Спецпроєкт "Уроки життя": Юлія Саніна, Геннадій Попенко та Тетяна Гончарова
Колаж: "ТиКиїв"
Чи пам'ятаєш ти свою першу вчительку? Перший дзвоник, шкільних друзів? У спецпроєкті "Уроки життя" до Дня знань разом із відомими людьми ми пригадали ті особливі моменти, коли шкільні уроки ставали уроками життя…
Юлія Саніна, співачка, солістка гурту The Hardkiss, 33 роки
Моя перша вчителька Оксана Михайлівна була суворою та дисциплінованою. Вона тримала нас дуже жорстко. І не знаю, чи було це правильно з погляду педагогіки, але ми всі її дуже боялися, тому намагалися вчитися добре. Не можу сказати, що я з теплом згадую початкові класи школи, але результат однозначно у нас був.
Улюбленими предметами в мене були: зарубіжна література, українська мова, я полюбляла також географію й історію. Усі гуманітарні дисципліни нам викладали якісно, і я любила вчителів всіх цих предметів, а вони — мене. Ці педагоги вміли подати свій предмет як захопливу історію. І ми сиділи на уроках з відкритими очима і серцями.
Найважливіший життєвий урок для мене зі школи — не обов'язково гнатися за хорошими оцінками. Важливо час в школі використовувати й для соціалізації: виховувати в собі людські якості, чисто людські якості. Пам'ятай, що відмінники не завжди потім стають успішними людьми.
Якби я зустріла своїх вчителів зараз, то я б сказала їм величезне дякую за терпіння, за любов, за тепло, яке вони давали нам. Мені дуже пощастило зі школою, особливо зі старшими класами. Я в школу не йшла, а бігла із задоволенням. Дякую за цей час і ці спогади!
Тетяна Гончарова, телеведуча, 47 років
Мою першу вчительку звали Тетяна Іванівна Потапова. Я так пишалась, що і я Тетяна Іванівна!
Вона була весела, модна, якась смілива, як на мене, маленьку. Перший урок був про мир, що традиційно для часів совка. Я на ньому читала вірш, який закінчувався словами: "Мама, а правда что будет война и я не успею вырасти?" Чи треба додавати, як часто я згадую той вірш, щодня думаючи про нинішніх дітей?!
Моїм улюбленим предметом в школі була біологія. Зоологія. Бо вони про живе. Про різноманітний красивий космос довкола. Як воно все зветься, функціонує... Здавалось, не може бути нічого кращого за можливість вивчати комах і тварин!
Головний урок зі школи — робити уроки, дивитися у свій зошит, не кивати "а у нього така ж помилка, а ви не помітили" і не перекладати ні на кого відповідальність. Що вивчив, на скільки вклався — стільки маєш.
Якби я зустріла своїх учителів зараз, то висловила б їм вдячність і зробила б уклін. Я не знаю, як це вчити, відповідати інтересам своїх класів, бути вище і на рівні з дітьми водночас, вміти чергувати ці стани, триматись гідно, вдягатись гідно, закохувати в себе і в навчання, а ще — бути коханою, чиєюсь мамою, виконувати купу життєвих ролей... У голові це не вклалось досі, особливо зараз, з огляду на мінливий світ, війну в Україні та багатозадачність наших вчителів.
Геннадій Попенко, актор, телеведучий, військовослужбовець, 45 років
У мене був перший вчитель — Сергій Леонідович. Молодий, з вусами й волоссям достатньо довгим, щоб вирізнятися, але не достатньо довгим, щоб мати проблеми у радянській школі. Посеред уроку він міг дістати гітару, почати грати й співати пісні Боярського або Антонова. Це перемикало від одноманітності навчального процесу. Ми згодом перейшли в середні класи, він перевівся у нову школу. Але ми з хлопцями ще довго після закінчення наших уроків ходили до Сергія Леонідовича на його нове місце роботи. "Допомагати", як ми самі собі це аргументували. Але по факту — сильно прив'язалися до свого першого вчителя.
Вже в іншій школі (Полтавський ліцей №1) я потрапив у нову для себе атмосферу. Вчитися було реально цікаво. Гуманітарні науки, до яких мав більше хисту, викладали непересічні особистості. Історію України та світу Вілени Андріївни, як і її зачіску-кульбабку, забути неможливо! (Посміхається.) А ще біологія, географія — це моє. В тому ліцеї викладачі змогли закохати мене, москальськомовного парубка, не просто у програмні мову та літературу України. Але й у профільні предмети: стилістику мови, виразне читання, культурологію, етнографію та фольклор.
Найважливіший життєвий урок, який я виніс зі шкільних років — оточення відіграє надзвичайну роль. Змінивши школу, я лише згодом зрозумів, як глибинно змінився.
Викладачі, що є друзями... Однокласники, що хочуть вчитися, а не цькують лідерів... Паралелі та потоки, що об'єднані спільними справами й подіями...
Учителі роблять справу, яка визначає, якою буде не просто людина, а вся країна. Дитина сама виросте у дорослу особу, але якою особистістю вона стане, великою мірою залежить саме від цих натхненників.
