"Путін" із "Будинку "Слово" розповів, як створював свого персонажа
Фото: пресслужба фільму "Будинок "Слово". Нескінчений роман"
Зірка картини "Будинок Слово. Нескінчений роман" Дмитро Олійник розповів у ефірі телеканалу "Дім" про роботу над роллю поета Акімова, який співпрацював з радянськими спецслужбами. Актор зізнався, що було в цій ролі найскладнішим...
Стрічка Тараса Томенка "Будинок "Слово". Нескінчений роман" стала однією з найгучніших прем'єр цього року. Реальні події, що лягли в її основу — історія українських письменників покоління Розстріляного відродження, яких 1927 року зібрали під одним дахом у Харкові, щоб потім один за одним стратити.
Безперечно, найяскравішим персонажем стрічки став вигаданий антагоніст, такий собі псевдописьменник Володимир Акімов, який співпрацює з КДБ і здає письменників радянській машині репресій. Це — збірний образ репресивної радянської системи, яка знищувала українських літераторів. Окремих фарб цьому персонажу надала подібність актора Дмитра Олійника до російського диктатора Володимира Путіна.
На проби до стрічки Дмитро, за його зізнанням, вперше потрапив 2018 року: "Мене покликала кастинг-директорка Наталя Наталушко. Вона запропонувала мене Тарасові Томенку на роль Анатолія Петрицького — це художник тих часів, який теж жив у цьому будинку. І спершу мене розглядали на роль Анатолія Петрицького, яка у фінальному варіанті сценарію була вирізана. Пам'ятаю, як я прийшов на проби. Актор Євген Ламах мені сказав, що запускається новий проєкт "Будинок "Слово". Я до 2018-го абсолютно нічого не чув про цей будинок, взагалі нічого не знав про це явище. Звичайно, прізвища митців, які жили в цьому будинку, були мені відомі, але про те, що їх зібрали під одним дахом, я не знав. Я думав, що це якась вигадка. Моніторю в інтернеті — у вікіпедії невеличка стаття. Бачу, що вже є документальний фільм..."
Історична драма "Будинок "Слово". Нескінчений роман" знята Тарасом Томенком за сценарієм, написаним ним спільно з Любов'ю Якимчук. У 2017 році він зняв документальний фільм "Будинок "Слово", робота над яким надихнула на подальше дослідження епохи й персоналій. Проєкт художнього фільму став одним з переможців конкурсу від Держкіно й отримав державне фінансування, що покрило половину витрат на виробництво.
Зателефонували Дмитрові лише через декілька місяців після проб із пропозицією ролі антагоніста. Актор згодний, що його персонаж вийшов схожим на Путіна: "Те, що я схожий на Путіна, — це ж найклікабельніший заголовок. Глядачі заходять на нього, і давай дивитися. Це ж хороша замануха. Я отримую різні відгуки. 90% — добрих, коли люди пишуть: "Ми його зненавиділи, ми хочемо вбити твого персонажа". Хтось каже: "Ми ненавидимо твого персонажа, нам не подобається твоя гра". Хтось — ще щось у такому дусі.
Але роль вдалася, по-перше, бо вона класно прописана. А коли є класний матеріал на рівні сценарію, актору є що робити. Для мене показати "Путіна" не було головною задачею. Є певні схожості, й дівчата-гримерки спеціально робили мені такий чубчик. Оскільки в мене є певна зовнішня схожість, навіщо вдаватися до максимального пародіювання, максимальної схожості в рухах, мові? Це було б занадто. Тому я тримав це десь на підкірці, але працював над образом Акімова".
А сцени, в яких його герой ґвалтує персонажок Марини Кошкіної та Валерії Ходос, стали для Дмитра найскладнішими: "Там багато технічних моментів, це доволі травматичні сцени, і потрібно було їх відпрацювати так, щоби не травмуватися і найголовніше — не травмувати партнерку. А ще зробити так, щоб це було правдиво, і щоб глядачу було важко це сприймати, дивитися на це".
До речі, у 2022 році "Будинок "Слово". Нескінчений роман" отримав нагороду "Найкращий ігровий фільм" на Міжнародному кінофестивалі в Кошице та відразу чотири нагороди Міжнародного кінофестивалю I Will Tell у США.
Дмитро Олійник — актор театру "Золоті Ворота" на Шовковичній, 7А та Театру драми і комедії на лівому березі Києва. Він грає у класиці "Украдене щастя" Івана Франка й новаторських постановках, як "Самотній Захід" Мартіна Макдони. Тож у ролі Акімова-Путіна глядач побачить нові грані таланту митця.
Побоювання, що така яскрава роль може завадити його подальшій кінокар'єрі, в Олійника є, але він сподівається на те, що все ж не застрягне в цьому типажі та зніматиметься в нових цікавих проєктах.
Читай також: В'ячеслав Довженко: "Від жіночої уваги я не кайфую"
