівництві. Навчанням не надто цікавився, натомість захопився живописом. Хлопчик залишав свої малюнки на парканах, стінах і навіть сторінках шкільних підручників. І не дарма — один із роботодавців порадив малому поїхати в Крим, у майстерню Івана Айвазовського.

Барви українського Криму 

Куїнджі страшенно не любив писати, ніколи не вів щоденника й листи надсилав надзвичайно рідко. Тож не дивно, що в його біографії чимало прогалин — або ж красивих легенд. Так, дещо міфологічною видається дослідникам історія про те, що Айвазовський жорстко розкритикував молодого художника й залишив його змішувати матеріали та… фарбувати паркан. Кажуть, хлопець не витримав принижень і подався до Петербурга. Так чи інакше, а це справді схоже на епізод із цікавезного біографічного фільму.

Попри все, подорож до Феодосії точно стала знаменною. Зрощений приморськими степами, тут Куїнджі отримав унікальну змогу пізнати природу, барви й палке сонце Криму. І саме це, беззаперечно, сформувало його мистецьке обличчя — неповторне чуття й поетичну любов до спокійних світанків і осяяних місячним світлом хвиль.

У Петербурзі все пішло геть не за планом. Спроби вступити до Академії мистецтв виявилися провальними, а життя — злиденним. Та, як це часто трапляється в тих самих цікавезних біографічних стрічках, усе змінила одна картина. Представлена на розгляд Академії робота "Татарська сакля в Криму" подарувала митцю статус вільного художника й можливість скласти дипломні іспити.

Особливо тішить те, що шлях до світового визнання Архипу Куїнджі відкрив зв'язок із Батьківщиною. Митець не просто полюбив Крим — він опанував кримськотатарську мову, а свою першу подорож на півострів, до речі, здійснив із чумаками.

Місячна ніч на Дніпрі 

Темна кімната, розсіяні промені світла й далекий сліпучий місяць. У 1880 році Куїнджі показав світові "Місячну ніч на Дніпрі", назавжди змінивши уявлення публіки про роботу зі світлом. Це була друга в історії виставка однієї картини й, на думку самого художника, найважливіша частина його творчої спадщини.

"Архип Куїнджі мав унікальний зір: він бачив безліч відтінків кожного кольору. Кажуть, розрізняв кілька десятків відтінків чорного чи зеленого. І реалізовував ці природні здібності у своїй творчості. Ніч дуже важко писати: потрібно так розміщувати тони, щоб з'явилася ілюзія місячного світла. Це вміє не кожен художник", — каже колишня завідувачка Музею Куїнджі в Маріуполі.

Тоді талановитого митця звинувачували в шахрайстві: буцімто за картиною стояв прожектор, а поверх полотна нанесли флуоресцентні фарби. Насправді жодних прихованих механізмів чи магічних кольорів Куїнджі не використовував.

Його секрет — у неповторному баченні, власному стилі й авторських матеріалах. Сучасники згадували, що свої фарби художник змішував сам, додаючи найрізноманітніші елементи. А ще він глибоко вивчав структуру кольору, послуговуючись порадами близького друга Дмитра Менделєєва. У мистецтві Архип Куїнджі торував власний, до того незвіданий шлях. 

Творчість, родина та затишний дім у Криму

Доторкнутися до місячного світла, гладкого відблиску сонця на хвилях чи багряних обрамлень вечірніх хмар — здається, у своїй творчості Архип Куїнджі таки став "золотих справ майстром".

Художник здобув світову славу, його картини купували за величезні кошти, а учні шикувалися в черги. За два роки до моновиставки в Петербурзі Куїнджі показав роботу "Українська ніч" у Парижі. Серед численних відгуків особливо врізається в пам'ять уривок із допису тогочасного критика Поля Манца для одного з тогочасних видань:

"Жодного натяку на іноземний вплив або принаймні жодних ознак наслідування: "Українська ніч" дивує, навіть створює враження ненатуральності… Те незвичайне видовище милує око; світловий ефект, що в першу хвилину здається дивним, — зовсім правдивий, і ми не маємо права поставитися з недовірою до… місяця, з яким досі були незнайомі…"

А що ж було далі? Тиша. Попри величезні статки — на той час художника вважали мільйонером — і гучний успіх, Архип Куїнджі зник із публічного простору. Частково через закиди в одноманітності робіт, частково через мрію про затишне родинне життя. Разом із дружиною він придбав невеликий будинок у Криму, віддавав значну частину коштів на благодійність і перестав приймати учнів. Та Куїнджі продовжував малювати, не виставляючи своїх робіт і прагнучи ще глибше пізнати себе.

Цікава ще одна тепла деталь про вдачу митця, яку кілька років тому відкрили дослідники: на даху своєї кримської хатини Куїнджі облаштував справжній лазарет, у якому опікувався пораненими птахами. 

Українська ідентичність Архипа Куїнджі

Приналежність митця до тієї чи іншої культури часто пов'язана зовсім не з місцем його народження. Досить згадати українського письменника російського походження Миколу Хвильового чи, навпаки, російського письменника українського походження Михайла Булгакова. Вирішальними є творчий спадок, особиста позиція та вибори, які людина робить упродовж життя.

Осмислюючи українську ідентичність Архипа Куїнджі, ми стикаємося з доволі переконливим переліком фактів. Насамперед неможливо відокремити його від рідної землі — вона цілковито відобразилася в його творчості. Формування Куїнджі як художника нерозривно пов'язано з Україною, як і найвагоміша частина його спадку.

Дослідники також наголошують на важливій деталі: за життя Архипа Куїнджі все українське перебувало під суворою забороною, а в імперських документах регіон називали Малоросією. Чи погоджувався з цим художник? Назви його картин говорять самі за себе.

На свій захист російська сторона часто наводить факт смерті митця в Петербурзі. Та це лише фатальний збіг обставин: для життя Куїнджі свідомо обрав український Крим, а до російського "Пітєра" приїхав лише на огляд до лікаря.

Попри це, побороти пропагандистські наративи здається завданням надскладним, а часом і неможливим — як усередині країни, так і у світі. І не лише тому, що росіяни роками привласнювали ім'я Куїнджі, а й тому, що зухвало заволоділи його роботами. 

У 2022 році загарбники розграбували й знищили Музей Архипа Куїнджі в Маріуполі, а ще раніше, під час анексії Криму у 2014-му, викрали полотно "Місячна ніч на Дніпрі".

Однак Україна продовжує боротися за свій мистецький спадок. І це приносить результати. Віднедавна Metropolitan Museum у Нью-Йорку почав підписувати Архипа Куїнджі та Іллю Рєпіна як українських художників.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter