Спецпроєкт "Україні — 33": Анна Трінчер, Віталій Козловський, TAYANNA

Колаж: "ТиКиїв"

24 серпня 2024 року ми відзначаємо 33 роки від ухвалення Акта проголошення незалежності України й тисячоліття української державності. Але війна за незалежність України триває. У спецпроєкті "Україні — 33" ми обговоримо з відомими людьми боротьбу за саме існування українського народу, за можливість для кожного з нас просто жити та спробуємо уявити, якою ми бачимо нашу країну ще за 33 роки! 

Анна Трінчер, співачка, 23 роки

Я завжди святкую День Незалежності України, і це стало для мене однією з найважливіших дат у році. Це свято символізує не просто нашу державність, а й силу, незламність і волю українського народу. Для мене цей день — можливість ще раз сповнитися гордістю за свою країну та віддати шану всім тим, хто боровся й продовжує боротися за нашу свободу. День Незалежності я завжди намагалася проводити з рідними, адже саме вони прищеплювали мені любов до країни ще з самого дитинства. І я дуже вдячна за те, що зростала з чітким розумінням власної ідентичності. 

Найбільшу гордість за Україну я відчула 24 лютого 2022 року, коли вся нація об'єдналася в боротьбі за свої права й свободу, і відчуваю її й досі. Це був момент, коли ми всі зрозуміли, що можемо досягти значно більшого, коли стоїмо разом. Попри всі труднощі та втрати, наші рішучість і незламність вразили весь світ. Тоді я по-справжньому відчула, що український народ має велику силу духу й що ми здатні змінити свою долю, навіть коли здається, що все проти нас. Повномасштабне вторгнення кардинально змінило моє сприйняття Дня Незалежності. Якщо раніше це був святковий день, то тепер він має набагато глибше значення. Це — нагадування про те, яку високу ціну ми платимо за нашу самостійність. Це не просто день радості, а й день шани та пам'яті про всіх, хто віддав своє життя за нашу свободу. Він сповнений змішаних почуттів — гордості за нашу країну та болю за тих, кого ми втратили. День Незалежності тепер — це також день нашої відповідальності перед майбутніми поколіннями, день, коли ми повинні пам'ятати, за що ми боремося й чому наші зусилля не можуть бути марними.

Один із найяскравіших спогадів, пов'язаних із Днем Незалежності, був під час мого виступу на одному зі святкових концертів. Це був неймовірний момент єднання з людьми! Коли я стояла на сцені та співала пісні, що відгукувалися в серцях кожного українця, я відчувала, як на мене накочується хвиля емоцій: гордості, радості та вдячності. Я бачила очі людей і розуміла, що для всіх нас цей день означає набагато більше, ніж просто свято.

Якою я бачу нашу Україну через 33 роки? Сучасною, успішною державою, яка вражає своїми досягненнями й інноваціями. Я вірю, що наша країна стане однією з лідерок Європи, прикладом для інших у питаннях демократії, прав людини й екологічної свідомості. Україна зможе зберегти й розвинути свою унікальну культурну спадщину, а наші традиції будуть шануватися та передаватися з покоління в покоління. Мрію, щоб через 33 роки ми жили в мирі, в гармонії з природою й одне з одним, і щоби кожен українець відчував гордість за свою країну, знаючи, що ми пройшли важку, але шляхетну дорогу до світлого майбутнього.

Віталій Козловський, співак, військовослужбовець, 39 років

У мирні часи цей день я завжди проводив на сцені, зараз — реалії інші. Багато треба зробити, аби дати остаточну відсіч ворогу, і наші діти та онуки не жили у війні. Коли переможемо, тоді настане час свят. І День Незалежності набуде ще більшого значення для свідомих людей. 

За 33 роки незалежності я відчував гордість за Україну: перемоги наших спортсменів, успіхи на Євробаченні, проліт "Мрії" над головою... Це — міць і захват! Щоразу, коли їду країною, нашими нескінченними полями — це гордість. Це те, що надихає вистояти, перемогти, відбудувати, попри все.

Минулого року я служив на Донбасі на артилерійських позиціях і, за запрошенням Офісу Президента, виїхав із позицій заради виступу в Києві, щоб заспівати на премії "Легенда України". За той час, поки мене не було, побратими потрапили під сильний обстріл і отримали контузії. Всі живі, але у шпиталях. Наслідки "вигрібають" досі. Вірю, що якась сила оберігає й скеровує мене, і тоді врятувала. Значить, маю щось вагоме ще встигнути зробити. 

Якою я бачу нашу Україну через 33 роки? Країною, в якій моєму синові 33. У нього, можливо, вже є свої діти. Всі вони — вдома, бо тут — найкраще. Тут багато можливостей для реалізації, впевненість у майбутньому. І де б не їздили по світу, а улюблене місце відпочинку — наш Крим. Тут відчувається єдність, всі говорять українською, і це більше не є приводом для спекуляцій і маніпуляцій. Тут є велике свято — День Перемоги України над росіянськими загарбниками й велика повага до тих, хто ціною свого життя та здоров'я виборов цей день і нашу рідну землю. Вірю, що так і буде!

TAYANNA, співачка, 39 років

День Незалежності — це свято кожного свідомого українця. Воно "зашите" всередині й не обговорюється, ми всі його святкуємо, якщо не на загал серед людей, то в душі, вітаючи нашу рідну державу з її днем народження. Це ж так красиво й завжди зворушливо розуміти, що держава росте й розвивається завдяки людям, які її сповнюють різним досвідом. Щороку 24 серпня, зазвичай, ходимо гуляти містом, на Хрещатик, зустрічаємося з друзями або просто сидимо десь у парку. 

Найбільшу гордість за Україну я відчувала цьогоріч, коли наші олімпійці взяли багато медалей, довівши, що ми — незламні. Навіть у жахливих умовах, пронизаних страхом і тривожністю, вони тренувались і змогли перемогти, та ще й встановити нові світові рекорди. Надзвичайно пишаюся ними!

З часів повномасштабного вторгнення ми всі зрозуміли, що земля, на якій ми живемо, і наша країна мають ціну. Цей день став справді святом, коли хочеться кричати на весь світ, що ми незалежні, що ми сильні, що просто так не віддамо своє. Для мене це свято завжди було більше про вшанування того, що маємо, про внутрішню любов до України, до рідних. Воно — про пам'ять, про ціну, яку платимо вже дуже багато років, аби здобути й втримати незалежність. Цей день завжди сповнений спокою та позитивних емоцій поруч із рідними.

Я вважаю, що Україна стане країною майбутнього, що вона, як і зараз, буде чарівною. Хочеться, звісно, щоб збереглась її природна краса: щоб ліси не вирубували, щоб було чисто й зелено, багато свіжого повітря, щоб екологія була на найвищому рівні. Я б дуже хотіла, щоб українці самі змогли впоратися з усіма економічними проблемами, без втручання інших, і щоб ми були мудрими, освіченими та добрими людьми. 

Я приймаю будь-які зміни й роблю все можливе для втілення всього прекрасного, про що мріємо ми з моїм сином. Але хочеться також, аби лише доброта, любов, турбота, підтримка, людяність і сімейність залишалися головними цінностями людства. 

Текст: Михайло Пилипчук, Ольга Безсонова

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter