"Спілкуватися українською мовою в Україні — це знак поваги": як іноземці вивчають українську мову й чому це важливо
Учні та викладачі Language Lab на тематичній екскурсії. Фото: надано Language Lab
"Я прагну вивчити українську мову, аби по-справжньому зрозуміти людей", — розповідає підприємець Джеймс, який разом із багатьма іншими іноземцями навчається у школі української мови Language Lab.
Тут роблять акцент не лише на класичному оволодінні мовою, а й на формуванні спільноти та інтеграції учнів в українське суспільство. Викладачі стають для них товаришами, команда школи допомагає пізнати історію та культуру, а студенти відповідають їм щирою зацікавленістю та прагненням вчитися.
Редакція "ТиКиїв" поспілкувалася із засновницею Language Lab, учнями та викладачами, аби розповісти, як іноземці опановують українську мову й чому цей процес значно важливіший, ніж може здатися на перший погляд.
Ксенія Голубицька, засновниця Language Lab
"Я дуже люблю свою країну й з дитинства хотіла, аби більше іноземців про неї дізнавалися", — розповідає засновниця школи Language Lab Ксенія Голубицька.
Спочатку Ксенія, філологиня за освітою, викладала англійську мову для українців і навіть відкрила власну школу. Однак цей досвід став для неї радше "навчанням на помилках", аніж успішним бізнесом.
Усе змінилося, коли серед друзів Ксенії з’явилися іноземці, які хотіли опанувати українську мову. Вона почала шукати для них можливості й, на диво, таких варіантів майже не було. Тоді підприємиця зрозуміла, що перед нею — ціла незаповнена ніша, і водночас пригадала дитяче бажання: показувати іноземцям Україну та ділитися любов’ю до неї.
Так Ксенія повернулася до свого дитячого захоплення, а Language Lab знайшла автентичну та щиру мету:
Наша місія — закохувати іноземців у все українське.
Чи вдалося Ксенії втілити своє прагнення? Відповідь на це питання найкраще дають самі учні Language Lab: вони повсякчас рекомендують школу своїм друзям і знайомим, а нові студенти стабільно приходять на заняття. Такий показник є надзвичайно цінним для Ксенії, адже свідчить про те, що її команда "справді робить важливу справу, і робить її добре".
Серед студентів Language Lab — переважно волонтери, військові, підприємці, представники гуманітарних організацій і їхні рідні. А також ті, хто має українське коріння. Усі вони приїхали до України з різних причин, однак у спільноті школи їх об’єднує спільна мета — дізнатися більше про країну, її людей і культуру, інтегруватися в суспільство та показати свою повагу до українців.
Вивчення мови дарує впевненість і відчуття приналежності, а це —найголовніше, що потрібно людям.
Даніца, волонтерка
З твердженням Ксенії точно погодиться американка Даніца. Уперше вона приїхала до України у 2023, а рік тому остаточно вирішила оселитися в Києві. Попри сором’язливість, з опануванням мови Даніца порається прекрасно — упродовж усієї нашої розмови вона говорила українською. І це важливо, адже вона прагне стати частиною суспільства, виказати повагу та зацікавленість.
Щонеділі Даніца навідує "Печерських котиків" і понад усе пишається тим, що може вільно спілкуватися з друзями там.
Спілкуватися українською мовою в Україні — це знак поваги.
На думку Даніци, мова є дзеркалом менталітету, тож на заняттях їй особливо цікаво говорити про історію та культуру, дізнаватися більше про людей і їхнє життя.
Разом із викладачами учні Language Lab регулярно відвідують тематичні екскурсії та події, занурюються в українську атмосферу й завдяки цьому по-справжньому розуміють, за що ми боремося.
Перемога України — найважливіше, що може статися у світі.
Альона Скляр, викладачка
"Я хочу допомогти тим, хто допомагає Україні", — так про свою місію розповідає Альона, фахівчиня у галузі української мови та літератури. До команди Language Lab вона приєдналася три роки тому й за цей час встигла переконатися: це — її покликання.
Спираючись на свій професійний досвід, Альона ділиться цікавинками про викладання української мови. Так, іноземцям найлегше вдається опанувати читання та письмо — завдяки фонетичному принципу української мови. А от упоратися з відмінками та узгодженням часто буває складно. Але "вони молодці й завжди долають усі труднощі".
Однак чи не найбільше Альону тішать не студентські, а особисті успіхи учнів. Більшість із них активно підтримують наших військових як волонтери, часто долучаючись до проєктів, у яких задіяні їхні викладачі. Так, деякі учні Альони тепер волонтерять разом із нею, а іноземні колеги з організації розпочинають навчання у школі.
Для дівчини це ще один красномовний приклад того, що мова є відображенням національної свідомості — і нині вона допомагає знайти українське "я" людям, які стали пліч-о-пліч із нами в цій боротьбі.
Це велике ком’юніті небайдужих людей, які підтримують Україну в усьому.
Джеймс, підприємець
Вдома Джеймс уже понад 20 років працює в галузі альтернативної енергетики — з вітряними турбінами. Здобутки своєї роботи він хоче впровадити і в Україні, та планує зробити це вже після війни. Чому ж тоді приїхав зараз? На це запитання Джеймс відповідає впевнено.
Я гадаю, люди, які приїдуть сюди після війни, ніколи повністю не зрозуміють, через що пройшли українці. А отже — не зможуть допомогти по-справжньому. Я хочу бути з вами у всьому.
Ще наприкінці 90-х Джеймс працював у Росії та, як і багато іноземців, був переконаний, що менталітет наших держав однаковий — грубий і непривітний. Тож після переїзду до України був приємно вражений. Джеймс пригадує, що різницю у ставленні відчув "як тільки перетнув кордон і мав змогу вперше поговорити з українцем".
Пізнання суспільства – звісно, не єдине прагнення Джеймса. Чоловік охоче занурюється в історію та політику, розбирається із тим, як працює бізнес. Усе це – завдяки вивченню української мови.
Нині Джеймс найбільше пишається тим, що вже може самостійно читати газети й медіа, а також – підтримувати українців у важливих суспільно-політичних змінах: він неодноразово долучався до мирних мітингів і навіть узяв участь у протестній ході.
Анастасія Тютюнник, викладачка
Знайти себе у вирі подій і стати частиною спільноти учням Language Lab допомагають їхні викладачі. Так, саме Анастасія розповідає Джеймсу про важливі політичні новини, ділиться корисними ресурсами й допомагає орієнтуватися в темах, які трапляються йому в інформаційному просторі.
Попри філологічну освіту, Анастасія ніколи не мріяла стати викладачкою. Та атмосфера, що панує у школі, поступово змінила її ставлення до професії. Тепер дівчина зізнається, що ця справа їй до душі, а найбільше її надихає цілеспрямованість та щирість учнів.
Ці люди справді хочуть вчитися, і їхнє бажання не згасає навіть після уроків про відмінки.
Таке взаємне зацікавлення допомагає формувати не лише професійні, а й теплі особисті стосунки. Чи можете ви уявити, що якось Джеймс прийшов на урок до Анастасії з вороном? Так-так, саме з вороном: чоловік урятував птаха й настільки звик брати його із собою, що Генрі став частиною його навчання в Language Lab.
Ба більше, коли Джеймс у відрядженні, за птахом доглядає Анастасія.
Брендон, військовослужбовець
Для Брендона навчання у школі — непроста справа. Канадієць за походженням, сьогодні він служить у лавах Збройних Сил України, тож відвідувати заняття може лише під час відпустки. Захисник зізнається, що "має мало енергії", однак прагне опанувати мову та стати частиною суспільства, адже "мова допомагає йому в роботі та є великою підтримкою в армії".
У Language Lab Брендон почувається комфортно: зі своїми викладачами він може щиро ділитися почуттями й навіть під час занять відверто говорити про те, що для нього важливо. Зараз це — перемога України та подальший розвиток ще молодої держави, який, на його думку, неможливий без поширення української мови серед усіх громадян. Таке усвідомлення від іноземця неабияк вражає й тішить.
Українська мова — це дуже важливо для нашої держави та культури. Я сподіваюся, більше людей будуть спілкуватися українською мовою!
Читай також:
